Ухвала суду № 37084343, 28.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 р.Справа № 818/4137/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.,

представника позивача-Петрищев О.О.,

представника відповідача-Сумцова С.В.,

прокурора- Демченка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2013р. по справі № 818/4137/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Головного управління Міндоходів у Сумській області за участю Прокуратури Сумської області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 р. задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"(далі- ПАТ "Сумихімпром") до Головного управління Міндоходів у Сумській області за участю Прокуратури Сумської області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 року №0000832320/0/16 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 161 810грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь позивача - ПАТ "Сумихімпром" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 85грн.00коп.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в ході перевірки ПАТ "Сумихімпром" документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Енергохолдинг».

Апелянт зазначив, що постановою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17.04.2007 року, переглянутою 28.07.2008 р. Львівським апеляційним адміністративним судом, були визнанні недійсними установчі документи ТОВ "Енергохолдинг", а саме статут, запис про проведення державної реєстрації товариства, реєстрацію товариства платником податку на додану вартість, з дати набрання законної сили судового рішення. Крім того , встановлено, що власники - учасники ТОВ "Енергохолдинг" ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в присутності нотаріуса підписали статут і інші документи про реєстрацію товариства з метою отримання винагороди від незнайомих осіб. Після підписання реєстраційних документів до подальшої діяльності товариства він жодного відношення не мав, ніякого майна, грошових внесків в його статутний фонд не вносив, ніяких цивільно-правових угод в якості директора не укладав. Поставновою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 22.05.2008 р. ОСОБА_1 визнано у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Згідно копій актів про результати обстеження місцезнаходження підприємства ТОВ "Енергохолдинг" від 21.03.06, 15.06.06, 14.09.06, 15.02.07, 22.05.07, 09.07.07 ТОВ "Енергохолдинг" та його посадові особи за адресою м. Камінь -Каширський вул. Воля, 2 відсутні.

Апелянт вважає, що у господарських операціях з ВАТ "Сумихімпром" від імені ТОВ "Енергохолдинг" діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на здійснення вказаних операцій та підписання будь-яких документів. Тобто, податкові накладні від імені ТОВ "Енергохолдинг" не можна вважати звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Енергохолдинг" порушення відсутні.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками відповідача з 25.06.2007 року до 03.07.2007 року проведена виїзна позапланова перевірка фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Енергохолдинг" за період з 01.01.2003 по 01.01.2007, за результатами якої складено акт від 05.07.2007 № 73/23-606/05766356 (т.1, а.с.62-82).

На підставі зазначено акту, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2007 №0000832320/0/16, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 774540 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 387270 грн. (т.1, а.с.7).

Фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок акту перевірки щодо визнання недійсними судом установчих документів ТОВ "Енергохолдинг", а саме статуту, свідоцтва платника ПДВ, з 29.09.2003 року.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

П. п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Згідно ст. 1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ВАТ "Сумихімпром" (покупцем) та ТОВ "Енергохолдниг" (постачальником) був укладений договір №01-07-04 постачання природного газу від 24.05.2004 року, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати природний газ згідно поданих заявок(т.2, а.с.114-117).

Додатковими угодами до договору №№1-4 від 29.06.2004 р., 26.07.2004 р., 25.08.2004 р., 23.09.2004 р. були визначені конкретні об'єми та строки постачання природного газу (т.1 а.с. 78-79).

Реальність виконання вище зазначено договору підтверджується, наданими копіями первинних документів: платіжних доручень на оплату поставленого природного газу, податкових накладних, актів прийому-передачі природного газу, заявок на постачання природного газу (т.2, а.с. 89-108, 109-113, 121-127,128-133).

Відповідні суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту у липні, вересні та листопаді 2004 року.

На момент здійснення вище зазначених господарських операцій контрагент позивача ТОВ "Енергохолдниг" був внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2008 року.(т.1 а.с. 231-232).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо реальності вчинених господарських операцій позивачем з ТОВ "Енергохолдниг" та правомірності віднесення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 01.04.2013 р. по даній справі касаційну скаргу ПАТ "Сумихімпром" задоволено. Постанову господарського суду Сумської області від 16.02.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення Вищий адміністративний суд зазначив про необхідність встановлення походження природного газу, який придбавався позивачем у ТОВ "Енергохолдниг".

На виконання вказівки суду вищої інстанції, під час апеляційного розгляду, судом було зобов'язано представника позивача, за його згодою, надати інформацію від ПАТ "Сумигаз", як організації яка транспортувала придбаний газ, проте відповідь надана не була.

Зважаючи на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів походження природного газу придбаного ПАТ "Сумихімпром" і судом на виконання вимог ч.4 ст. 11 КАС України не встановлено походження даного природного газу, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог .

Посилання апелянта на не знаходження ТОВ "Енергохолдниг" за юридичною адресою, як на підставу для висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, не можуть бути взяті до уваги , оскільки покупець не може нести відповідальності за не знаходження посадових осіб контрагента за юридичною адресою, за несплату податків продавцем. Крім того, покупець не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо.

Доводи апеляційної скарги, відносно того, що податкові накладні від імені ТОВ "Енергохолдинг" не можна вважати звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, оскільки від імені ТОВ "Енергохолдинг" діяла особа, яка не могла мати законних повноважень на підписання будь-яких документів, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки на час вчинення господарських операцій товариство було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств, а докази про факт невиконання ТОВ "Енергохолдинг" своїх зобов'язань за договором, відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає такими що не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 р. по справі № 818/4137/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 03.02.2014 р.