Ухвала суду № 37086025, 11.02.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/1420/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко О.В.Провадження № 22-ц/780/636/14 Доповідач у 2 інстанції Волохов Категорія 47 11.02.2014

УХВАЛА

Іменем України

6 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Таргоній Д.О.,

при секретарі Микитенко Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по виплаті аліментів та пені, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона має дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, біологічним батьком якої є відповідач.

Позивач вказувала, що рішенням Володарського районного суду Київської області від 10.08.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку щомісяця та щомісячне утримання дружини (матері дитини) в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.

Також позивач зазначала, що відповідач не сплачував аліменти у повному обсязі або не сплачував їх взагалі, а тому просила суд стягнути з нього на її користь заборгованість по виплаті аліментів на матір по догляду за дитиною, яка не досягла трирічного віку в сумі 12 988,57 грн., пеню в сумі 16 690,11 грн. та пеню на заборгованість на неповнолітню дитину в сумі 16 990,11 грн.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, пеню по сплаті аліментів на утримання дружини (матері дитини) в сумі 1994,16 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, жительки АДРЕСА_2, пеню по сплаті аліментів на утримання дитини в сумі 3353,69 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позову з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а також з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 10.08.2011 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2. на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку щомісяця та щомісячне утримання дружини (матері дитини) в розмірі ? частки з усіх видів його заробітку до досягнення ОСОБА_3 трирічного віку.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, позивач змінила прізвище з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2».

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі ухилення від цього обов'язку, кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по аліментах в розмірі 12 988,57 грн., з чим погоджується і колегія суддів, оскільки по даній справі, рішенням Володарського районного суду Київської області від 10.08.2011 року, вже було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2., а тому повторному стягненню вони не підлягають, а визначена державним виконавцем заборгованість за аліментами підлягає стягненню з відповідача в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Враховуючи вказані норми Закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про те, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1994,16 грн. - пеня по сплаті аліментів на утримання дружини (матері дитини) та 3353,69 грн. - пеня по сплаті аліментів на утримання дитини.

Статті 10, 60 ЦПК України визначають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин між сторонами та ухвалив рішення про часткове задоволення позову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення, апеляційна скарга апелянта не містить.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, правильно встановлено правові відносини сторін, дана належна правова оцінка доказам у справі, висновки місцевого суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 29 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: