Постанова № 37085870, 05.02.2014, Харцизький міський суд Донецької області

248/450/14-а

2-а/248/27/2014

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2014 року. Харцизький міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Романенко Н.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харцизька Донецької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харцизької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 31.01.14 р. звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Свій позов мотивував тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії,а також інвалідомIII групи внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку в УСЗН Харцизької міської ради.

Зазначив, що у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 2532-ХІІ від 01.07.1992 р. із змінами та доповненнями , передбачена виплата йому одноразової компенсація по інвалідності 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, установлюваних на момент виплати. 07.02.2013 р. на день встановлення йому 3 групи інвалідності , мінімальна заробітна плата, відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» становила 1147 грн. Але у порушення вказаної статті закону відповідач фактично сплатив йому 189 грн. 60 коп. , пославшись на постанову Кабінету Міністрів України МУ № 836 від 26.07.1996 р.

Вважає, що виходячи з цього відповідач повинен був нарахувати та виплатити йому згідно із ст..48 Закону України № 2532-ХІІ одноразову компенсації в сумі 34410 грн, із розрахунку 1147 грн. х 30= 34410 грн., замість фактично сплаченої відповідачем - 189 грн. 60 коп. згідно із постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р.

Просив визнати діяльність відповідача протиправною щодо виплати компенсації йому по інвалідності у меншому розмірі та зобов'язати провести перерахунок та виплатити недораховану суму одноразової компенсації по інвалідності. Також просить поновити йому строк на звернення до суду із даним позов, у звя8зку з тим, що він з поважних причин його пропустив, так як знаходився на стаціонарному лікування у медичних закладах.

Представник відповідача Дикун А.С. до судового засідання нез*явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, просила відмовити у задоволені позову, з підстав викладених у запереченнях відповідача. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач послався на правомірність своїх дій щодо виплати 11.06.13 р. позивачу одноразової компенсація по інвалідності 3 групи в розмірі 189 грн. 60 коп. на підставі Постанови КМУ № 836 від 26.07.1996 р « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , яка була прийнята для реалізації Закону України від 28.02.1992 р. № 796-ХІІ.

У судовому засіданні позивач просив поновити йому строк на звернення до суду із дійсним позовом та в обґрунтування поважності пропуску ним даного строку, надав суду медичні документи, а саме: епікриз № 886, з якого вбачається, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КУ «ЦМПСП» ДС амбулаторія № 1 м.Харцизьку з 16.10.13 р. по 25.10.13 р.; виписний епікриз з історії хворобу № 24 від 09.01.2014 р., з якого вбачається, що позивач у період з 02.12.2013 р. по 08.01.2014 р. знаходився на стаціонарному лікування у третьому відділені в Обласній клінічній психоневрологічній лікарні .

Судом встановлено, що з дійсним позовом ОСОБА_1 звернувся до Харцизького міського суду 24 січня 2014 року. У попередньому судовому засіданні позивач пояснив, що він отримав сплачену відповідачем одноразову компенсацію по інвалідності 3 групи на підставі платіжного доручення № 195 від 11.06.2013 року в цей день в розмірі 189 грн. 60 коп. Йому відомо, що з цієї дати відраховується йому шести місячний строк на звернення із позовом до адміністративного суду за захистом порушеного його права відповідачем , який не сплатив йому компенсацію у обсязі встановленому законом. Але суду вказав, що своєчасно н6е звернувся , так як проходив стаціонарні лікування.

Таким чином, початок шестимісячного строку у позивача відраховується з 12.06.2013 року з наступного дня коли він дізнався про порушене його право по 12 грудня 2013 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами . Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов поданий після закінчення строків, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Поважними причинами за чинним законодавством визнаються обставини, які є об*єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається з позовною заявою, та пов*язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду за захистом порушеного права.

Суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску ним строку на звернення до суду в проміжок часу такої тривалості , мають об*єктивний та незалежний від нього характер, є поважними, та підтверджується вище приведеними письмовими доказами перебування ним на стаціонарному лікуванні у період з 16.10.13 р. по 25.10.13 р., з 02.12.13 р. по 08.01.14 р.

Європейський суд з прав людини в своєї Рішеннях Європейського суду прав людини по справі « Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 р. та по справі « Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 р., зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників право доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог, що визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв*язку з чим, суд в порядку ч.1 ст.102 КАС України, вважає за можливе поновити позивачу пропущений ним з поважних причин, строк на звернення до суду із дійним позовом .

Вислухавши пояснення позивача, вивчивши заперечення відповідача , дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено , що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, має 3 групу інвалідності з 7 лютого 2013 року, згідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ мав право на одноразову компенсацію за встановлення 3 гр. інвалідності в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат.

Для забезпечення правильного та однакового застосування адміністративними судами статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) Пленум Вищого адміністративного суду України постановив 16.03.2012 р. постанову № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 5 від 25.02.2013 р. , були внесені зміни до абзацу п'ятого пункту 5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду № 4 від 16.03.2012 р.

Пунктами 5,6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суд України від 16 березня 2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» {із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 5 від 25.02.2013}, передбачено , що суб'єктами, які мають право на компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені статтею 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, сім'ї, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення.

Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено розміри компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням їх дії у часі, а саме: з 20 червня 1996 року до 31 грудня 2005 року, з 9 липня до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року.

Зазначено, що судам необхідно звертати увагу на те, що статтями 109 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", 101 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", 73 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", 70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України у відповідних роках таке право використано не було, а тому вказані норми не підлягають застосуванню під час визначення розміру виплат, передбачених статтями 39 та 48 Закону про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 1 січня до 21 травня 2008 року статті 39 та 48 цього Закону діяли в редакції Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", відповідно до яких виплати, передбачені цими статтями, здійснювалися в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Отже, у ці періоди застосуванню підлягали розміри доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, та компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначені постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", 20 квітня 2007 року № 649 "Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв*язку з чим, посилання відповідача на правомірність застосування ним при виплаті позивачу одноразової компенсація по інвалідності 3 групи в розмірі 189 грн. 60 коп. згідно із постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 р. є хибним.

Так як, позивачу встановлено 3 група інвалідності 07.02.13 року і вихідним критерієм нарахування цієї компенсацій відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( у розмірі 30 мінімальних заробітних плат) є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент виплати ( згідно платіжного доручення позивачу виплачена ця компенсація у червня 2013 року ( а.с.4)) і у відповідності до Закону України « Про Державний бюджет на 2012 рік» № 5515 від 06.12.2012 р. у червні 2013 року мінімальна заробітна плата складала 1147 грн.

Таким чином , суд вважає позовні вимоги задовольнити та визнати протиправним дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , який став інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року у розмірі 189 грн. 60 коп. і зобов*язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу цю одноразову компенсацію відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ , з розрахунку 30 мінімальних заробітних плат , з урахуванням фактично виплаченої суми.

Керуючись Рішеннями Європейського суду прав людини по справі « Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 р. та по справі « Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 р., ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ , пунктами 5,6 Постановою Пленуму Вищого адміністративного суд України від16 березня 2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» {із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду № 5 від 25.02.2013} ,ст.ст. 99,100,102, 158- 163 КАС України , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку позивачем ОСОБА_1 на звернення до адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Харцизької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та поновити йому строк на звернення до адміністративного суду із дійсним позовом.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Харцизької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним дії Управління соціального захисту населення Харцизької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , який став інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року у розмірі 189 гривень 60 копійок.

Зобов*язати Управління соціального захисту населення Харцизької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , який став інвалідом третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ , з розрахунку 30 мінімальних заробітних плат , з урахуванням фактично виплаченої суми.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд протягом десяти днів з дня отримання її копії , шляхом подання апеляційної скарги .

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України, складення постанови у повному обсязі відкласти на строк не більш як п*яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст постанови складений 10 лютого 2014 року.

Суддя: