Рішення № 37064674, 06.02.2014, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/9470/13-ц

провадження № 2/106/120/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Ходаковській Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 виготовив та наступного дня направив на ім'я голови апеляційного суду АР Крим заяву про надання йому для ознайомлення матеріалів цивільної справи №106/5773/13-ц за його - ОСОБА_1 позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України за незаконні дії прокурора м. Євпаторії. Вказана заява знаходиться у матеріалах цивільної справи №106/5773/13-ц на а.с. 145-147. У цій заяві ОСОБА_2 для ознайомлення невизначеному колу осіб навмисно, наперед усвідомлюючи всю незаконність своїх дій, в даному випадку, переслідуючи своєю метою насамперед образити його - ОСОБА_1, не вперше, виключно з метою поставити під сумнів набуту ним суспільну оцінку ділових і професійних якостей, його - ОСОБА_1 соціальну оцінку в очах оточуючих розповсюдив відносно нього завідомо неправдиву, не підтверджену жодними достовірними доказами інформацію виключно в брутальній, образливій і принизливій формі із звинуваченням його - ОСОБА_1 у скоєні тяжких злочинів, в порушенні принципів законності і моралі, чим свідомо спричинив йому - ОСОБА_1 моральну шкоду, яку оцінює у 100000 грн. так, відповідач ОСОБА_2 в заяві від 30.10.2013 року розповсюдив наступний текст у вигляді начебто кимось встановлених фактів, в брутальній, образливій і принизливій формі інформації, яка заздалегідь не відповідає дійсності, а саме (мовою оригіналу): «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала». Просить суд визнати інформацію, розповсюджену відповідачем ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1: «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала» - як таку, що не відповідає дійсності і яка викладена в брутальній, образливій і принизливій формі, та стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його - позивача користь у відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до позовної заяви просив суд розглянути справу у його відсутність та позовні вимоги підтримує у повному обсязі. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, пояснив, що дійсно 30 жовтня 2013 року виготовив заяву, яку надіслав на адресу голови Апеляційного суду АР Крим, у якій було викладено інформацію, зазначену позивачем у позові. Вказана інформація заснована на реальних подіях і ґрунтується на судових рішеннях, що набрали законної сили, а слова та фрази, які зазначає ОСОБА_1, не вважає такими, що викладені у брутальній, образливій і принизливій формі, оскільки вони відповідають дійсності, засновані на реальних фактах та вживаються у побутовому спілкуванні. Крім того зазначив, що всі ці обставини були предметом розгляду інших справ. А тому просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Вислухавши доводи відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 виготовив та направив на ім'я голови Апеляційного суду АР Крим заяву про надання йому - ОСОБА_2 для ознайомлення матеріалів цивільної справи №106/5773/13-ц за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, у тексті якої допустив висловлювання відносно ОСОБА_1 (мовою оригіналу) «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала». Зазначені обставини були визнані сторонами, зокрема викладені позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві та підтверджені відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Ст. 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Проте відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право кожного на повагу до його гідності визначено у ст. 38 Конституції України.

Положеннями статті 32 Конституції України передбачений судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації суди повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у постанові №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихологічної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.

Згідно з ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті, тощо, і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що при вирішенні питання про визнання поширеної інформації недостовірною суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливий чи непристойній формі, що принижує честь, гідність чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Дослідивши надані сторонами докази суд вважає, що висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1, викладені у заяві від 30 жовтня 2013 року, яка була направлена на адресу голови Апеляційного суду АР Крим, де він неодноразово називає позивача ««ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», на думку суду, за своїм характером принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1, дана інформація викладена відповідачем в образливій, брутальній і принизливий формі та мотивована цілеспрямованими діями ОСОБА_2 на приниження честі, гідності, ділової репутації позивача, виходячи із існування між сторонами вкрай негативних стосунків, різкої критики та висловлювань на адресу кожного, різкої оцінки особистих рис один одного.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що ним у заяві викладено лише достовірні факти, які йому відомі з рішень та вироків, що набрали законної сили, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суд вважає таку інформацію оціночною. Вона є критичною оцінкою особи позивача відповідачем, його особистого ставлення до позивача ОСОБА_1 на підставі відомостей, отриманих з різних джерел, у тому числі офіційних. Цю інформацію не можливо перевірити на предмет відповідності дійсності і спростувати, а її правдивість не повинна доводитися, від чого вона не має ознак інформації у розумінні Закону України «Про інформацію» та ст. 277 ЦК України.

Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Пленумом Верховного Суду України у п.п. 3, 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» роз'яснено, що під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: приниженні честі, гідності та порушенні стосунків з оточуючими людьми. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

За таких обставин, враховуючи вимоги наведених норм закону і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позивач вправі вимагати відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача ОСОБА_2

Отже, оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлені відповідачем оціночні судження та думки, що стосуються позивача ОСОБА_1 слід визнати такими, що порочать гідність, честь та ділову репутацію останнього, а також порушують його особисті немайнові права: на повагу до його гідності та честі.

Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оцінивши конкретні обставини справи, зокрема те, що відповідачем ОСОБА_2 заподіяна позивачу моральна шкода, яка полягає у вищеназваних непристойних висловлюваннях на адресу позивача, що принизили його людську честь і гідність, враховуючи, що така інформація стала доступною для певного кола осіб, завдало позивачеві душевних страждань та принизила його ділову репутацію, а також виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх часткового задоволення, а саме визнання інформації, зазначеної позивачем у позові, такою, що викладена у брутальній і принизливій формі, та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування втрат немайнового характеру, понесених позивачем ОСОБА_1, суд враховує ступінь провини відповідача, триваючий характер розповсюдження, сферу поширення інформації, обставини справи, глибину переживань, період, протягом якого позивач ОСОБА_1 випробував переживання. Крім того, при визначенні розміру суд також враховує матеріальне положення сторін. З врахуванням наведеного, суд вважає, що заявлений розмір відшкодування позивачем ОСОБА_1 у 100000 грн. явно завищений. Суд, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 1000 грн., що є відповідним, сорозмірним і справедливим відшкодуванням. У іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі ст. ст. 3, 11, 15, 16, 23, 269 - 271, 275, 277, 280, 1167 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 та викладену у заяві ОСОБА_2 від 30 жовтня 2013 року про видачу справи для ознайомлення, надіслану на адресу голови Апеляційного суду АР Крим, а саме «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк, Вор, Кидала», «ОСОБА_1 б/Зэк,…, Вор, Кидала», як таку, що викладена у брутальній і принизливій формі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець