Постанова № 37065230, 06.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Качуріна Л.С.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року справа №812/6942/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 812/6942/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідес», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання звільнити майно з-під податкової застави, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 03.01.2013 року № 5 про опис майна у податкову заставу, зобов'язати відповідача звільнити майно з-під податкової застави згідно з актом опису № 18 від 07.06.2013 року та виключити його з державних реєстрів застав нерухомого майна.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області від 03 січня 2013 року № 2 про опис майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес» у податкову заставу. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області звільнити майно ТОВ «Фідес» з-під податкової застави згідно з актом опису № 18 від 07 червня 2013 року та виключити її з державних реєстрів застав нерухомого майна.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на час опису у податкову заставу і внесення обтяження на спірне нерухоме майно ТОВ «Фідес» були відсутні відомості щодо його перебування в іпотеці. Крім того, дії податкового органу щодо складення рішення про опис майна у податкову заставу являють собою процес реалізації суб'єктом владних повноважень наданих йому законом функцій та їх здійснення не тягне будь-яких правових наслідків для особи, тому у позивача відсутній об'єкт судового захисту.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 743-08-ПК про надання кредитних ресурсів у сумі 630 000,00 грн. зі строком повернення до 19 червня 2023 року.

В забезпечення виконання вимог вищевказаного кредитного договору 19 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес» укладено іпотечний договір № 550.21/19062008. Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежитлове підвальне приміщення № 25 загальною площею 142,6 кв. м., що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Польського Н.Н., буд. 6, яке належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення шляхом викупу від 25 грудня 2007 року.

З вимоги від 02.01.2013 року № 1/158/19 вбачаться, що станом на 31.12.2012 р. за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес» (далі ТОВ «Фідес») рахується податковий борг у сумі 7064,04 грн. (а.с. 88).

03.01.2013 року відповідачем прийнято рішення № 2 про опис майна ТОВ «Фідес» у податкову заставу на підставі ст. 89 Податкового Кодексу України (а.с. 89).

07.06.2013 року на підставі вказаного рішення посадова особа відповідача здійснила опис майна, що перебуває у власності ТОВ «Фідес». Згідно акту опису № 18 від 07 червня 2013 року було описано майно ТОВ «Фідес», а саме: нежитлове підвальне приміщення № 25, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Польського, буд. 6. Вартість майна складає 211945,78 грн. (а.с.91).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 13.06.2013 року відповідач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо внесення даних про податкову заставу згідно акту опису № 18 нерухомого майна боржника ТОВ «Фідес» (а.с. 90).

З рішення про відмову у наданні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.11.2013 року № 7838708 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено наявність запису про обтяження № 7421049, а саме: об'єкт обтяження - нежитлове підвальне приміщення № 25, загальною площею 142, 6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Польського Н.Н., буд. 6.. Підстава обтяження: іпотечний договір 2813, 19.06.2008 року.

Наявність у ТОВ «Фідес» на час прийняття спірного рішення податкового боргу та належність йому спірного майна не є спірним.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нежитлове підвальне приміщення № 25, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Польського Н.Н., буд. 6, перебуває у заставі, тому воно, з урахуванням приписів п.п. 87.3.1. Податкового Кодексу України, не може бути передано в податкову заставу, а тому оскаржуване рішення відповідача про опис майна у податкову заставу є протиправним.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам по справі та нормам матеріального права з наступних підстав.

Пунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового Кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового Кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно пункту 89.3. ПКУ, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, наявність у ТОВ «Фідес» податкового боргу на час прийняття спірного рішення про опис майна в податкову заставу не є спірним, вказане рішення прийнято уповноваженою особою у межах її компетенції та за наявності законних підстав, а тому є правомірним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у рішенні про опис майна у податкову заставу відсутнє посилання на конкретне майно, зокрема спірне майно, що перебуває в іпотеці у позивача, а сама податкова застава виникає в силу закону, а не на підставі рішення відповідача, тому відсутнє порушення будь-яких прав чи інтересів позивача вказаним рішенням, а відповідно відсутній об'єкт судового захисту, що робить позовні вимоги в цій частині необґрунтованими.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Згідно пункту 87.2 ПКУ, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 статті 87 Податкового кодексу України визначено майно, яке не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави (підпункт 87.3.1); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України "Про заставу" ( підпункт 87.3.7).

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавцем по різному визначено майно «на яке поширюється право податкової застави» та майно «яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу».

При цьому, законодавством визначено чіткий перелік майна, на яке взагалі не розповсюджується право податкової застави. Спірне нерухоме майно третьої особи до цього переліку не відноситься, тому за наявності податкового боргу у ТОВ «Фідес» на спірне нерухоме майно поширюється право податкової застави.

Спірним питання у даній справі є можливість опису у податкову заставу майна, яке платником податків раніше було надано у заставу іншим особам.

Висновок суду першої інстанції про те, що нежитлове підвальне приміщення № 25, яке належить ТОВ «Фідес», не може бути передано в податкову заставу, ґрунтується на тому, що це майно перебуває у заставі на умовах іпотеки у позивача.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком, оскільки на вказане майно розповсюджується право податкової застави, але на час його перебування у заставі у інших осіб щодо нього встановлені обмеження можливості використати це майно як джерело погашення податкового боргу, але це не є перешкодою для опису такого майна у податкову заставу у відповідності до положень п.87.2 ст.87 ПКУ, та відповідно встановлення щодо нього обтяжень поряд з обтяженнями, пов'язаними із договором іпотеки.

Крім того, пунктом 95.1. статті 95 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Оскільки позивачем суду не надано доказів вчинення відповідачем заходів, спрямованих на продаж майна ТОВ «Фідес», яке перебуває у заставі на підставі іпотечного договору, колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів порушення його прав чи інтересів, а тому у нього відсутній об'єкт судового захисту.

За таких обставин позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при розгляді справи припустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року у справі № 812/6942/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідес» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання звільнити майно з податкової застави скасувати.

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання звільнити майно з податкової застави відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова