увійти
УКР
К-12503/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Степашка О.І., Усенко Є.А.,
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ПП «Промхоз» на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року по справі № 7/46-0 за позовом ПП «Промхоз» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.06.2005 року позовні вимоги ПП «Промхоз» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0003362600/0 від 30.12.2003 року - задоволено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про відмову в позові.
Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 24.09.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 14.11.2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України направив її до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі ПП «Промхоз» просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003362600/0 від 30.12.2003 року яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку па прибуток в сумі 88700,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 88700,00 грн. стали результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватного підприємства «Промхоз» за період з 01.10.2002 року по 30.09.2003 року, які були закріплені в акті №4057/23-5/23-4/31653142 від 25.12.2003 року.
В акті перевірки податковим органом було зафіксовано порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивачем у IV кварталі 2002 року до складу валових витрат необґрунтовано віднесено витрати в сумі 140000 грн. за надання консультаційних послуг підготовки бухгалтерських звітів за 2002 року приватним підприємцем ОСОБА_1 за договором від 18.01.2002 року № 18-01/02 маючи при цьому штатну одиницю, яка відповідає за фінансову діяльність підприємства, складає та підписує звіти; у IV кварталі 2002 року віднесено до складу валових витрат вартість консультаційно-інформаційних послуг щодо підготовки бухгалтерських документів по відшкодуванню заборгованість по податку по додатну вартість в сумі 150000 грн., які надані приватним підприємцем ОСОБА_2 за договором від 04.09.2002 року № 4-09/02 і які не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача та не підлягає включенню до складу валових витрат підприємства.
При перевірці відображення у податковому обліку зазначених операцій перевіряючими встановлено порушення позивачем п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та п.2 ст.3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно із визначенням, наведеним в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність, відповідно до п.1.32 зазначеного Закону, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Підпункт 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 цього Закону, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Апеляційним судом було встановлено, що 18.01.2002р. між ПП «Промхоз» (замовник) та ПП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір №18-01/02 про надання консультаційних послуг, за умовами якого виконавець на замовлення позивача протягом визначеного в Договорі періоду надає за плату наступні послуги: консультації по підготовці бухгалтерських звітів за 2002р.
Пунктом 3.1 цього Договору передбачено, що за виконання передбачених договором послуг, позивач передплачує виконавцю 140000 грн. протягом одного року, з моменту підписання акту виконаних робіт.
Як вбачається з Протоколу узгодження договірної ціни до договору №18/01-02 від 18.01.2002р., між сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни за виконання робіт згідно цього Договору, розрахунок даної ціни складається згідно з розрахунку 1% від грошового обігу (35000 грн. X 4 = 140000 грн.).
27.12.2002р., позивачем та виконавцем за договором було підписано акт виконаних робіт до Договору № 18/01-02 від 18.01.2002р. про надання консультаційних послуг, згідно з яким сторони підтвердили, що виконавцем були надані консультаційні послуги замовнику щодо підгонки бухгалтерських звітів за 2002 рік. Оплата послуг замовником згідно договору у розмірі 140000грн. здійснена у повному обсязі.
04.09.2002р. між ПП «Промхоз» (замовник) та ПП ОСОБА_2 (виконавець) укладено договір №4-09/02 про надання інформаційних послуг, за умовами якого виконавець на замовлення замовником протягом визначеного в договорі періоду надає за плату наступні послуги: консультації по підготовці бухгалтерських документів по відшкодуванню заборгованості з податку на додану вартість на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 3.1 зазначеного Договору передбачається, що за виконання передбачених Договором послуг, замовник виплачує виконавцю 150000 грн. протягом одного року з моменту підписання акту викопаних робіт.
Згідно Протоколу узгодження договірної ціни до Договору №4-9/02 від 04.09.2002р. сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціпи за виконання робіт за договором: розрахунок даної ціни складається згідно 14% від відшкодованої суми податку на додану вартість (1071700 грн. X 14% = 150000грн.).
30.12.2002р. позивачем та виконавцем за договором було підписано акт виконаних робіт до договору № 4/09-02 від 04.09.2002р. про падання інформаційних послуг, яким підтверджено, що виконавцем були наданні консультаційно-інформаційні послуги замовнику щодо підготовки бухгалтерських документів по відшкодуванню податку на додану вартість. Оплата послуг замовнику згідно договору в розмірі 150 000грн. здійснена у повному обсязі.
Договори від 18.01.2002 року з ПП ОСОБА_1 та від 04.09.2002 року з ПП ОСОБА_2 і акти виконаних робіт до зазначених договорів, не свідчать про те що виконані роботи пов'язані з компенсацією вартості виробничої діяльності позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, дохід позивача за 2002 рік дорівнював 270000 грн., а виплати за вищезазначеними договорами, які позивач відніс до складу валових витрат, складали 290000 грн.
Згідно вимог законодавства України основна мета здійснення підприємницької діяльності - отримання прибутку.
Визначення цін є складовою частиною планування при здійсненні підприємницької діяльності. Загальними засадами здійснення господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності є розумність, добросовісність, справедливість та неприпустимість зловживання наданими їм законом правами та свободами, втому числі, при визначенні цін.
Для врегулювання правовідносин в сфері ціноутворення законодавством надано учасникам господарських правовідносин певну можливість, щодо вільного, за згодою сторін, визначення цін. Метою надання таких можливостей стало, зокрема, розширення сфери застосування вільних цін, це пояснюється тим, що функціонування економіки не можливе при тотальному контролі держави за цінами. При формуванні вільних цін суб'єкти господарювання повинні дотримуватися саме принципу розумності та не зловживати наданими їм правами щодо формування цін. Тому, при визначенні цін, позивач мав не лише скористуватися наданим йому правом щодо визначення ціни, а не зловживати ним.
Оскільки апеляційним судом було встановлено, що позивачем було віднесено до складу валових витрат вартість послуг які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, обґрунтованим є висновок суду щодо правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку па прибуток в сумі 88700,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 88700,00 грн.
Такі висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинам і не спростовується доводами касаційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що судом не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 222, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС України, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ПП «Промхоз» залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.08.2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.
