Ухвала суду № 37077878, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р.Справа № 820/5718/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 820/5718/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

03.01.2012 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0003951702 від 01.12.2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.13 року зазначений позов задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №0003951702 від 01.12.2011 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що постанову винесено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 197 КАС України дана справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 10.10.2011 року по 14.10.2011 року ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 року - 31.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом від №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року.

У даному акті викладені судження податкового органу про порушення платником податків ст.ст.1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», а саме: неутримання податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 % від суми перевищення одержаних на векселем коштів в розмірі 12081384,00грн. над максимально допустимим розміром виручки згідно з Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

01.12.2011 року з посиланням на даний акт ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0003951702 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 1359171,22 грн. (основний платіж - 1359171,22грн.; штраф - 0,00грн.).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в ході перевірки податковою інспекцією не було дотримано законодавчо запроваджений механізм обчислення податку на прибуток, в ході розгляду справи не подано належних та допустимих доказів відсутності у платника податків витрат з набуття у власність векселя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача та скасування в повному обсязі податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0003951702 від 01.12.2011 року.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в 3 кварталі 2009 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, здійснював оподаткування фінансових результатів господарської діяльності за правилами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, внаслідок пред'явлення до оплати емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії НОМЕР_2, отримав 12081384,00грн.

Колегія суддів зазначає, що станом на згаданий звітний податковий період правовідносини з приводу справляння податку з доходів фізичних осіб, одержаних в межах підприємницької діяльності, були унормовані приписами розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», ст.13 якого передбачено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З положень наведеної норми декрету витікає, що за запровадженим законодавцем алгоритмом обчислення податку на доходи фізичних осіб одержана громадянином виручка підлягає зменшенню на розмір документально підтверджених витрат (безпосередньо пов'язаних з одержанням такої виручки), а також на розмір амортизаційних відрахувань згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і лише обрахований у такий спосіб показник є об'єктом справляння податку за ставкою 15% відповідно до Закону України «Про податок з доходів громадян».

Колегія суддів зазначає, що у ході проведення перевірки інспекція ані розміру витрат позивача, ані розміру амортизаційних відрахувань не встановлювала, зменшивши розмір отриманої підприємцем виручки на норматив в 25% та пославшись на ненадання підприємцем документів до перевірки.

Разом з тим, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів доходить висновку, що наявні у справі документи в розумінні ст.70 КАС України та ст.42 Податкового кодексу України не підтверджують факту отримання позивачем запиту ДПІ №21466/10/17-228 від 28.09.2011 року.

Також колегія суддів зазначає, що сам текст запиту не містить зазначення адреси платника податків, а також коло викладених контролюючим органом в тексті запиту питань жодним чином не стосується обставин обігу векселів та згідно з квитанцією поштове відправлення було отримано податковою інспекцією лише 03.11.2011 року, а перевірка завершена 14.10.2011 року.

Таким чином на момент проведення перевірки суб'єктом владних повноважень у визначений законом спосіб не було з'ясовано жодних обставин стосовно витрат позивача, в тому числі пов'язаних з обігом емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії НОМЕР_2, а також амортизаційних відрахувань.

На виконання вимог ст.ст.11, 159, 227 КАС України судом першої інстанції в ході розгляду справи від позивача були витребувані документи відносно обігу емітованого ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простого іменного векселя на бланку серії НОМЕР_2, а також прийнято рішення про призначення судової економічної експертизи.

З наданих позивачем документів слідує, що витрати Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по набуттю права власності на емітований ТОВ «Оттімо» (ідентифікаційний код - 35247423) простий іменний вексель на бланку серії НОМЕР_2 склали 12075000,00грн.

Згідно з висновком судової економічної експертизи №903 від 22.10.2013 року визначений в акті перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова №4806/1702/27037150076 від 14.10.2011 року розмір об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період ІІІ квартал 2009 року - IV квартал 2009 року в сумі 12081384,00 грн. (Дванадцять мільйонів вісімдесят одна тисяча триста вісімдесят чотири грн. 00 коп.) документально не підтверджується.

Колегія суддів також зазначає, що висновок акту перевірки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Х24806/1702/27037150076 від 14.10.2011 року про порушення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період III квартал 2009 року - IV квартал 2009 року положень ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», що спричинило заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1359171 (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч сто сімдесят одна) грн. 22 коп. також документально не підтверджується.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про вчинення платником податків податкового правопорушення та правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Колегія суддів також вважає необхідне зазначити, що станом на ІІ квартал 2009 року за відомостями акту №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримав виручку в розмірі 145000,00грн. Таким чином, у ІІІ кварталі 2009 року всі доходи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від підприємницької діяльності підлягали оподаткуванню за правилами Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в межах 500000,00грн. Проте з викладених в акті №4806/1702/НОМЕР_1 від 14.10.2011 року розрахунках податкової інспекції не вбачається дотримання суб'єктом владних повноважень вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» при збільшенні розміру грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.13 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2013р. по справі № 820/5718/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Зеленський В.В.Судді Пянова Я.В. Чалий І.С.