Ухвала суду № 3708586, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року                                                                               № К-12518/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                        

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007року

та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 року

у справі№ А23/309 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Трубмет»

доДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ: 

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від                   23.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року, задоволено позовні вимоги ТОВ «Трубмет» та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі                           м. Дніпропетровська № 0000472305/0 від 20.09.2006 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Трубмет» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2006 року.

За результатами перевірки складено акт від 13.09.2006 року                                         № 557/235/30600278/01-046ДСК, яким встановлено, що позивачем в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон                      № 168/97-ВР) завищена сума бюджетного відшкодування за червень 2006 року на 38227 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі                       м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472305/0 від 20.09.2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 38277 грн.

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення податковий орган виходив з того, що при заповненні рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може враховувати із суми податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 декларації) ті суми податку, які фактично сплачені в такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) грошовими коштами (в тому числі авансом), включаючи суми податку, фактично сплачені в такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг). Тобто до рядка 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку включає суми податку на додану вартість по тим товарам (роботам, послугам), податковий кредит по яких виник в одному податковому періоді разом з оплатою.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Так, судами встановлено, що позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2006 року, в якій різниця між сумою податкового зобов’язання і податкового кредиту поточного звітного місяця (червень) з податку на додану вартість має від’ємне значення і складає 49785 грн. та підлягає зараховуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за відсутності у позивача податкового боргу з цього податку.

В рядку 23 декларації позивачем зазначений залишок від’ємного значення попереднього звітного періоду (травня 2006 року), що включається до складу податкового кредиту червня 2006 року - 38227 грн.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 25 декларації), визначена позивачем - 38227 грн.

До декларації доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування за червень 2006 року, відповідно до рядка 3 якого позивачем задекларовано суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (травень 2006 року), фактично сплачену постачальникам в травні 2006 року, в розмірі 39509 грн.

Позивачем в травні 2006 року платіжним дорученням № 323 від                    23.05.2006 року була проведена оплата за трубу згідно договору № 12/03 від 20.03.2006 року в сумі 297284,36 грн., в тому числі податок на додану вартість – 49547,39 грн. Податковий кредит відображений позивачем на підставі податкової накладної  № 200303 від 20.03.2006 року в розмірі 49547,39 грн. в декларації за березень 2006 року.

При визначенні позивачем податкових зобов’язань, податкового кредиту за травень 2006 року актом перевірки порушень не виявлено.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків встановлений пунктом 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.7.1 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Однак відповідно до визначеної Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, форми розрахунку суми бюджетного відшкодування, в рядку № 3 даного розрахунку зазначається, що відшкодуванню підлягає не фактично сплачена сума податку на додану вартість, з якої утворилось від’ємне значення (яке в поточному періоді може утворитись за рахунок від’ємних значень декількох попередніх періодів), а лише податковий кредит попереднього податкового періоду, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, формулювання рядка № 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування не відповідає повною мірою положенням абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як вказано вище, даною нормою передбачено право на здійснення бюджетного відшкодування в тій його частині, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а не сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, сплаченого в такому податковому періоді.

Викладене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів, що бюджетному відшкодуванню в червні 2006 року підлягає частина від’ємного значення попереднього податкового періоду – травня 2006 року, фактично сплачена постачальникам в травні 2006 року. А відтак зменшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2006 року в розмірі 38277 грн. є безпідставним.

Отже, за таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 рокуу даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі             м. Дніпропетровська відхилити, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.