Постанова № 37064261, 06.02.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2014 року № 826/160/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПНН» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва (надалі також - відповідач), в якому просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54326552208 від 23вересня 2013 року повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54426552208 від « 23» вересня 2013 року повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54226552208 від « 23» вересня 2013 року повністю.

30.01.2014р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач покликався на невідповідність спірних податкових повідомлень - рішень вимогам податкового законодавства, що призводить до завдання шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності, проте письмових пояснень щодо заявленого позову не виклав. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ПНН» (ПН 31406570) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Алана Люкс Груп» (ПН 37451105) та ТОВ «Стіл Хоукс» (ПН 36482441) за період діяльності з 2010 року по 31.12.2012 року.

В ході перевірки відповідач дійшов до висновку про порушення позивачем норм викладених п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу Україні (далі по тексту - ПК України).

За результатами перевірки складено Акт №309/26-55-22-08/31406570 від 02.09.2013 року (надалі по тексту також - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті 23вересня 2013 року податкові повідомлення-рішення: №54326552208, №54426552208, №54226552208.

Позивач з підстав непогодження з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно і правомірністю спірних податкових повідомлень - рішень оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 6 і частиною 2 статті 19 Конституцією України органи державної влади зобов'язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституціями і законами України.

Разом з тим, згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як слідує із акту перевірки, вона була проведена підставі п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (неможливість проведення зустрічної звірки із контрагентами позивача).

Пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб'єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб'єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням за податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

Згідно з пунктом 6 Порядку визначено, що у разі отримання від суб'єктів господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм чинного податкового законодавства слідує, що законодавець проведення звірки визначає як дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка, а не акт.

Водночас, у рішенні відповідач посилається на порушення норм викладених в п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

В той час, як положеннями зазначених норм передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, сплачених платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього ж Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом з тим, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, ще відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той час, як акті перевірки відповідач посилається на відсутність посадових осіб позивача за адресою місцезнаходження на момент перевірки, що фактично унеможливило її проведення. Також, податковий орган зазначає, що жодного первинного документу досліджено нею не було.

Проте такі доводи відповідача суперечать фактам, викладеним в тому ж акті перевірки, зокрема, перевіркою встановлено документування господарських операцій позивача з ТОВ «Алана Люкс Груп» та ТОВ «Стіл Хоукс» та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності (ст. 14 Акту).

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №702/10982, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника та печаткою.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 відносить до таких документів свідоцтва, що підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації на їх проведення. Також, п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку вже згадане вище, говорить про те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назв документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і первинного документа.

В ході судового розгляду справи підтверджено дотримання позивачем вказаних приписів законодавства при здійсненні господарських правовідносин з контрагентами за перевіряємий період.

Разом з тим, факт надання послуг та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності відповідача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної аналітичної інформації з інформаційних систем Державної податкової служби або відомості, одержані від інших підрозділів податкової-служби, можуть свідчити лише про наявність у податкового органу певних сумнівів щодо товарності господарських операцій, однак не доказують з достовірністю того факту, що в дійсності ніякі роботи, послуги не отримувались платником податків від його від контрагентів.

Прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання, не може ґрунтуватися на припущеннях, а повинно доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на вирок Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2013 року по судовій справі №1-567/12 про визнання громадянина України ОСОБА_2 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, який не набрав законної сили, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Особливий порядок прийняття податкового повідомлення-рішення, передбачений пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України поширюється на всі випадки, коли проведення податкової перевірки було призначено відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, при визначенні органом державної податкової служби грошового зобов'язання платнику податків за результатами перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою про призначення документальної перевірки, відповідно до вимог Кримінального-процесуального кодексу, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Таким чином, посилання відповідача на вирок суду, який не набрав законної сили та на аналітична інформація, не приймаються судом до уваги в силу вищезазначених норм законодавства, а відтак не можуть бути підставою для визнання господарських операцій позивача недійсними.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірних рішень.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54326552208 від 23вересня 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54426552208 від 23вересня 2013 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів міста Києва №54226552208 від 23 вересня 2013 року.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 458, 80 грн. на користь ТОВ «ПНН» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів міста Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур