ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2014 р. Справа № 820/11845/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Спаскіна О.А.
Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.
за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.
представника позивача Яризько О.В.
представника відповідача Горбонос В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митницї Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/11845/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт"
до Харківської митницї Міндоходів
про скасування рішень, стягнення коштів,
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року адміністративний позов ТОВ «Інтеропт-Імпорт» до Харківської митниці Міндоходів, ГУДКСУ в Харківській області про скасування рішень, стягнення коштів задоволено.
Скасовано в повному обсязі рішення Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" (ідентифікаційний код - 38386247; місцезнаходження - Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд.36/38) 3.552.138 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім)грн. 27 коп., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити в позові. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ч.2 ст. 58, п.4, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 53, ч.5, ч. 6 ст. 55, ч. 4 ст . 57, ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 60, ч. 1 ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та норми ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України та керуючись ч.1 ст.41 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, щоміж позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Trinity GmbH» (резидент Бразилії) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 30.07.2013р. №20130617. Предметом згаданого правочину є придбання м'яса курячого та субпродуктів на умовах поставки СPT Харків (Інкотермс 2010) за ціною 0,45 євро/кг.
Окрім того, між позивачем, ТОВ «Інтеропт-Імпорт» та компанією «Vion Sales West B.V.» (Нідерланди) було укладено зовнішньоекономічний контракт 30.07.2013р. №20130730. Предметом згаданого контракту є придбання свинини і субпродуктів на умовах поставки FCA NL OLST (Інкотермс 2010) за ціною 0,43 EUR/кг. печінки свинячої.
У межах виконання зобов'язань за згаданими контрактами, здійснюючи імпорт товару на митну територію України, платник податків склав і подав до митниці ВМД, за якими Харківської обласної митниці були прийняті рішення №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р. про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,0688євро/кг. печінки свинячої (1,44дол.США/кг. печінки свинячої), а також рішення №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р. про коригування митної вартості товару із розрахунку 1,2321-1,2500євро/кг. м'яса курячого (1,66дол.США/кг. м'яса курячого) на підставі другорядного (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.
У зв'язку з виконанням владних приписів перелічених рішень платник податків додатково порівняно з первісно визначеною митною вартістю товару сплатив до бюджету 3.552.138,27 грн., які за процедурою випуску товарів у вільний обіг під гарантію відповідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України перерахував на відкриті на ім'я митниці рахунки в територіальній установі Державної казначейської служби України.
Як з'ясовано судом першої інстанції, юридичною підставою для прийняття спірних рішень суб'єкт владних повноважень обрав положення ст.ст.55, 57, 64 Митного кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про не підтвердження платником податків в ході процедури консультацій підстав для застосування основного методу визначення митної вартості товару та про наявність в розпорядженні митного органу цінової інформації про інший (вищий) рівень цін на імпортуємий товар.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування органом доходів і зборів з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст..58 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
Подані до митного оформлення документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.
Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судовим розглядом встановлено, що іноземні контрагенти позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробниками імпортованого товару.
Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.
Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземними контрагентами, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, позаяк судом з'ясовано, що митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребовування додаткових документів. При цьому, суд знаходить підстав для визнання обґрунтованим судження митниці про те, що неподання платником податків платіжних документів є підставою для проведення процедури консультацій, адже за жодних умов домовленості сторін зовнішньоекономічного контракту стосовно ціни (вартості) товару не можуть втілюватись у відомостях платіжних документів, позаяк останні свідчать лише про стан виконання господарських зобов'язань і об'єктивно не здатні змінити показника розміру вартості товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про обґрунтованість доводів платника податків.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012р. за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) в графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
З матеріалів справи вбачається, що прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості винесені всупереч зазначеним вище вимогам Порядку №598.
За таким обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування оспорюваних рішень відповідача підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача надмірно сплачених митних платежів за оспорюваними рішеннями, колегія суддів зазначає наступне.
Висновок суду першої інстанції щодо правомірності стягнення із Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених митних платежів за оспорюваними рішеннями, не ґрунтується на правильному застосування норм матеріального права.
Так, за правилами частин першої, третьої статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
Аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів, фактично визначаючи при цьому метод обчислення митної вартості.
Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів, фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару, чим підмінив митний орган.
Аналогічна позиція колегії суддів відображена в постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 17.12.2013 року по справі №21-439а13.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ч.2 ст. 58, п.4, п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 53, ч.5, ч. 6 ст. 55, ч. 4 ст . 57, ч. 2 ст. 59, ч. 2 ст. 60, ч. 1 ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи спростовують висновки суду, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції не повно з'ясував дійсні обставини справи, не дав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому, постанова суду першої інстанції ухвалена без дотриманням норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що наявні підстави для її скасування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає частковому скасуванню на підставі п.4 ст. 202 КАС України з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог .
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Харківської митницї Міндоходів задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2013р. по справі № 820/11845/13-а скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеропт-Імпорт" (ідентифікаційний код - 38386247; місцезнаходження - Україна, 61002, Харківська область, місто Харків, вул. Сумська, буд.36/38) 3.552.138 (три мільйони п'ятсот п'ятдесят дві тисячі сто тридцять вісім)грн. 27 коп., сплачених на виконання рішень Харківської обласної митниці з питань коригування митної вартості товарів №807000003/2013/001597/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001603/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001608/2 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001604/1 від 13.08.2013р., №807000003/2013/001660/2 від 21.08.2013р., №807000003/2013/001909/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001906/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001908/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001907/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001858/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001903/2 від 26.09.2013р., №807000003/2013/001904/2 від 26.09.2013р.
Прийняти нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року - залишити без змін..
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 03.02.2014 р.
Судове рішення № 37080319, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 29.01.2014. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/11845/13-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: