Ухвала суду № 37076560, 05.02.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4240/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук А.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центра прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля про визнання потиправним рішення щодо невиплати одноразової допомоги та зобов`язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в листопаді 2013 року звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд до Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля із позовом в якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у виплаті грошової винагороди та зобов'язати виплатити відповідача одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної служби в ЗСУ.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про місце, дату та час слухання справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про місце, дату та час слухання справи, однак у своїй апеляційні скарзі заявляв клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 проходить дійсну військову службу в Центрі прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля, що є філією Національного центру управління та випробувань космічних засобів на посаді інженера сектора.

З 20 червня 2003 року позивач був відряджений для проходження військової служби до Національного космічного агентства України і станом на 01 серпня 2013 року термін його безперервної військової служби склав 15 календарних років, що підтверджується витягом із послужного списку (а.с. 7)

ОСОБА_2 04 жовтня 2013 року звернувся до відповідача із рапортом про виплату одноразової грошової винагороди за безперервну військову службу 15 років (а.с. 6). Проте у виплаті винагороди відмовлено 10 жовтня 2013 року з посиланням на лист Генерального директора ДКА України від 31 липня 2012 року №4467/10.Д2.2, який в свою чергу посилається на постанову КМ України від 07 лютого 2001 року №104.

Дана відмова стала підставою для звернення ОСОБА_2 в суд із адміністративним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції задовольнив позов і мотивував своє рішення тим, що Національний центр управління та випробувань космічних засобів є державною бюджетною установою, а військовослужбовці, які проходять службу на посадах працівників Національного центру управління та випробувань космічних засобів відряджені до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.

Частиною 5 статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно до ч. 2 статті 16 Закону України "Про Збройні Сили України "соціальний" і "правовий" захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Стаття 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закону) зазначає, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється, зокрема, в порядку, що затверджується Міністерством оборони України. Крім того, вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з розділом 23 до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 військовослужбовцям, (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби, за 15 років безперервної календарної військової служби - в розмірі 1,0 посадового окладу.

Частиною 4 статті 9 Закону України, від 20 грудня 1991, №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 № 1294 наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 № 260, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 за № 638/15329, та погодженому з Міністром праці та соціальної політики України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка застосовується з 01 січня 2008 року.

Згідно з п. 32.1. вказаної Інструкції (розділ XXXII "Правила виплати винагороди за тривалість безперервної військової служби") особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, одноразово, залежно від тривалості безперервної календарної військової служби, виплачується винагорода, яка за строк безперервної календарної військової служби 15 років складає 1,0 посадового окладу і окладу за військовим званням.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 № 104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій" зазначено, зокрема, що військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується грошове та здійснюється матеріальне забезпечення, передбачене законодавством для військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань.

Відповідно до п. 78 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 7 листопадом 2001 року N 1053, - за відрядженими військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача про визнання дій неправомірними та зобов'язання Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля нарахувати та виплатити одноразову грошову винагороду за 15 років безперервної служби в Збройних Силах України.

Крім того, дану правову позицію підтримує Вищий адміністративний суд України в своїх рішеннях у справах №К-43036/10 від 23 квітня 2013 року, №К-28039/10 від 12 квітня 2013 року та №К-30624/10 від 01 листопада 2013 року.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Центра прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2014 року .

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Граб Л.С.

Смілянець Е. С.