Ухвала суду № 3707379, 22.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № А 37/256-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий суддя  Мірошниченко М.В.,

суддя Проценко О.А.,

суддя Туркіна Л.П.

при секретарі Галоян О.Г.

за участю представників :

позивача: Полуциганова І.В., довіреність від 02.03.2009р.;

позивача: Лубенець С.В., довіреність від 02.03.2009р.;

відповідача: Обертович М.Г., довіреність № 35903/10/10-012 від 13.08.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р.

у справі № А37/256-07 (категорія статобліку - 2.11.3)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача  ОСОБА_1

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 заявлено позов до ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10751,00 грн., у т.ч. 7250,00 грн. основного платежу, 3501,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками розгляду справи по суті, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р. у справі № А37/256-07 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволений. Скасоване податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007р.

Постанова суду першої інстанції мотивована необґрунтованістю донарахування податковим органом позивачеві податку на прибуток та безпідставністю застосування штрафних санкцій.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Відповідач посилається на те, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права та без повного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає зокрема, що в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підприємством при проведенні перевірки були пред'явлені податковому органу паперові носії, що не мають статусу первинних документів, у зв'язку з чим позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат витрати на консультаційно-інформаційні послуги на загальну суму 5833,31 грн., отримані відОСОБА_3. Позивачем не доведено використання консультаційно-інформаційних послуг, наданихОСОБА_3, у власній господарській діяльності. Позивач до складу валових витрат по рядку 05.2 «коригування валових витрат, у т.ч. самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» Декларації по податку на прибуток за 2005р. включив 23100,00 грн., які не підтверджені відповідними документами. Отже, позивачем були безпідставно завищені валові витрати за 2005р. на суму 23100,00 грн.

Просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р. у справі № А37/256-07 та прийняти нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_2в запереченнях на апеляційну скаргу вказує на те, що при прийнятті постанови судом першої інстанції правильно і в повній мірі досліджені докази й обставини справи та правильно застосовані норми права. Зазначає зокрема, що акти, які підписані між позивачем таОСОБА_3, відповідно до умов договору, мають всі обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, згідно до вимог п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України». Позивач мав право на включення витрат по придбанню товарів до складу валових витрат у звітному податковому періоді за 3 квартал 2005р., але на суму 23000,00 грн. не відобразило витрати, оскільки було допущено арифметичну помилку.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р. у справі № А37/256-07 - без змін.

Справу призначено до апеляційного розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

В судовому засіданні 22.04.2009р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та в запереченнях на неї.

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 22.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, ОСОБА_1 була проведена виїзна планова комплексна документальна перевірка ОСОБА_2з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р. За наслідками перевірки складений акт № 215/231/30992704/01-046 від 16.05.2007р.

В ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, щоОСОБА_2безпідставно було віднесено до валових витрат консультаційно-інформаційні послуги на загальну суму 5833,31 грн., отриманих відОСОБА_3.

ОСОБА_2 уклало угоду № 90-к від 23.09.2002р. зОСОБА_3 про надання консультаційно-інформаційних послуг. Предмет угоди - надання замовнику консультаційно-інформаційних послуг, пов'язаних з економічно-правовим забезпеченням господарської діяльності замовника. Вартість робіт складає 1000,00 грн. на місяць, у т.ч. ПДВ 166,67 грн.

Надання послуг підтверджується актами прийому наданих послуг:

• акт від 31.12.2005р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 28.02.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 31.03.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 30.04.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 31.05.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 30.06.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

• акт від 31.10.2006р. на суму 1000,00 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.;

У актах прийому наданих послуг за місяць вказується, що послуги отримані.

По податковому обліку надання консультаційно-інформаційних послуг відображається у складі валових витрат у наступних податкових періодах:

• 2005р. - 833,33 грн., в т.ч. ІV квартал 2005р. - 833,33 грн.;

• І квартал 2006р. - 1666,66 грн.;

• І півріччя 2006р. - 4166,65 грн., в т.ч. ІІ квартал 2006р. - 2499,99 грн.;

• 2006р. - 4999,98 грн., в т.ч. ІV квартал 2006р. - 833,33 грн.

В акті перевірки зазначено наступне. Якщо дія або подія будь-якої господарської операції не викликає змін в активах підприємства в будь-якому виді, що відрізняються від коштів, то така дія або подія не може вважатись господарською діяльністю підприємства, активи є неконтрольованими даним платником податків та не мають підтвердження їх використання у власній господарській діяльності.

Податковим органом зроблений висновок про те, що отримання вищезазначених інформаційно-консультаційних послуг не може бути віднесено до «господарської діяльності» відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та внаслідок чого не може бути віднесена до складу валових витрат.

В акті зазначено, що в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» акти виконаних робіт, як первинні документи, не відповідають вимогам первинних документів:

- в актах надання-приймання виконаних робіт не вказане місце (юридична адреса) їх складання (в актах вказано тільки місто);

- в актах надання-приймання виконаних робіт відсутні одиниця виміру та обсяги господарської операції.

Отже, в порушення п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» пред'явлені до перевірки паперові носії не мають статусу первинних документів.

В порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підприємством були безпідставно завищені валові витрати по інформаційно-консультаційним послугам, які не підтверджені відповідними документами у наступних податкових періодах:

• 2005р. - 833,33 грн., в т.ч. ІV квартал 2005р. - 833,33 грн.;

• І квартал 2006р. - 1666,66 грн.;

• І півріччя 2006р. - 4166,65 грн., в т.ч. ІІ квартал 2006р. - 2499,99 грн.;

• 2006р. - 4999,98 грн., в т.ч. ІV квартал 2006р. - 833,33 грн.

ОСОБА_2 до складу валових витрат по рядку 05.2 «Коригування валових витрат, у т.ч. самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» Декларації по податку на прибуток за 2005р. включив 23100,00 грн., які не підтверджені відповідними документами. Попередня перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства з питання дотримання податкового законодавства проводилась СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську за період з 01.01.2003р. по 30.09.2005р. (акт № 96-08-02/3-30992704/ДСК від 22.03.2006р.). Усі суми валових доходів та валових витрат були вказані у акті перевірки, який був підписаний та отриманий посадовими особами ОСОБА_2. Стосовно зазначеної суми, у акті перевірки не було вказано, що валові витрати підприємства були занижені на 23100,00 грн. за період 9 місяців 2005р.

Таким чином, на думку відповідача, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз.2 п.1.6 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» підприємством були безпідставно завищені валові витрати за 2005р. на суму 23100,00 грн.

Податковим органом зроблений висновок про те, що підприємством завищено валові витрати на загальну суму, в т.ч. по періодах:

• 2005р. - 23933,33 грн., в т.ч. ІV квартал 2005р. - 23933,33 грн.;

• І квартал 2006р. - 1666,66 грн.;

• І півріччя 2006р. - 4166,65 грн., в т.ч. ІІ квартал 2006р. - 2499,99 грн.;

• 2006р. - 4999,98 грн., в т.ч. ІV квартал 2006р. - 833,33 грн.

У висновках акта перевірки зазначено, що документальною перевіркою встановлені порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в ІV кварталі 2005р. на 6000,00 грн. та за 2006р. на 1250,00 грн.

На підставі акта перевірки №215/231/30992704/01-046 від 16.05.2007р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 10751,00 грн., у т.ч. 7250,00 грн. основного платежу, 3501,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач не погоджується із висновком податкового органу про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, посилаючись на: 1) порушення відповідачем процедури проведення планових виїзних документальних перевірок органами державної податкової служби України; 2) порушення відповідачем порядку оформлення результатів проведення планових виїзних документальних перевірок органами державної податкової служби України; 3) порушення відповідачем порядку нарахування та сплати податку на прибуток.

Зокрема позивач вказує на те, що акти здачі-приймання наданих послуг, підписані міжОСОБА_2іОСОБА_3, відповідно до умов договору № 90-к від 23.09.2002р., мають всі обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, згідно п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».

Сума 23100,00 грн. є самостійно виявленою арифметичною помилкою, яка була допущена позивачем при здійсненні підрахунку витрат, які включаються до складу валових витрат та відображаються у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» податкової Декларації на прибуток за 3 квартали 2005р. За вказаною арифметичною помилкою, у податковому звітному періоді за 3 квартали 2005р. не виявлено факту заниження податкових зобов'язань. Позивач правомірно відобразив суму 23100,00 грн. у складі валових витрат звітної податкової Декларації з податку на прибуток за 2005р., як помилку, допущену у минулому звітному податковому періоді за 3 квартали 2005р.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) , які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Висновком податкового органу про наявність порушень з боку позивача приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стало те, що в актах надання-приймання виконаних робіт, складених міжОСОБА_2іОСОБА_3, відповідно до умов договору № 90-к від 23.09.2002р., не вказано місце (юридична адреса) їх складання, а також те, що в цих актах відсутні одиниця виміру та обсяги господарської операції.

Проте, суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з наступних підстав .

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 вищевказаного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акти надання-приймання виконаних робіт за договором № 90-к від 23.09.2002р. є належними доказами отримання позивачем від свого контрагенту консультаційно-інформаційних послуг, оскільки такі акти фактично фіксують факт здійснення господарської операції , що узгоджується з положеннями ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, акти містять такі реквізити, як назва документа; дата і місце складання; назва підприємств; зміст господарської операції; особи, відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи уповноважених осіб підприємств. При цьому, місцем складання актів значиться - м. Дніпропетровськ. Діючим законодавством України не передбачено обов'язковості вказувати в актах юридичну адресу складання актів, на чому наполягає відповідач.

Слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в актах одиниці виміру наданих послуг не може бути достатньою підставою для невизнання таких документів, як первинних, оскільки законодавством не передбачено обов'язковості наявності такого реквізиту.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З аналізу наведених вище обставин слід вважати, що витрати, які понеслоОСОБА_2за договором №90-к від 23.09.2002р., є валовими витратами підприємства, оскільки такі витрати пов'язані з господарською діяльністю. Протилежного відповідачем доведено не було.

Таким чином, висновок податкового органу про те, щоОСОБА_2в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесло суму отриманих консультаційно-інформаційних послуг, по яких не доведено зв'язок з господарською діяльністю підприємства, є безпідставним і таким, що не відповідає дійсності. Податковим органом зроблений помилковий висновок про відсутність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують витратиОСОБА_2на консультаційно-інформаційні послугиОСОБА_3. Як наслідок, в акті зроблений безпідставний висновок про те, щоОСОБА_2зависило валові витрати в 2005 - 2006 роках по інформаційно-консультаційним послугам.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 23100,00 грн., то суд зазначає наступне .

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007р. у даній справі призначена судово-економічна експертиза, на вирішення якої поставлено питання про те, чи підтверджується документально висновок ОСОБА_1, що викладений в акті перевірки, про завищення ОСОБА_2валових витрат за 2005р. на суму 23100,00 грн., та чи є обґрунтованим у зв'язку з цим нарахування податку на прибуток на 5800,00 грн.

Згідно експертного висновку Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1547/1548 від 26.11.2007р ., в результаті дослідження було встановлено та документально підтверджено те, що ОСОБА_2занизило валові витрати по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2005р. на суму 23100,00 грн. ОСОБА_2відобразило по рядку 05.2 декларації з податку на прибуток за 2005р. самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів на суму 23100,00 грн. Нарахування податку на прибуток на 23100,00 грн. (за ставкою 25 % в розмірі 5800,00 грн.) не є обґрунтованим.

Експертом зазначено, що висновок ОСОБА_1, що викладений в акті перевірки, про завищення ОСОБА_2валових витрат за 2005р. на суму 23100,00 грн., документально не підтверджується.

Отже, суд приходить до висновку про те, що з боку ОСОБА_2відсутні порушення положень п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» . У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов до безпідставного висновку про заниження підприємством податку на прибуток. Як наслідок, в акті податкової перевірки зроблений безпідставний висновок про завищення підприємством валових витрат. У зв'язку з цим, донарахуванням відповідачем позивачеві податку на прибуток в сумі 7250,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3501,00 грн. є неправомірним.

У відповідності зі ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог. В той же час, всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не було доведено обґрунтованості визначення позивачеві суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, у зв'язку з чим не була доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення № 0000342301/0 від 29.05.2007р.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених в оскаржуваній постанові.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови господарського суду Дніпропетровської області відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2008р. у справі № А 37/256-07 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом одного місяця до адміністративного суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено - 29.04.2009р.

Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

  Суддя О.А. Проценко

Суддя Л.П. Туркіна