Постанова № 37085164, 06.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/1729/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2013р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.04.2013р. №0001961702, №0001941702 та №0001911702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ним п.177.4 ст.177, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у позивача первинними документами. У акті перевірки податковим органом взагалі не згадано про надання ФОП ОСОБА_2 первинних документів щодо здійснення господарських відносин з ПП «Арткат». Нікчемність правочину може бути встановлена виключно законом, а не актом перевірки, висновки якого є суто суб'єктивною думкою податкових інспекторів. Що стосується ніби то встановленого перевіркою порушення позивачем п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», то контрольні стрічки знаходились у Книгах у відклеєному стані, однак інспекторами ДПІ даний факт залишено поза увагою.

ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що проведеною перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності позивачем з контрагентом ПП «Арткат». Угоди позивача по операціях з вказаним контрагентом мають ознаки нікчемності, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів, а тому, як наслідок, здійсненні без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013р. №0001961702 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними санкціями в сумі 10200 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 19.02.2013р. №366 та наказу від 14.03.2013р. №528, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, у період з 28.02.2013р. по 20.03.2013р. службовими особами ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складено акт перевірки №1976/17-2/НОМЕР_1 від 29.03.2013р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказано про порушення позивачем: п.177.4 ст.177 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності на загальну суму 77332,90 грн. (в т.ч. за 2011 рік в сумі 64219,45 грн., за 2012 рік в сумі 13113,44 грн.); п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 114053 грн. (в т.ч. за вересень 2011 року на суму 13317 грн., за жовтень 2011 року на суму 29792 грн., за листопад 2011 року на суму 45653,33 грн., за серпень 2012 року на суму 7880 грн., за вересень 2012 року на суму 17410 грн.); п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: у книзі №2103011648 від 25.06.2010р. відсутні 35 контрольних стрічок за період з 29.07.2012р. по 01.09.2012р. та 25 контрольних стрічок в книзі №2103011739 від 29.07.2009р. по 28.08.2012р.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_2 у вересні 2011 року задокументовано отримання товару від постачальника ПП «Арткат» на загальну суму 79902 грн., у т.ч. ПДВ 13317 грн. При перевірці враховано акт відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС від 25.01.2012р. №211/22-4/36944709 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій постачальника ПП «Арткат» за вересень 2011 року, відповідно до якого основним постачальником ПП «Арткат» за вересень 2011 року є ПП «Шеду» (станом на 21.05.2012р. стан платника « 15» - перейшов до іншої ДПІ). При здійсненні виїзду за попередньою податковою адресою ПП «Шеду» встановлено, що господарська діяльність за даною адресою не здійснюється, відсутнє відвідування податкової адреси представниками (посадовими особами) підприємств-контрагентів ПП «Шеду», відсутні факти навантаження та розвантаження ТМЦ за даною адресою та інші ознаки ведення чи керування господарською діяльністю підприємства. У ПП «Шеду» відсутні трудові ресурси, власні або орендовані складські приміщення, транспортні засоби чи земельні ділянки. На відповідний запит ДПІ у м.Херсоні документів, підтверджуючих взаємовідносини ПП «Шеду» з постачальниками (покупцями) за вересень 2011 року не надано. У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку, що ПП «Арткат» використовуючи свої реквізити і банківські рахунки, документально оформляло неіснуючі операції на одержання й продаж товарно-матеріальних цінностей, після чого виписані документи передавались замовникам товарів для їхнього відображення в бухгалтерському й податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту й валових витрат, заниженню податкових зобов'язань по податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств. Здійсненні між ПП «Арткат» та підприємствами-постачальниками операції вчиненні без реального настання правових наслідків, з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат.

У жовтні та листопаді 2011 року ФОП ОСОБА_2 задокументував отримання товару від постачальника ПП «Арткат» на загальну суму 452671,98 грн., у т.ч. ПДВ 75445,33 грн. При перевірці враховано акт ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС від 22.03.2012р. №224/15-3/36944709 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Арткат» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Шеду» та з контрагентами-покупцями за жовтень-листопад 2011 року, згідно якого на підставі того, що ПП «Шеду» не має основних фондів, складських приміщень, найманих працівників, транспортних засобів, не встановлено, які саме проводились фінансово-господарські розрахунки та обставини їх здійснення, підприємства-контрагенти мають неосновний стан, факт реальності здійснення господарських відносин між ПП «Шеду» та ПП «Арткат» за жовтень-листопад 2011 року не підтверджується. За результатами перевірки ПП «Арткат» з питань взаємовідносин з ПП «Шеду» за жовтень-листопад 2011 року встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 165848,48 грн. за жовтень 2011 року та на суму ПДВ 29720,03 грн. за листопад 2011 року. Товар, задокументований ПП «Арткат» від ПП «Шеду» у подальшому було реалізовано покупцям, у тому числі ФОП ОСОБА_2 Враховуючи те, що у ПП «Арткат» не підтверджений з боку постачальника ПП «Шеду» податковий кредит, не виявлені необхідні умови для ведення господарської діяльності, тому це свідчить про нереальність здійснення господарських операцій.

ФОП ОСОБА_2 у серпні 2012 року задокументовано отримання товару від постачальника ПП «Арткат» на загальну суму 47280 грн., у т.ч. ПДВ 7880 грн. При перевірці враховано акт ДПІ у м.Херсоні від 23.10.2012р. №131/15-3/36944709 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Арткат» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2012р. по 31.08.2012р. В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Арткат» господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу за період серпень 2012 року.

ФОП ОСОБА_2 у вересні 2012 року задокументовано отримання товару від постачальника ПП «Арткат» на загальну суму 104464,98 грн., у т.ч. ПДВ 17410,83 грн. При перевірці враховано акт ДПІ у м.Херсоні від 09.11.2012р. №139/15-3/36944709 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Арткат» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012р. по 31.09.2012р. В ході проведення перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ПП «Арткат» господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу за період вересень 2012 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р. встановлено його завищення в сумі 114053 грн., у тому числі: за вересень 2011 року 13317 грн., за жовтень 2011 року 29792 грн., за листопад 2011 року 45653,33 грн., за серпень 2012 року 7880 грн., за вересень 2012 року 17410 грн., чим порушено п.198.4 ст.198 Податкового кодексу України.

Крім цього, в ході проведення перевірки податковим органом було виявлено незабезпечення позивачем зберігання протягом трьох років контрольних стрічок РРО у кількості 35 у книзі ОРО №2103011648 від 25.06.2010р. за період з 29.07.2012р. по 01.09.2012р. та 25 контрольних стрічок у книзі ОРО №2103011739 від 29.07.2009р. за період з 29.07.2012р. по 28.08.2012р.

На підставі вказаного акту перевірки 22.04.2013р. ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001941702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 142566,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - 114053 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28513,25 грн.);

- №0001911702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в розмірі 96666,13 грн. (у т.ч. за основним платежем - 77332,9 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19333,23 грн.);

- №0001961702, яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 10200 грн.

Задовольняючи часткового позов ФОП ОСОБА_2 про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено фактичного виконання господарських операцій з контрагентом ПП «Арткат», а складені за цими операціями первинні документи та податкові накладні не мають юридичного значення для цілей формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Суд знайшов правомірним нарахування податковим органом грошових зобов'язань позивачу з податку на доходи фізичних осіб та з податку на додану вартість податковими повідомленнями-рішеннями №0001941702 та №0001911702 від 22.04.2013р. Колегія суддів не погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно п.177.3 ст.177 ПК України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України).

Відповідно до п.176.2 ст.176 ПК України, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ФОП ОСОБА_2 (Покупець) та ПП «Арткат» (Постачальник) було укладено генеральні договори поставки нафтопродуктів №6 від 26.04.2011р. та №11 від 19.06.2012р., за умовами яких Постачальник передає у власність Покупця нафтопродукти окремими партіями згідно письмових заявок покупця і відповідних додаткових угод, які є невід'ємною частиною договору. Відвантаження товару здійснюється з місця зберігання, якщо інше не передбачено додатковими угодами.

На виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів №6 від 26.04.2011р. ПП «Арткат» поставило на адресу позивача бітум, мазут, у вересні 2011 року на загальну суму 66585 грн. без ПДВ (сума ПДВ 13 317 грн.), у жовтні 2011 року на загальну суму 148960 грн. без ПДВ (сума ПДВ 29792 грн.), у листопаді 2011 року на загальну суму 228266,67 грн. без ПДВ (сума ПДВ 45653,33 грн.), про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

На виконання умов генерального договору поставки нафтопродуктів №11 від 19.06.2012р. ПП «Арткат» поставило на адресу позивача бітум, мазут, щебінь, у серпні 2012 року на загальну суму 39 400 грн. без ПДВ (сума ПДВ 7880 грн.), у вересні 2012 року на загальну суму 87054,17 грн. без ПДВ (сума ПДВ 17410,83 грн.), про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

На підтвердження отримання від ПП «Арткат» щебеню у кількості 421 тонн позивачем надано заборону відомість за період з 03.09.2012р. по 26.09.2012р.

Оплата за отриманий товар здійснена в безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

На підтвердження використання у власній господарській діяльності бітуму, мазуту, щебеню, отриманих від ПП «Арткат», позивач надав суду договори, укладені з управлінням доріг ДЖКГ Херсонської міської ради про надання послуг з поточного ремонту пр. Ушакова у м. Херсоні (договір №121 від 17.10.2012р.), про надання послуг з поточного ремонту вул.Перекопської у м. Херсоні (договір №16 від 23.04.2012р.), на виконання робіт з капітального ремонту прибудинкової території внутрішньодворового проїзду житлових будинків №114, 114-а по вул. І. Кулика м. Херсона (договір №100 від 03.09.2012р.), договір №3 б\н від 10.08.2012р. про закупівлю робіт з відновлення асфальтобетонного покриття, укладеного з МКП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Херсон».

При дослідженні зазначених вище первинних документів, наданих позивачем в підтвердження реальності договірних відносин з ПП «Арткат», Херсонський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що наявні у позивача первинні документи не є достатньою підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки з них неможливо встановити на виконання яких договірних відносин такі документи видавалися.

Однак, суд апеляційної інстанції критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, оскільки жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

Посилання суду першої інстанції на відсутність доказів щодо оприбуткування товару колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки даний факт взагалі не досліджувався податковим органом під час проведення перевірки. Що стосується відсутності доказів зберігання товару та внутрішнього його переміщення, то з матеріалів справи вбачається, що транспортування придбаного товару здійснювалося транспортом позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних, договором оренди вантажного автомобіля від 01.04.2011р., додатковою угодою до договору оренди вантажного автомобіля щодо надання у строкове платне користування цистерни напівпричепу, копіями довіреностей на отримання товару.

Колегія суддів вважає, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами, як це передбачено ст.206 ЦК України, з ПП «Арткат». Наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій.

Оскільки діючим законодавством України передбачена індивідуальна відповідальність, суб'єкт господарювання не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом, у разі якщо не доведено про його обізнаність та спрямованість дій на отримання податкової вигоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення податкового законодавства ФОП ОСОБА_2 по взаємовідносинах з ПП «Арткат» у перевіряємий період, оскільки податковий кредит та витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, правильність оформлення яких не заперечується та не спростовується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення договору та його виконання контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та мав право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності свого контрагента, а також його контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання, в матеріалах перевірки відсутні.

Колегія суддів вважає, що у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Більше того, жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів та їх контрагентів по ланцюгах постачання. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Позивачем доведено, що укладені між ним та ПП «Арткат» договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також вони судом недійсним не визнавалися.

При визначенні правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. Таким чином, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Судом встановлено, що контрагентом позивача ПП «Арткат» було оскаржено в судовому порядку висновки акту перевірки ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС №224/15-3/36944709 від 22.03.2012р., на які, серед іншого, посилається податкова інспекція в акті перевірки ФОП ОСОБА_2 №1976/17-2/НОМЕР_1 від 29.03.2013р. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. у справі №2а-4317/12/2170, яку ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013р. залишено без змін, визнано протиправними дії ДПІ у м.Херсоні Херсонської області ДПС щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Арткат» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Шеду» та з контрагентами-покупцями за жовтень-листопад 2011 року, оформленої актом перевірки №224/15-3/36944709 від 22.03.2012р.; визнано нечинними та скасовано висновки, викладені в акті перевірки №224/15-3/36944709 від 22.03.2012р.

Зазначеним, на думку суду, також спростовуються доводи відповідача про безтоварність господарських операцій між ПП «Арткат» та ПП «Шеду», і, як наслідок, між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Арткат».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Арткат», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність у позивача об'єктів оподаткування по господарських операціях з вказаним контрагентом у розумінні ст.185, ст.198 Податкового кодексу України.

А відтак, податкові повідомлення-рішення №0001941702 та №0001911702 від 22.04.2013р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Що ж до законності податкового повідомлення-рішення №0001961702 від 22.04.2013р., яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в розмірі 10200 грн., то, на підставі ч.1 ст.195 КАС України, колегія суддів не переглядає постанову суду першої інстанції в цій частині, оскільки сторонами в апеляційному порядку її не оскаржено.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів, керуючись п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_2 задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.3, 4, 205, 207, 244-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 22 квітня 2013 року №0001961702, №0001941702 та №0001911702.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.