Ухвала суду № 37084410, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 816/6093/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача- Васильченко К.В.,

представника відповідача- Дзюба І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської митниці Міндоходів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. по справі № 816/6093/13-а

за позовом Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС"

до Митного посту "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів , Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області , Полтавської митниці Міндоходів

про визнання дій протиправними, скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортих засобів через митний кордон,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 р. задоволено частково адміністративний позов Приватного підприємства "АМГ ПЛЮС" (далі- ПП "АМГ ПЛЮС") до Митного посту "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів , Головного управління державної казначейської служби України у Полтавській області , Полтавської митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування рішень про коригування митної вартості товарів, визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортих засобів через митний кордон.

Визнано протиправними та скасовано рішення митного поста "Лтава" Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2.

Визнано протиправними та скасовано картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112, №806020000/2013/92113.

Не погодившись з даною постановою суду, Полтавською митницею подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Апелянт вказує, що оскаржувані рішення про визначення митної вартості товарів було прийнято на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Так, під час аналізу поданих позивачем документів для митного оформлення встановлено розбіжності, а саме у копіях декларацій країни відправлення зазначені CMR від 15.08.2013 року, а в поданих до митного оформлення документах наявні CMR від 11.09.2013 р. Після проведення консультації з декларантом було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження митної вартості. Декларант відмовився надати додаткові документи та погодився на коригування митної вартості. Митна вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу та ґрунтується на митній декларації від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, що визнана митним органом, і щодо якої рівень митної вартості подібних товарів становить 0,97 дол. США за кг.

Апелянт зазначив, що оскільки позивач погодився з митною вартістю визначеною відповідачем, то грошове зобов'язання не може бути оскаржене. Факт заниження митної вартості також підтверджується висновками Белгородської торгово-промислової палати від 02.10.2013 р. №0769 та Полтавської торгово-промислової палати від 30.09.2013 №В-4940.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів які імпортуються.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судове рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, переглянуто судом апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що позивачем, з метою здійснення митного контролю та оформлення товару придбаного у ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство 707" на підставі контракту №СМП-2013-31 від 06 вересня 2013 р. до митного поста подано митні декларації від 27 вересня 2013 року №№806020000/2013/009863, 806020000/2013/009867 (а.с. 67-70).

Митним постом оформлено картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон №806020000/2013/92112, №806020000/2013/92113 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27 вересня 2013 року №806020000/2013/000045/2, №806020000/2013/000046/2, відповідно до яких митну вартість товару "цибуля ріпчаста свіжа, для продовольчих цілей, урожаю 2013 року" визначено із застосування резервного методу на рівні 31,21 рос. руб. (7,75 грн.) за 1 кг (а.с. 29-30,13-14, 63-66).

Фактичною підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація про раніше визнану контролюючим органом митну вартість імпортованих товарів та те, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Перевіряючи правомірність прийнятих відповідачем спірних рішень, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ст. 259 МК України митна вартість товару обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до зазначеного Порядку заявлена декларантом митна вартість товарів та подані ним відомості щодо її визначення повинні ґрунтуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6)резервного.

Судом встановлено, що між ПП "АМГ ПЛЮС" (покупець) та ТОВ "Будівельно-монтажне підприємство 707" (продавець) 06 вересня 2013 року укладено зовнішньоекономічний контракт №СМП-2013-31, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити покупцю, а покупець - прийняти у власність і оплатити товар (плодоовочеву продукцію) (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 1.2 контракту, асортимент, кількість і ціна товару відносно кожної окремої партії поставки визначається у рахунках-фактурах.

За умовами пункту 3.1 контракту продавець зобов'язувався передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс), товарно-транспортну накладну (CMR), сертифікат походження товару (СТ-1), фітосанітарний сертифікат, експортну митну декларацію.

На виконання умов зазначеного контракту ТОВ "БМП 707" у вересні 2013 року двома партіями відвантажило позивачу товар (цибулю ріпчасту свіжу) кількістю 21000 кг та вартістю 94500 російських рублів (23476 грн. 64 коп.) відносно кожної партії.

Позивачем, з метою здійснення митного оформлення товару було надано необхідний пакет документів, визначений ч. 2 ст . 23 МК України, що не заперечувалось відповідачем.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає, що позивач під час розгляду справи в повній мірі довів правомірність визначення митної вартості товарів за ціною угоди, а відповідач не довів обґрунтованість сумнівів щодо визначення декларантом митної вартості за ціною контракту, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо незаконності оскаржуваних рішень митного органу про визначення митної вартості товарів .

Посилання апелянта на митну декларацію від 15.07.2013 року №100270000/2013/225813, яка визнана митним органом, і щодо якої рівень митної вартості подібних товарів становить 0,97 дол. США за кг, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки по зазначеній декларації в Україну ввезено товар "цибуля ріпчаста свіжа" країни-походження Єгипет, а у спірних відносинах зазначений товар завезено із Російської Федерації.

Інші доводи апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013р. по справі № 816/6093/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 10.02.2014 р.