Рішення № 37078406, 10.02.2014, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.02.2014 Справа № 334/8345/13-ц

Провадження № 2/334/218/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Колесник С.Г.,

при секретарі Манюхіні О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про передачу предмета застави в заклад, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду про передачу предмету застави в заклад, де зазначив, що відповідно до укладеного 30.03.2007 року договору № ZPE0AE00000364, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 18 831,77 долари США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і Відповідач 02.04.2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить йому на праві власності.

Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.

Відповідач взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, не виконував, у зв'язку з чим, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом про звернення стягнення на предмет застави та 06 грудня 2011 року суд проголосив рішення, яким було звернуто стягнення на заставний автомобіль.

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, Відповідач зобов'язання за договором застави не виконує; предмет застави в заклад банку не передає, на підставі чого банк звернувся з відповідним позовом до суду та просить вилучити у Відповідача - предмет застави - автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить йому на праві власності та комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) вказаного автомобіля.

В судовому засіданні представник позивача, позов підтримав та пояснив, що відповідач не виконує рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06.12.2011 року, предмет застави (автомобіль) в заклад банку не передає, що позбавляє можливості банк здійснити продаж вищезазначеного автомобіля.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день і час слухання справи був неодноразово повідомлений згідно діючого законодавства. Заперечень щодо позову не надав.

Суд, за згодою представника позивача, вважає можливим провести заочний розгляд справи, на підставі матеріалів справи, у відповідності зі ст. 169 ч.4 ЦПК України, за відсутністю відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного 30.03.2007 року договору № ZPE0AE00000364, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 18 831,77 долари США на наступні цілі: 12 000,00 доларів США на купівлю автомобіля, 5 587,50 доларів США на оплату разових страхових платежів, комісії та внесення в Державний реєстр зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2012 року.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язання за вказаним вище кредитним договором перед Відповідачем виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у розмірі передбаченому договором.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Таким чином, у порушення зазначених норм закону та умов договору, Відповідач зобов'язання за Кредитним договором не виконав.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і Відповідач 02.04.2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_1 надав в заставу автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить йому на праві власності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Положеннями ч.1 та ч.6 ст. 20 ЗУ «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором.

Згідно з договором застави, звернення стягнення та реалізація предмету застави здійснюється відповідно до чинного законодавства та цього договору, у тому числі шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця. Умовами договору передбачено обов'язок відповідача передати предмет застави в заклад заставодержателя (ЗАТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем.

Відповідно до ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду.

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Ленінського районного суду міста Запоріжжя з позовом про звернення стягнення на предмет застави та 06 грудня 2011 року суд позов задовольнив і звернув стягнення на предмет застави, а саме - автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем / Позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. Примусове виконання зобов'язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов'язання та полягає в зобов'язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад). Аналогічна умова міститься в договорі застави.

Оскільки у добровільному порядку відповідач вказану заборгованість позивачеві не відшкодував, заставлене майно не передав у добровільному порядку, суд вважає що заставлене відповідачем майно підлягає передачі в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 предмету застави автомобіля Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить йому на праві власності.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню на користь позивача з відповідача підлягають судові витрати по оплаті судового збору у сумі 114,70 грн., які були ним сплачені при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 169, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 16, 526, 527, 530, 590 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст. ст. 25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» , суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Вилучити у ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1, та передати в заклад Публічному акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570):

- предмет застави - автомобіль Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1;

- комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Мегсеdes-Веnz, модель: 250, рік випуску: 1995, тип ТЗ: легковий седан, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер: НОМЕР_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, останнє місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (рах.№ 64993919400001 МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в сумі 114,70 (сто чотирнадцять гривень 70 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Колесник С. Г.