Постанова № 37069579, 07.02.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2014 р. Справа № 922/4498/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Голозубовій О.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Бережок Л.М. - дов. № 14-332 від 16.03.2012р.,

відповідача - Зубрич Д.О. - дов. № 06/3931 від 30.12.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ПАТ "Харківміськгаз", м. Харків, (вх. №3744Х1-9) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.13 р. у справі № 922/4498/13,

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз", м. Харків,

про стягнення 4016,88 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2013 р. (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 669,48 грн. 3% річних, 3347,40 грн. пені та 1709,50 грн. судового збору.

Відповідач, ПАТ "Харківміськгаз", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2013р. в частині стягнення 3347,40 грн. пені і судового збору та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", відзиву на апеляційну скаргу не надав, зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом Харківської області обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 30.03.2012р. між сторонами було укладено договір № 5/3-Б купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2012 році природний газ, виключно для подальшої реалізації установам та організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, які є кінцевими споживачами газу, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплачувати газ.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено протягом березня - грудня 2012 р. природний газ в обсязі 6623,172 тис. куб м. на загальну суму 27888852,66 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.03.2012 р., від 30.04.2012 р., від 31.05.2012 р., від 30.06.2012 р., від 31.07.2012 р., від 31.08.2012 р., від 30.09.2012 р., від 31.10.2012 р., від 30.11.2012 р., від 31.12.2012 р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін.

Пунктами 6.1 та 6.2 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач отримав природний газ на суму 27888852,66 грн. та розрахувався за нього у повному обсязі, проте не своєчасно, в підтвердження чого позивач надав довідку про операції по підприємству ПАТ "Харківміськгаз" з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 669,48 грн. 3% річних та 3347,40 грн. пені.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що позовна вимога про стягнення з відповідача 669,48 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 3347,40 грн. пені, то судова колегія зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2013р. порушено провадження у справі №922/092/13 про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" та з моменту прийняття ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 3347,40 грн. пені, суд першої інстанції виходив з того, що пеня нарахована позивачем за зобов'язаннями березня 2012 року за період з 20.04.2012 р. по 08.05.2012 р. та по зобов'язанням квітня 2012 р. за період з 20.05.2012 р. по 23.05.2012 р., а судом порушено провадження у справі № 922/092/13 про банкрутство ПАТ "Харківміськгаз" - 09.01.2013 р., тобто, період нарахування пені, який заявлений позивачем передує даті порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, тому, пеня підлягає стягненню.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Частиною четвертою статті 12 цього Закону встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про обґрунтованість стягнення пені.

Дана позиція суду повністю узгоджується з висновками, які викладені в постановах Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі №29/5005/16170/2011 та від 18.12.2012 року у справі №5/34-09.

На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи частково, а тому, рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2013р. по справі № 922/4498/13 підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2013 р. у справі № 922/4498/13 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3347,40 грн. пені та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Повний текст постанови складено 08.02.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.