Ухвала суду № 37066899, 05.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

05 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Прокопчук Н.О., Росік Т.В.,

при секретарі: Мурзі М.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про стягнення суми, -

В С Т А Н О В И Л А:

В травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків (упущеної вигоди) внаслідок невиконання відповідачем грошового зобов'язання.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачем судових рішень йому завдано збитків, які полягають у неотриманні доходів, які він би міг реально одержати, поклавши суму отриманих під час примусового виконання судових рішень на депозитний рахунок у банку, просив, з підстав передбачених ст.ст. 22, 623 ЦК України, стягнути з відповідача на його користь 34 868 грн. 80 коп. та судові витрати.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать чинному законодавству.

Просив рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, з підстав наведених в ній.

Відповідач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві) перебуває зведене виконавче провадження ВП № 34816400, на підставі виконавчого листа № 2-480 Дарницького районного суду м. Києва від 15 березня 2011 року та ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення упущеної вигоди ОСОБА_1 просив вирішити спір з підстав, передбачених ст.ст. 22, 623 ЦК України.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на стадії виконання судового рішення не є грошовими зобов'язаннями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки як вірно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи рішенням Апеляційного суду м. Києва від 26.01.2011 стягнуто з відповідача на користь позивача борг та судові витрати в розмірі 133 813 грн. 50 коп. та ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2012 визнано мирову угоду про зобов'язання ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_1 кошти в сумі 30 000 грн., тобто між сторонами виникли позадоговірні (деліктні) зобов'язання.

Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами виникли грошові зобов'язання після рішення суду, яким стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу, та ухвали суду про затвердження мирової угоди щодо зобов'язання відповідача сплатити кошти, а тому між сторонами виникли грошові зобов'язання і є підстави для застосування положень ч. 1 ст. 623 ЦК України, судова колегія вважає необґрунтованими так як це суперечить поняттю зобов'язання, яке визначено у статті 509 ЦК України.

Беручи до уваги викладене, а також те, що кошти належні позивачу стягнуті на підставі судових рішень у відповідності до ст.ст. 1049, 1051 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав застосування положень статті 623 ЦК України до даних правовідносин.

За вказаних обставин та наведених норм, судова колегія приходить до висновку, що розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, про що ухвалив відповідне рішення.

Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.

Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 753/8420/13-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2978/2014

Головуючий у суді першої інстанції: Парамонов М.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.