Постанова № 3707948, 26.03.2009, Апеляційний суд Закарпатської області

П О С Т А Н А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.09 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Вотьканича Ф.А., з участю представника ДПІ у м. Ужгороді - ОСОБА_1., розглянув справу в якій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, працює директором ПП «Акваперл», притягнута до відповідальності і піддана стягненню в вигляді штрафу в сумі 100 грн. як така, що вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КпАП України.

В постанові судді Ужгородського районного суду від 22.01.09 зазначено, що ОСОБА_2., директор ПП «Акваперл» допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що було встановлено при перевірці 12.12.08.

В апеляції на цю постанову ОСОБА_2. просить поновити строк на її апеляційне оскарження, скасувати постанову, а справу закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення. Посилається на те, що судом не додержано вимоги ст.ст. 245, 252, 280 КпАП України і не враховано, що 19.02.09 нею подано скаргу на податкове повідомлення-рішення, яке зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні з дня її подання до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Заслухавши пояснення представника ДПІ у м. Ужгороді ОСОБА_1. про законність і обґрунтованість постанови судді, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.245, 252 КпАП України завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 268 КпАП України справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ці вимоги у справі не додержані.

Ні вказані у постанові судді як докази вини ОСОБА_2. протокол про адміністративне правопорушення від 12.12.08 та акт перевірки № 2801/23-4/22098755 від 12.12.08, ні пояснення посадової особи, яка склала ці документи - головного державного податкового ревізора-інспектора ВКВ ПДВ ОСОБА_3. всупереч вимогам ст.252 КпАП України судом першої інстанції не досліджені і не оцінені. У постанові судді немає суджень про те, чому ОСОБА_2. визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП України.

Справу розглянуто за відсутності ОСОБА_2., а даних про її своєчасне сповіщення про час і місце розгляду справи в ній немає. Тому і строк апеляційного оскарження постанови судді, передбачений ч.2 ст. 294 КпАП України, слід обчислювати з дня, коли їй стало відомо про винесення цієї постанови. Зі змісту апеляції вбачається, що вона подана 02.03.09. Даних про те, що ОСОБА_2. про винесення постанови стало відомо раніше десятиденного терміну від цієї дати, в справі немає, тому відповідальність за пропуск цього строку на неї покладена бути не може.

В апеляції ОСОБА_2. вказує, що 19.02.09 на адресу ДПА у Закарпатській області на податкове повідомлення-рішення начальника ДПІ у м. Ужгороді від 17.12.08, прийняте на підставі акту № 2801/23-4/22098755 від 12.12.08, підприємством подано скаргу, яка, відповідно до п.5.2.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк до закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, отже і складання протоколу 12.12.08 і розгляд справи щодо неї 22.01.09 були передчасними, а тому незаконними.

Згідно ст. 251 КпАП України протокол про адміністративне правопорушення визнається джерелом доказів в справі за умови його відповідності вимогам ст.ст. 254-256 цього Кодексу. У складеному щодо ОСОБА_2. протоколі № 46/23-4 від 12.12.09 (а.с.1) ці вимоги додержані не в повній мірі: в ньому не зазначено суті адміністративного правопорушення. Посилання на пункти статті нормативного акта, які, на думку уповноваженої на складання протоколу особи, порушила ОСОБА_2., цієї вимоги ст. 256 КпАП України не замінюють і не забезпечують передбаченого п.6 ч.3 ст. 129 Конституції України права останньої на захист при здійсненні судочинства.

Апеляційний суд вважає, що такий протокол, без перевірки пояснень ОСОБА_2. та їх мотивованого спростування в разі заперечення нею викладених у ньому даних, не може бути покладений в основу постанови про накладення адміністративного стягнення.

Без усунення цих порушень та перевірки доводів, викладених в апеляції ОСОБА_2. з'ясувати, чи винна вона у вчиненні правопорушення, неможливо.

Згідно п.2 ст. 278 КпАП України суд при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи. В даному випадку достатніх підстав для позитивної відповіді на це питання немає, а тому справа підлягає поверненню органу від якого вона надійшла.

Керуючись ст. ст. 278, 294 КпАП України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляцію ОСОБА_2. задовольнити частково, постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.01.09 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення в вигляді штрафу в сумі 100 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП України скасувати, справу про адміністративне правопорушення повернути до ДПІ у м. Ужгороді.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вотьканич Ф.А.