Рішення № 37084495, 07.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.14 Справа № 904/9048/13

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО", м. Дніпропетровськ

до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", смт. Кринички, Дніпропетровська область

про стягнення 5 453 412,11 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Гезь А.С.

Представники:

від позивача: Шаровський С.А. довіреність № 225/1001 від 18.05.2013

від відповідача: Передерій О.С., довіреність №903/2-14 від 16.09.2013

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (надалі - Відповідач) про стягнення 5 155 333,32 грн. за мировою угодою від 14.11.2011, затвердженою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 по справі №25/75-10, та 3% річних у сумі 298 078,79 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2013 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

В судових засіданнях 05.12.2013, 17.12.2013, 16.01.2014 розгляд справи був відкладений на 17.12.2013, 16.01.2014, 03.02.2014 відповідно, в судовому засіданні 03.02.2014 оголошувалась перерва до 04.02.2014 згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2014 строк розгляду спору був продовжений на 15 календарних днів на підставі клопотання Відповідача, відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов мирової угоди, а саме - порушення строків оплати заборгованості, яка дорівнює 5 155 333,32 грн. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду мирову угоду від 14.11.2011, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 по справі №25/75-10, постанову про закінчення виконавчого провадження від 15.01.2014.

Позивач керуючись п.п.2, 7 Мирової угоди, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за мировою угодою в сумі 5 155 333,32 грн. та 3% річних в сумі 298 078,79 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав заперечення вих. №б/н від 04.02.2014 на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на той факт, що, по-перше, даний спір вже вирішено господарським судом Дніпропетровської області згідно рішення від 02.11.2010 по справі №27/75-10, по-друге, в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство Відповідача (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2012 по справі №34/5005/7847/2012) та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, нарахування Позивачем 3% річних, на думку Відповідача, є неправомірним.

В судовому засіданні 04.02.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 у справі №25/75-10 стягнуто з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (Відповідач) на користь відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», найменування якого було змінено на публічне акціонерне товариство «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (Позивач), 5 436 291,35 грн., з яких:

- 5 407 782,08 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію;

- 21 815,24 грн. заборгованості за реактивну електроенергію;

- 6 694,03 грн. 3% річних;

- 25 500,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.11.2011 сторони (Позивач і Відповідач) у процесі виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2010 у справі №25/75-10 уклали мирову угоду (надалі - Мирова угода), згідно п.1 якої заборгованість Відповідача на момент її укладення становить:

- 5 107 782,08 грн. заборгованості за спожиту активну електроенергію;

- 21 815,24 грн. заборгованості за реактивну електроенергію;

- 6 694,03 грн. 3% річних;

- 25 500,00 грн. державного мита;

- 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п.2 Мирової угоди, Відповідач зобов'язався сплатити Позивачу частину заборгованості, яка дорівнює 5 155 333,32 грн. (5 107 782,08 грн. - борг за активну електроенергію, 21 815,24 грн. - борг за реактивну електроенергію, 25 500,00 грн. - державне мито, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) у десятиденний строк після затвердження судом вказаної мирової угоди.

Крім того, згідно з п.3 Мирової угоди, Позивач відмовився від стягнення з Відповідача боргу у сумі 6 694,03 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 у справі №25/75-10 укладена Сторонами Мирова угода від 14.11.2011 була затверджена відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, Відповідач був зобов'язаний сплатити Позивачу заборгованість в сумі 5 155 333,32 грн. в строк до 11.12.2011 включно.

Проте Відповідач свої зобов'язання за Мировою угодою не виконав, оплату в розмірі та строк, встановлений п.2 Мирової угоди, не здійснив.

Після винесення вказаної ухвали суду про затвердження укладеної між Сторонами 14.11.2011 мирової угоди, державний виконавець постановою від 15.01.2014 закінчив виконавче провадження по про примусове виконання наказу господарського суду від 01.02.2011, виданого на виконання рішення суду від 02.11.2010 у справі №25/75-10 про стягнення з Відповідача 5 436 291,35 грн. Підставою для закінчення виконавчого провадження по вказаній справі було затвердження мирової угоди ухвалою суду.

Згідно з п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження», ухвала господарського суду є виконавчим документом, і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 Господарського процесуального кодексу України та статтею 19 названого Закону) ознаки і відомості, зокрема, щодо умов розміру і строків виконання зобов'язань сторін мирової угоди, яка затверджена господарським судом.

За умов недодержання відповідних вимог ухвала суду про затвердження мирової угоди не може вважатись виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Мирова угода за своєю правовою природою у відповідності з нормами Цивільного кодексу України є правочином, що згідно ст.629 цього Кодексу підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки згідно з вимогами ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів сторони є примусове виконання обов'язку в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи, винесена на стадії виконання судового рішення у справі №25/75-10 ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2011 про затвердження між Сторонами Мирової годи від 14.11.2011, не містить таких передбачених ознак і відомостей для визнання її виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, як:

1) повне найменування стягувача (Позивача) і боржника (Відповідача), їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника;

2) дата набрання законної (юридичної) сили ухвалою суду;

3) строк пред'явлення виконавчого документа (ухвали суду) до виконання (п.п.3, 5, 6 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом п.3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (в редакції від 17.12.2013), у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строк (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Враховуючи викладене, звернення Позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за мировою угодою від 14.11.2011 в сумі 5 155 333,32 грн. (з яких 5 107 782,08 грн. - борг за активну електроенергію, 21 815,24 грн. - борг за реактивну електроенергію, 25 500,00 грн. - державне мито, 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) є неналежним способом захисту порушеного права Позивача, відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимоги в цій частині.

Що стосується позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 298 078,79 грн. в зв'язку з невиконанням Відповідачем умов Мирової угоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що Позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що Відповідачем допущено порушення визначених пунктом 2 Мирової угоди строків та порядку сплати, в тому числі, 5 107 782,08 грн. боргу за активну електроенергію, 21 815,24 грн. боргу за реактивну електроенергію, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, в сумі 298 078,79 грн. за період прострочення з 13.12.2011 по 18.11.2013.

Посилання Відповідача на неправомірне нарахування Позивачем 3% річних в зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство Відповідача (ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2012 по справі №34/5005/7847/2012) та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів суд вважає необґрунтованим, оскільки виходячи з положень ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, що діяла на час винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача (13.09.2012), введення мораторію не припиняє нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» (52300, Дніпропетровська область, смт. Кринички, вул. Будівельників, 5, код ЄДРПОУ 34621490) на користь публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) 298 078,79 грн. (двісті дев'яносто вісім тисяч сімдесят вісім гривень 79 копійок) 3% річних, 3 761,64 грн. (три тисячі сімсот шістдесят одна гривня 64 копійки) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.02.2014.

Суддя А.Є. Соловйова