Рішення № 37064328, 10.02.2014, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 лютого 2014 р.

Справа № 903/46/14

за позовом Державного підприємства “Вугілля України”, м. Київ

до відповідача Державного підприємства “Волиньвугілля”, м. Нововолинськ

про стягнення 216565,20 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Відповідно до п.8 ст.811 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство “Вугілля України” звернулося з позовом до Державного підприємства “Волиньвугілля” про стягнення 216565,20 грн. збитків та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем державним підприємством "Волиньвугілля" зобов'язань за договором поставки вугілля №15-10/1-ЕН від 01.02.2010р. та залізничні накладні за №№36600574, 36600575, 36502950, 36075390, 36502824, 36502825, 36502826, 36502827, 36502828, 365028234, 36502835, 36502836, 36502837, 36502838, 36502839, 36502840, 36502842, 36502843, 36502844, 36502845, 36502847, 36502854, 36075411, 36502873, 36502876.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 22.01.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 05.02.2014р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Позивач компетентного представника в судове засідання не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0160113569597 від 27.01.2014р..

Відповідач вимоги ухвали суду від 22.01.2014р. не виконав, компетентного представника в судове засідання не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4540200167529 від 27.01.2014р..

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про дату та час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.02.2010р. між Державним підприємством "Вугілля України" (далі - Покупець) та Державним підприємством "Волиньвугілля" (далі - Постачальник) від імені якого діяв відокремлений підрозділ "Волиньвуглезбудпостач" укладено договір поставки №15-10/1-ЕН (далі - Договір), згідно з яким Постачальник поставляє покупцю вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому Договорі, а Покупець приймає вугілля, оплачує його вартість на умовах, встановлених цим Договором (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Згідно п.п.2.1.-2.4. Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно п.6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії. Датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі. Вугілля, яке не відповідає умовам цього договору та не прийняте з цього приводу покупцем, до поставки за договором не зараховується. Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля.

Згідно п.3.1.5. Договору, в залежності від напрямків відвантаження вугілля постачальник зобов'язується забезпечити наявність в графі 4 "Особливі відмітки" залізничних відмітку: "постачання за Договором №___ у власність ___" згідно з договором №___ від ___, а також назву та місце знаходження постачальника".

Згідно п.п.3.4.1.-3.4.4. покупець має право отримати на умовах договору вугілля, вартість якого оплачена відповідно до умов цього Договору. Вимагати від постачальника належного порядку поставки вугілля. Перевірити кількість та якість вугілля, що постачається за цим договором. Відмовитися від прийняття та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, асортимент якого не відповідає вимогам договору, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, що буде підтверджено у визначеному договором порядку, або прийняти із знижками, передбаченими умовами договору.

Згідно п.6.1. Договору для здійснення безперебійного та оперативного приймання вугілля на ТЕС, Покупець та Постачальник вугілля мають право спільно приймати вугілля за кількістю та якістю, у зв'язку з чим зобов'язані вчиняти всі необхідні дії та підписувати відповідні (документи) акти.

Згідно п.7.5. Договору Покупець забезпечить оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля.

Згідно п.8.4. Договору у випадку відмови від прийняття вугілля якісні показники якого не відповідають умовам договору, постачальник відшкодовує затрати покупця та вантажоотримувача пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме-вартості залізничного тарифу, оплати за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи та ін.

На виконання умов Договору в період з травня по липень 2010р. на адресу Бурштинської ТЕС(вантажоотримувач), від вантажовідправника (Державного підприємства “Волиньвугілля”) надійшло вугілля в загальній кількості 6724 тонн, що підтверджується залізничними накладними за №№36600574, 36600575, 36502950, 36075390, 36502824, 36502825, 36502826, 36502827, 36502828, 365028234, 36502835, 36502836, 36502837, 36502838, 36502839, 36502840, 36502842, 36502843, 36502844, 36502845, 36502847, 36502854, 36075411, 36502873, 36502876(а.с.21-45).

Дане вугілля було переадресоване у зворотному напрямку що підтверджується квитанціями про приймання вантажу за №№36408716, 36408718, 36408720, 36408721, 36408722, 36408723, 36408745 та 36408726(а.с.46-53) виданими залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці, через поставку неякісного вугілля Державним підприємством “Волиньвугілля”.

Даний факт встановлено в рішенні господарського суду Волинської області від 26.11.2013р. у справі №903/1104/13(а.с.70-76), яке набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду(іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі особи.

Згідно ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Отже, факти, встановлені господарським судом Волинської області в межах справи №903/1104/13 в рішенні від 26.11.2013р. мають преюдиціальне значення при розгляді справи №903/46/14.

Спір між сторонами у даній справі виник, через те, що ДП “Вугілля України” власними коштами оплативши вартість перевезення неякісного вугілля від вантажовідправника до вантажоотримувача понесло збитків у розмірі 216565,20 грн..

Згідно ч.14 п.1.4. «Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті» затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства доходів і зборів України 30.05.2013р. №331/137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06. 2013р. за №1038/23570 перевізний документ (в даному випадку залізничні накладні) - розрахунковий документ установленої форми, оформлений на відповідному бланку перевізного документа чи сформований в електронному вигляді відповідно до вимог цього Порядку та чинного законодавства, що засвідчує укладення договору між залізницею і пасажиром (вантажовласником) на перевезення вантажу, вантажобагажу, багажу й видається пасажиру (відправнику, одержувачу багажу, вантажобагажу, вантажу) після оплати ним вартості цієї послуги.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно ст.20 Господарського кодексу України(далі – ГК України) кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Згідно ст.ст.526, 610, 611, 623 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Згідно ст.268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Згідно ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч.2 ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст.623 ЦК України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання, однак на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Згідно ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення.

Судом встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за Договором;

- розмір збитків складається з витрат позивача, понесених на перевезення вантажу згідно залізничних накладних в сумі 216565,20 грн.;

- про наявність причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобов’язань щодо поставки вугілля належної якості;

- вина відповідача полягає у тому, що він поставив вугілля неналежної якості.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред’являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, докази та письмові пояснення сторін, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність та обґрунтованість пред’явленого позивачем до відповідача позову, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 216565,20 грн..

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, судовий збір в порядку ст.ст.44,49 ГПК України в сумі 4331,30 грн. слід покласти на нього.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля"(45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, буд.1, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Державного підприємства "Вугілля України"(01601, м. Київ, вул. Богдана-Хмельницького, буд.4, код ЄДРПОУ 32709929) 216565,20 (двісті шістнадцять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять гривень двадцять копійок) грн. збитків та 4331,30 (чотири тисячі триста тридцять одну гривню тридцять копійок ) грн. витрат позивача по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

10.02.14

Суддя А. С. Вороняк