Ухвала суду № 37084712, 06.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/18807/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В.В. Провадження № 22-ц/773/160/14 Категорія: 27 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

при секретарі Мельничук Т.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бірюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Український інноваційний банк» про визнання договору поруки припиненим за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2013 року в позові ОСОБА_1 до ПАТ «Український інноваційний банк» про визнання договору поруки припиненим відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, в зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав із зазначених у ній підстав та просив її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу заперечила, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що банк не пропустив строк, протягом якого відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України він може пред'явити вимогу до поручителя, а тому підстав для визнання договору поруки припиненим немає.

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах справи і нормах матеріального права.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки поручитель зобов'язується нести перед Банком солідарну з боржником відповідальність за невиконання останнім зобов'язань за кредитним договором.

Згідно з п.4.1 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання боржником або поручителем зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно ч. 2 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, в пункті 4.1 договору поруки встановлено саме термін припинення поруки, а строк припинення самого договору поруки не встановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосуваннями судами законодавства при вирішенні справ, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено: відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/ вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно з п.п. 2.1 договору поруки поручитель зобов'язується у разі невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за кредитним договором погасити протягом трьох робочих днів, з дня отримання повідомлення кредитора, заборгованість за кредитним договором, а саме: суми кредиту, нараховані за користування кредитом проценти, інші витрати, відшкодувати завдані внаслідок невиконання боржником своїх зобов'язань збитки.

З матеріалів справи вбачається. що поручитель ОСОБА_1 16 листопада 2011 року отримав від ПАТ «Український інноваційний банк» вимогу №2178 від 09.11.2011 року про необхідність погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, за умовами договору поруки строк виконання основного зобов'язання настав через три дні з дня отримання поручителем вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, а саме: 19 листопада 2011 року.

З пояснень сторін в судовому засіданні було з'ясовано, що після пред'явлення банком претензії до позичальників та поручителя ОСОБА_1 за кредитним договором 09.11.2011 року , вони внесли частину коштів в банк і вийшли на графік погашення заборгованості, а тому банком позов про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду не пред'являвся.

Однак, у позичальників виникла повторна заборгованість перед ПАТ «Український інноваційний банк» в лютому 2012 року, про необхідність погашення якої банк повідомив їх та поручителя ОСОБА_1 претензією №886 від 22.06.2012 року (а.с.38). Вказана претензія вручена ОСОБА_1 04.07.2012 року. Отже, строк виконання основного зобов'язання відповідно до умов договору поруки настав через три дні з дня отримання поручителем вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, а саме 07.07.2012 року.

З позовом про стягнення в солідарному порядку з позичальників та поручителя ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором ПАТ «Український інноваційний банк» звернувся у вересні 2012 року, тобто шестимісячний строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України банком не було пропущено і тому рішенням Луцького міськрайонного суду від 23.11.2012 року, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Волинської області від 23.01.2013 року та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 10.04.2013 року було стягнуто з боржників ОСОБА_3, ОСОБА_4 і поручителя ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 22 776, 88 доларів США та 5925, 07 грн (а.с. 33-37, 43-45).

Як вбачається із судових рішень апеляційної та касаційної інстанцій доводи ОСОБА_1 з приводу безпідставного стягнення з нього як поручителя суми боргу, в звязку з припиненням договору поруки згідно вимог ч.4 ст. 559 ЦК України, були визнані безпідставними.

За таких обставин справи і відповідно до вищенаведених норм матеріального права суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді