Рішення № 37065388, 04.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2014 Справа № 905/9199/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827)

до Костянтинівського державного хімічного заводу (85114, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Шмідта, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 05766362)

про стягнення 70 193,20 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Сбоєва А.І. (довіреність б/н від 06.01.2014)

Василенко О.А. (довіреність б/н від 11.01.2014)

від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу заборгованість у розмірі 70 193,20 гривень, пеню у розмірі 12 202,05 гривень та відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 29 284,99 гривень.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 526, 536, 610-612, 615, 625, 692, 694 Цивільного кодексу України, статті 188, 193, 230-232, 265 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки палива на умовах товарного кредиту № А-00000052 від 25 жовтня 2011 року в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26 грудня 2013 року (суддя Соболева С.М.) позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 10 січня 2014 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Склад суду змінювався.

Розпорядженням за підписом в.о. голови господарського суду Донецької області від 21 січня 2014 року справу передано на розгляд судді Фурсовій С.М. (а.с. 126).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що поставки палива у 2012 році відбулися поза межами договору поставки № А-00000052 від 25 жовтня 2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» та Костянтинівським державним хімічним заводом, оскільки вказаний договір не було пролонговано на 2012 рік. На думку відповідача, позивач не має права у позовній заяві посилатися, як на підставу позову, на договір поставки палива № А-00000052 від 25 жовтня 2011 року; позивач повинен був звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за усною чи письмовою домовленістю, тобто без посилання на договір поставки палива № А-00000052 від 25 жовтня 2011 року.

У пунктах 3.8, 3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудні 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

21 січня 2014 року через відділ діловодства господарського суду Донецької області, до початку розгляду справи по суті надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд», зменшуючи розмір позовних вимог та змінюючи підстави позову, просить стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу заборгованість у розмірі 70 193,20 гривень (а.с. 127-129).

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (пункти 3.10, 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у заяві про зменшення позовних вимог, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частини першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

Господарсько-торгівельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, купівлі-продажу, міни (бартеру) та іншими.

Згідно видаткової накладної № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року, підписаної уповноваженими особами та скріпленої печатками підприємств, товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» передало, а Костянтинівський державний хімічний завод прийняв товар (дизпаливо) на загальну суму 88 193,20 гривень (а.с. 134).

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» та Костянтинівським державним хімічним заводом, господарський суд дійшов висновку, що між ними виникли зобов'язальні відносини, на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки.

Пропозиція (оферта) товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» про укладання договору поставки у спрощений спосіб викладена шляхом складання видаткової накладної та рахунку-фактури, які містять всі істотні умови: предмет договору, ціну та кількість товару.

Своїми конклюдентними діями (підписання видаткової накладної, прийняття товару без заперечень та зауважень) відповідач підтвердив наявність між сторонами фактичних правовідносин з поставки (акцептував оферту) за видатковою накладною № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року, що підтверджує бажання укласти договір на запропонованих умовах.

Відповідно до частини другої статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами поставки товару є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто документи, що підтверджують факт поставки товару визначеної вартості та факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Визначаючи обґрунтованість доводів позивача щодо поставки відповідачу товару на загальну вартість 88 193,20 гривень, господарський суд виходить з наявного в матеріалах справи первинного документу (видаткової накладної № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року), що підтверджує вказану обставину.

Надавши оцінку вказаному первинному документу, господарський суд дійшов висновку, що він має необхідні реквізити відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, тому є належним доказом того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товару за укладеним у спрощений спосіб договором поставки), і, відповідно - є доказом зобов'язання відповідача перед постачальником відповідно до положень статті 509 ЦК України та статей 173-174, 193 ГК України.

Зі змісту видаткової накладної № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року вбачається, що переданий товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товар був прийнятий представником Костянтинівського державного хімічного заводу, про що свідчить скріплений печаткою відповідача підпис на видатковій накладній.

Відтиск печатки відповідача, наявний на первинному документі (видатковій накладній № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року), є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті переданого товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товару).

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені статтею 512 ЦК України. Так, частиною першою цієї статті встановлено що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

14 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» (первісний кредитор, цедент) та товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (новий кредитор, цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 1 (далі по тексту - Договір цесії) (а.с.130-131).

Додатковою угодою № 01 від 16 січня 2014 року до Договору цесії сторонами погоджено викласти пункти згаданого договору у наступній редакції:

« 1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває права вимоги, належне цеденту у зобов'язанні в обсязі і на умовах угоди щодо поставки палива, яка була укладена у спрощений спосіб відповідно до:

1.1. Видаткової накладної № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року згідно якої Костянтинівський державний хімічний завод отримав паливо загальною кількістю 8 732,000 літрів на суму 88 193,20 гривень на умовах рахунку-фактури № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року.

2. За цим Договором цесіонарій набуває право вимоги з Костянтинівського державного хімічного заводу (надалі іменується «Боржник») належного виконання грошового зобов'язання (оплати за прийнятий та частково оплачений товар) у сумі 70 193,20 гривень.

3. Право вимоги засновано на зобов'язанні, що виникли на підставі:

3.1. Видаткової накладної № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року на умовах рахунку-фактури № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року.

4. За цим Договором цесіонарій одержує право замість цедента вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі 70 193,20 гривень з урахуванням відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання, а також всі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника.

5. Право вимоги у цесіонарія настає з моменту набрання чинності даним Договором та не залежить від взаємних розрахунків між цедентом та цесіонарієм.

6. За відступлення права вимоги за цим Договором цесіонарій сплачує цеденту винагороду в розмірі погодженого сторонами у додатковій угоди до цього Договору.»

В порядку частини третьої статті 631 ЦК України сторони домовились, що умови даної додаткової угоди застосовуються до відносин, які виникли між ними на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 14 грудня 2012 року, з 14 грудня 2012 року (а.с. 132-133).

17 січня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» направило на адресу Костянтинівського державного хімічного заводу повідомлення про заміну кредитора в зобов'язанні, про що свідчать копії опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 18 січня 2014 року (а.с. 136, 140).

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Вимога про виконання грошового зобов'язання від 17 січня 2014 року міститься в матеріалах справи, а її направлення позивачем відповідачу 18 січня 2014 року разом з додатковою угодою № 01 від 16 січня 2014 року до договору відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 14 грудня 2012 року, підтверджується долученими до справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку від 18 січня 2014 року (а.с. 141, 144).

Щодо настання строку виконання грошового зобов'язання за видатковою накладною № А-0000004567 від 24 жовтня 2012 року, господарський суд відзначає наступне.

Строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача товариством з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда ЛТД» товару відповідачу за видатковою накладною, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар у спірних правовідносинах випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

З приводу відсутності на рахунку-фактурі № А-000000004567 від 24 жовтня 2012 року відмітки про його отримання, господарський суд зазначає, що у даному випадку рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України; наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належним чином поставлений товар.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем (новим кредитором) на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищевикладених обставин спростовує наявні заперечення відповідача, оскільки позивач, скористувавшись своїм правом, до початку розгляду справи по суті змінив підставу цього позову.

Зважаючи на те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 70 193,20 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Законом України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, який набрав чинності 01 листопада 2011 року, визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Позовна заява надійшла на адресу господарського суду Донецької області 26 грудня 2013 року, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду на першій сторінці заяви за № 48816/13 (а.с. 2)

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI станом на 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 147,00 гривень.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати (1 720,50 гривень) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68 820,00 гривень).

Судовий збір у розмірі 2 233,60 гривень, сплачений згідно платіжного доручення № 2065 від 24 грудня 2013 року справлявся позивачем, виходячи з первинно визначеної ціни позову (111 680,24 гривень). Після зміни підстав позову та зменшення позовних вимог ціна позову склала 70 193,20 гривень. Оскільки сума судового збору у співвідношенні до нової ціни позову, складає 1 720,50 гривень (мінімальна ставка за подання позову майнового характеру у 2013 році), судовий збір у розмірі 513,10 гривень підлягає повернення з Державного бюджету України.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.

Витрати позивача по сплаті судового збору (1 720,50 гривень) відповідно до вимог статті 49 ГПК України господарський суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Костянтинівського державного хімічного заводу (85114, Донецька область, місто Костянтинівка, вулиця Шмідта, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 05766362, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 70 193,20 гривень суми заборгованості, 1 720,50 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «НК Артеміда Трейд» (86117, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок № 15-А; код ЄДРПОУ - 38176827) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 513,10 гривень, сплаченого згідно платіжного доручення № 2065 від 24 грудня 2013 року на суму 2 233,60 гривень.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10 лютого 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова