Ухвала суду № 37079751, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 820/10244/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/10244/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК РІАЛ"

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 р. позов ТОВ "МК РІАЛ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області від 15.10.2013 р. № 0000262200.

Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі-відповідач) не погодившись з судовим рішенням подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неврахування доказів, актів перевірок по контрагентам позивача, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до її невірного вирішення.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, поважних причин неявки до суду, не встановлено, в зв'язку з чим справа розглядається в письмовому провадженні відповідно до ст.197 КАС України.

ТОВ "МК РІАЛ" (далі-позивач) подало заперечення проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її в силі, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "МК РІАЛ" з питань взаємовідносин з ТОВ "Компанія Галон" за травень-вересень 2010 року, за результатами якої складено акт №103/20-20-22-08/35855917 від 24.09.2013 р.(т.2, а.с. 7-14).

За висновками акту перевірки позивачем порушено п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податок на додану вартість за травень-вересень 2010 року в сумі 29 344, 56 грн.

15.10.201 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000262200, яким ТОВ "МК РІАЛ" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 8 946,00 грн., (основний платіж 5 964, 00грн., штрафні (фінансові) санкції 2982,00 грн.)

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ є судження відповідача про нереальність (фіктивність, нікчемність) господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія "Галон".

В якості доказу відповідач посилається на акт невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Компанія "Галон" від 09.03.2011 р №716/23-1/36988374 з висновками про порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства через проведення транзитних потоків для податкової вигоди інших осіб по ланцюгу поставки, операції не мають реального характеру через відсутність виробничих фондів та трудових ресурсів тощо.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доводи про безтоварність господарської операцій з поставки товару, порушення позивачем податкового законодавства внаслідок неправомірного формування податкового кредиту, не підтверджені доказами, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 29.04.2010 р. між ТОВ " Компанія "Галон" (постачальник) та ТОВ "МК РІАЛ " (покупець) укладено договір поставки №26/03-10-МО, за умовами якого постачальник передав покупцю, а покупець прийняв та оплатив дизельне паливо (т.1, а.с. 28-33).

Фактичне виконання умов договору поставки дизельного палива підтверджується наданими як до податкового органу , так і до суду податковими, видатковими накладними, рахунками, виписками по банківському рахунку позивача, копіями платіжних доручень, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), подорожніми листами, довіреностями на отримання ТМЦ (т.1, а.с. 35-227, т.2, а.с. 28-31).

Якість дизельного палива вимогам ДСТУ 4840:2007. підтверджено паспортом якості (т.2, а.с. 32).

Фактична переміщення товару від постачальника до позивача здійснювалося силами постачальника, що підтверджується також копіями товарно-транспортних накиданих на відпуск нафтопродуктів від 13.09.2010р. та 27.09.2010р.

Отримання товару від постачальника також підтверджується копією виписки з журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, звітом про рух матеріальних цінностей в якому зазначено про отримання дизельного палива 13.09.2010р. та 27.09.2010р.

Придбане дизельне паливо позивачем використано для обслуговування транспортних засобів, що використовуються ним на праві оренди згідно договорів: від 02.03.2009 р. (автомобіль марки Камаз 5410), від 27.02.2009 року №1 (автомобіль марки HYUNDAI HD 78), від 13.07.2009 р. №4 (автомобіль марки HYUNDAI HD 78), від 16.12.2009 р. №6 (автомобіль марки VOLKSWAGEN LT 35), від 30.03.2009 р. № 3 (автомобіль марки Газ 33-09), свідоцтв про державну реєстрацію Т/З (т.2, а.с.33-62).

На підставі виписаних ТОВ «Компанія Галон» » податкових накладних на суму ПДВ -5 964,00 грн., позивачем включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту в вересні 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що на час здійснення господарської операції ( вересень 2010 р.) правовідносини щодо формування податкового кредиту з ПДВ регулювалися Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, податковий кредит було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, які не містять недоліків.

Доводи апеляційної скарги про порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, про що зазначене в оскаржуваному податковому повідомленні рішення, колегія суддів вважає необґрунтованими, тому як Податковий Кодекс України набув чинності з 01.01.2011 р., а отже, його положення не можуть бути застосовані до оподаткування податком на додану вартість операцій позивача за вересень 2010 р.

Колегія судді погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено факт виконання угоди поставки дизельного палива від 28.04.2010 р., укладеної з ТОВ «Компанія Галон», наявність господарського змісту та результатів угоди.

Надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності ТМЦ у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

Згідно ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Акт невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Компанія "Галон" від 09.03.2011 р №716/23-1/36988374 не є допустимим доказом, оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2011 р. по справі № 2а-1274/11/2040 ( що набрала законної сили ) визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м.Харкова щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ "Компанія "Галон", за результатами якої складено акт від 09.03.11 р №716/23-1/36988374.

Інших доказів на підтвердження доводів податкового органу про безтоварність господарської операції не надано до суду не надано.

А відтак слід погодитися з наданою судом правовою оцінкою обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Компанія Галон» та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на це, суд при вирішенні даної справи враховує існуючу практику Європейського Суду з прав людини щодо зобов'язань зі сплати ПДВ.

Так, у справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.10.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 8 946,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013 р. відсутні

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2013р. по справі № 820/10244/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В.