Постанова № 37076538, 04.02.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 816/5825/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Новосанжарського районного центру зайнятості на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 816/5825/13-а

за позовом Новосанжарського районного центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

03 жовтня 2013 року Новосанжарський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Новосанжарського районного центру зайнятості 5753 грн. 63 коп. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що за період з 26.11.2004 року по 21.11.2005 року, з 28.01.2013 року по 17.07.2013 року відповідачка протиправно отримувала допомогу по безробіттю, оскільки була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

14 листопада 2013 року постановою Полтавського окружного адміністративного суду у задоволенні адміністративного позову Новосанжарського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, вважаючи її ухваленою з порушенням норм матеріального права, Новосанжарський районний центр зайнятості подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Заявник вважає, що судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки тим обставинам, що державна реєстрація відповідача як фізичної особи-підприємця не була знята в установленому законом порядку, про що свідчать дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Оскільки в такому випадку ОСОБА_1 відоситься до категорії зайнятого населення, отримана нею допомога по безробіття за час перебування на обліку в Новосанжарському районному центрі зайнятості має бути стягнена.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року залишити без змін з огляду на повне та всебічне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Суд апеляційної інстанції на підставі п.2 ч.1 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового розгляду справи.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2013 року на підставі заяви (а.с.15) ОСОБА_1 була взята на облік у Новосанжарському районному центрі зайнятості в статусі безробітної (копія персональної картки - а.с. 13).ОСОБА_1 було призначено допомогу по безробіттю. Крім того, згідно з вказаною персональною карткою відповідачка у періоді з 26.11.2004 року по 21.11.2005 року вже перебувала на обліку та була наділена статусом безробітної, отримувала відповідну допомогу.

Позивачем здійснено звірку із податковим органом та встановлено, що ОСОБА_1 за час перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю у періоди з 26.11.2004 року по 21.11.2005 року, з 28.01.2013 року по 17.07.2013 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.01.2001 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення відповідачки до Новосанжарського районного центру зайнятості вперше, державна реєстрації її як фізичної особи-підприємця була скасована за розпорядженням Новосанжарської районної державної адміністрації.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовано Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року N 1533-III.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону, право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Частиною 1 статті 4 Закону №1533-ІІІ у редакції, чинній у листопаді 2004 року, передбачено, що страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю. У 2013 році вказана норма діяла урахуванням змін. До категорії застрахованих осіб були віднесені військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

У ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. № 803-XII зазначено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (п. "б" частини третьої ст. 1 Закону № 803-XII).

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" від 5 липня 2012 року N 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З наведеного вбачається, що і у період з 26.11.2004 року по 21.11.2005 року, і з 28.01.2013 року по 17.07.2013 року (коли відповідачка перебувала на обліку як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю), якщо особа зареєстрована як фізична особа-підприємець, вона не могла бути визнана безробітною і не мала права на виплату допомоги по безробіттю.

Факт припинення підприємницької діяльності, з 01.07.2004 року згідно із ч.3 ст. 46 Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.18-19) відомості про ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання були внесені 01.01.2001 року. 16.07.2013 року було вчинено запис про перебування ФОП в стані припинення підприємницької діяльності за власним рішенням.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, колегія суддів вважає, що з 01.01.2001 року і по даний час ОСОБА_1 статусу суб'єкта підприємницької діяльності не втратила.

Водночас, до матеріалів справи додано копію розпорядження голови Новосанжарської районної державної адміністрації від 15.12.2003 року №880 (а.с.34), яким скасовано державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується, що зазначене розпорядження було прийнято у відповідності до діючого на той час законодавства щодо регулювання питання припинення підприємницької діяльності. Так, відповідно до п. 37 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740, який був чинним до 1 липня 2004 року, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи здійснюється шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності на підставі таких документів: особистої заяви підприємця-громадянина або рішення суду (господарського суду) у випадках, передбачених законодавством; довідки органу державної податкової служби про зняття з обліку; довідки установ банків про закриття рахунків; довідки органу внутрішніх справ про здачу печаток і штампів; оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію. При цьому уповноваженими органами на проведення відповідних реєстраційних дій були виконавчі комітети міських, районних у місті рад або районні, районні міст Києва і Севастополя державні адміністрації.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (п. 36 цього Положення).

Між тим, відомості про перебування відповідачки у статусі фізичної особи-підприємця безперервно з 2001 року були внесені до Єдиного державного реєстру. Жодних записів про скасування її державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності внесено не було.

Згідно пункту 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20.03.2006, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з пунктом 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Зважаючи на досліджені судом апеляційної інстанції докази в їх сукупності, обґрунтованими є посилання позивача на підтверджену Законом необхідність стягнути з відповідачки суму заборгованості з отриманої неправомірно допомоги по безробіттю за періоди з 28.01.2013 року по 17.07.2013 року та з 26.11.2004 року по 21.11.2005 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вбачає підстави для скасування постанови суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Новосанжарського районного центру зайнятості.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Новосанжарського районного центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.11.2013р. по справі № 816/5825/13-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Новосанжарського районного центру зайнятості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Новосанжарського районного центру зайнятості 5753 грн. (п'ять тисяч п'ятдесят три гривні) 63 коп. (шістдесят три копійки).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Помічник судді Цюпак О.П.