Ухвала суду № 3708646, 09.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-29643/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Нечитайла О.М., Шипуліної Т.М.

при секретарі Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006

у справі№ 46/145-А господарського суду міста Києва

за позовомдержавної акціонерної холдингової компанії «Артем»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 21.04.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2006, позов задоволено: визнані нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06.07.2005 № 703/23-5 та від 12.09.2005 № 703/23-5/14307699/1 про визначення державній акціонерній холдинговій компанії «Артем» /далі за текстом ДАХК «Артем/ податкового зобовязання за платежем з пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 48999589,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що нарахування пені у загальному розмірі 47667563,97 грн /за період з 01.01.1999 по 21.07.2003/ по зобовязанню за договором комісії від 11.06.2003 № 80/21120445344, укладеним ДАХК «Артем» /комітент/ з російським підприємством «Рособоронекспорт» /комісіонер/, є безпідставним з огляду на порушення контролюючим органом встановленого статтею 250 ГК України строку, протягом якого до субєкта господарювання може бути застосована адміністративно-господарська санкція у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, встановлених статтями 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»; дебіторська заборгованість в сумі 2827769,11 дол.США за цим договором була списана позивачем в бухгалтерському обліку в грудні 2000 року за погодженням з ДПА України відповідно до листа від 05.12.2000 № 6711/6/22-1216. Безпідставним, за висновком суду, є і нарахування контролюючим органом пені за експортними договорами від 19.11.1995 № 197/5827 в сумі 1544,22 грн та від 01.06.1995 № 17/1-13021 в сумі 2031,87 грн /за період з 01.11.1999 по 01.01.2004/, оскільки дебіторська заборгованість за цими договорами в сумах 190,00 дол.США та 250,00 дол.США відповідно була списана позивачем в бухгалтерському обліку в жовтні 1999 року у звязку зі збігом строку позовної давності, а також за імпортними договорами від 22.01.2001 № 2094 та від 26.01.2001 № 643/00187263/01ВО11, за порушення термінів розрахунків за якими позивачу нарахована відповідно пеня в сумі 101,78 грн /за період 23.12.2003-25.12.2003/ та в сумі 177,64 грн /за період 09.06.2004-18.06.2004/, у звязку з порушенням контролюючим органом встановленого статтею 250 ГК України строку притягнення субєкта господарювання до відповідальності. Щодо порушення терміну зарахування валютної виручки на валютний рахунок позивача за договором комісії від 16.05.2002 № 24066, укладеним між ДАХК «Артем» /комітент/ та російською літакобудівною корпорацією «Миг» /комісіонер/, висновок судів про безпідставність нарахування позивачу пені в сумі 1328258,89 грн за період з 28.08.2003 по 30.11.2004 ґрунтується на проведеному сторонами договору заліку зустрічних однорідних вимог на суму 659085,14 дол.США, оформленому протоколом від 08.08.2003, що оцінено судом як відсутність у позивача дебіторської заборгованості у зазначеній сумі зобовязання. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій з посиланням на статті 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування» та пункти 1.2 та 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановили невідповідність спірних податкових повідомлень-рішень положенням цих норм.

В касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для нарахування ДАХК «Артем» пені в сумі 48999589,00 грн згідно податкових повідомлень-рішень від 06.07.2005 № 703/23-5 та від 12.09.2005 № 703/23-5/14307699/1 слугував висновок податкової інспекції, викладений в акті перевірки від 04.07.2005 № 368/23-2/14307699, про порушення вказаним субєктом господарювання статей 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» внаслідок перевищення 90-денного терміну зарахування валютної виручки на валютний рахунок позивача за експортними договорами від 11.06.2003 № 80/21120445344, від 19.11.1995 № 197/5827, від 01.06.1995 № 17/1-13021, від 16.05.2002 № 24066 та поставки продукції на територію України за імпортними договорами від 22.01.2001 № 2094 та від 26.01.2001 № 643/00187263/01ВО11.

Відповідно до умов договору від 16.05.2002 № 24066 позивач, як комітент за договором, відвантажив на адресу російської літакобудівної корпорації «Миг», комісіонера, товар спецпризначення на загальну суму 2975000,00 дол.США, про що свідчить вантажна митна декларація від 29.05.2003 № 343699.

Граничний термін надходження виручки в іноземній валюті припав на 27.08.2003.

Виручка на суму 2315914,86 дол.США перерахована на валютний рахунок позивача своєчасно, що встановлено в самому акті перевірки від 04.07.2005.

Виручка на решту суму 659085,14 дол.США зарахована в рахунок зобовязань позивача перед комісіонером згідно акту виконаних робіт від 08.08.2003 № 2 на таку ж суму. Відповідно між ДАХК «Артем» та російською літакобудівною корпорацією «Миг» складено протокол про залік зустрічних однорідних вимог на суму 659085,14 дол.США від 08.08.2003.

Відповідно до частини 4 статті 6, абзацу другого частини1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види договорів та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях, якщо такі на суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

З огляду на те, що у цивільно-правових відносинах допускається припинення зобовязань шляхом заліку однорідних зустрічних вимог /стаття 217 ЦК УРСР/, а законодавство України про зовнішньоекономічну діяльність не містить заборони щодо такого способу припинення зобовязань, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нарахування позивачу пені в сумі 1328258,89 грн на суму заборгованості в 659085,14 дол.США не відповідає статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Не відповідає правильному застосуванню норми матеріального права, а саме статті 250 ГК України, і нарахування пені в сумі 47667563,97 грн /за період з 01.01.1999 по 21.07.2003/ по зобовязанню за договором комісії від 11.06.2003 № 80/21120445344, укладеним ДАХК «Артем» (комітент) з російським підприємством «Рособоронекспорт» (комісіонер), оскільки нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті при здійсненні господарської діяльності, яка за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією, повинно здійснюватися з 01.01.2004 /дата набрання чинності Господарським кодексом України/ з урахуванням строку, встановленого цією статтею.

Відповідно до норми цієї статті адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки порушення терміну зарахування виручки в іноземній валюті є триваючим, то строк, встановлений статтею 250 ГК України, за таке порушення застосовується за таким правилом, що пеня може бути нарахована не більш ніж за один рік до дати прийняття контролюючим органом рішення про нарахування пені при умові, що це порушення було виявлено в межах шестимісячного строку.

Згідно додатку № 2 до акту перевірки від 04.07.2005 пеня за порушення терміну надходження валютної виручки за договором комісії від 11.06.2003 № 80/21120445344 нарахована за період з 01.01.1999 по 21.07.2003, тобто за період, що знаходиться за межами строку, встановленого статтею 250 ГК України для притягнення субєкта господарювання до відповідальності. Так, порушення виявлено податковим органом 04.07.2005 /акт перевірки від 04.07.2005 № 368/23-2/14307699/, санкція застосована 06.07.2005 /податкове повідомлення-рішення від 06.07.2005 № 703/23-5 /, експорт товару відбувся 01.07.1993.

До того ж дебіторська заборгованість в сумі 2827769,11 дол.США за цим договором списана позивачем в бухгалтерському обліку в грудні 2000 року за погодженням з ДПА України відповідно до листа від 05.12.2000 № 6711/6/22-1216.

Відсутність дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку субєкта господарювання виключає цю суму заборгованості із числа тієї, по якій може бути предявлена вимога до боржника, скориставшись правом на яку субєкт господарювання отримує валютну виручку на свій валютний рахунок. Тим самим нівелюється нарахування пені, яке повязується статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із терміном надходження виручки.

За таких самих підстав є необґрунтованим нарахування позивачу пені за договорами від 19.11.1995 № 197/5827 та від 01.06.1995 № 17/1-13021. Так, згідно додатку № 3 до акту перевірки від 04.07.2005 пеня за порушення термінів надходження валютної виручки за вказаними договорами нарахована за період з 01.01.1999 по 01.01.2004, тобто за період, що знаходиться поза межами строку, встановленого статтею 250 ГК України. Крім того, дебіторська заборгованість в сумах 190 дол. США та 250 дол. США відповідно, на яку нарахована пеня, списана позивачем в бухгалтерському обліку в жовтні 1999 року у звязку зі збігом строку позовної давності. Факт списання підтверджується також актами перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.11.1999 № 510/22-01 та від 04.07.2005 № 368/23-2/14307699.

За договорами від 22.01.2001 № 2094 та від 26.01.2001 № 643/00187263/01ВО11, укладеними позивачем на поставку товару на територію України, дійсно, мало місце прострочення встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті. Так, за договором від 22.01.2001 № 2094 прострочення склало 3 дні, а за договором від 26.01.2001 № 643/00187263/01ВО11 10 днів. Разом з тим, нарахування позивачу пені на суми заборгованості, що фактично погашені 25.12.2003 та 18.06.2004 з граничними термінами погашення 23.12.2003 та 08.06.2004 відповідно, свідчить про порушення контролюючим органом строку застосування до позивача адміністративно-господарської санкції відповідно до статті 250 ГК України.

Даючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суди першої та апеляційної інстанцій також виходили з того, що положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не поширюються на пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не надають вказаному виду пені статусу податкового платежу, а зобовязанню по її сплаті статусу податкового зобовязання.

Така правова оцінка судами є законною, виходячи з наступного.

За визначенням пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором /обовязковим платежем / до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів / обовязкових платежів /, що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що податкове зобовязання стосується обовязку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору /обовязкового платежу/, встановленого Законом України «Про систему оподаткування», тоді як пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті /поставки/ за своєю суттю є адміністративно-господарською санкцією за порушення субєктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності.

Наведене дає підстави для висновку про дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору у цій справі. Останнє відповідно до статті 224 є підставою для залишення постановлених у справі судових рішень без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2006 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис Н.Є.Маринчак

підпис О.М.Нечитайло

підпис Т.М.Шипуліна

З оригіналом згідно

Відп.секретар Н.В.Руденко