Постанова № 37058883, 31.01.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2014 р. Справа № 922/4247/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Видиш І.А. за довіреністю б/н від 19.12.2013 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№3983Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.13 у справі № 922/4247/13

за позовом ТОВ "Агротрейд Продукт", м. Харків

до ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків

про стягнення заборгованості в розмірі 61393,93 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 р. ТОВ "Агротрейд Продукт", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 56996,69 грн. з ПрАТ "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за договором поставки №ПКП -01/1204-17 від 17.04.2012 року, в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526, 527, 530, 549, 611, 625 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 55000,00 грн., пеню в розмірі 1622,32 грн., 374,37 грн. - 3% річних та сплачений судовий збір. (з урахуванням прийнятих ухвалою господарського суду від 04.11.2013 року уточнень позовних вимог).

Рішенням господарського суду Харківської області від 11 грудня 2013 року у справі № 922/4247/13 (суддя Буракова А.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків на користь ТОВ "Агротрейд продукт" суму основного боргу в розмірі 55000,00 грн., пеню в розмірі 1622,32 грн., 3% річних в розмірі 374,37 грн., судовий збір в розмірі 1720,50 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в частині стягнення пені та 3% річних відмовити у повному обсязі. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він не визнає в повному обсязі нараховану пеню, оскільки відповідно до п. 3.4. договору поставки № ПКП-01/1204-17 від 17.04.2012р., укладеного між сторонами і за яким виникла заборгованість, на кожну партію Товару постачальник в обов'язковому порядку повинен надавати покупцеві оригінали документів, серед яких в обов'язковому порядку рахунок-фактуру для сплати. Пунктами 4.3. та п 4.4. зазначеного вище договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар повинні здійснюватися протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури наданого постачальником. У призначенні платежу має бути вказаний номер, дата договору та відповідний рахунок-фактура. Так, відповідач стверджує, що рахунок-фактура для сплати не надавалася відповідачеві разом з поставкою товару, ані після його поставки, у зв'язку з чим він вважає нарахування пені безпідставними, оскільки з наданих доказів чітко вбачаються порушення умов договору як відповідачем - в частині оплати поставленого товару, так і позивачем - в частині не надання рахунку-фактури для сплати. Крім того, відповідач також заперечує проти нарахування 3% річних, оскільки, на його думку, відповідальність відповідача чітко закріплена п. 6.2. укладеного між сторонами договору поставки № ПКП-01/1204-17 від 17.04.2012р., у вигляді нарахування пені, і ніякого нарахування 3% річних, даним пунктом договору та більш ніяким пунктом договору, не передбачено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.12.2013 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2014 р.

Позивач на виконання вимог ухвали суду, 17.01.2014 р. надав за вх. № 428 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В судове засідання, призначене на 27.01.2014 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2013 р. у справі № 922/4247/13 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 17.04. 2012 р. між ТОВ "Агротрейд продукт " (позивач) та ПрАТ "Хлібозавод "Салтівський" (відповідач) було укладено договір поставки ПКП-01/1204-17 (договір).

Відповідно до умов вказаного договору позивач (постачальник) зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупця, а відповідач (покупець) зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконав умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 70083,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: №1П/10-08 від 10.08.2013 року (том 1, арк. с. 22).

Як свідчать матеріали справи, відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що покупець проводить оплату кожної партії товару на умовах відстрочки платежу протягом 5 (п`яти ) банківських днів з дня поставки партії товару.

Відповідно до 5.1.2 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в порядку, встановленому цим Договором, сплатити вартість товару.

Проте, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар в сумі 10083,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 433/09 від 10.09.2013 про необхідність проведення грошових розрахунків за отриманий товар. У зв`язку з несплатою своєчасно заборгованості за отриманий товар позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач здійснив часткову оплату заборгованості за договором поставки №ПКП-01/1204 від 17.04.2012 року в розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, не сплаченою залишилась сума отриманого відповідачем товару в розмірі 55000,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 55000,00 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 629, 692, 712 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в сумі 55000,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо під ставності стягнення з відповідача 3% річних у сумі 374,37 грн., 1622,32 грн. пені. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України та 216, 217, 230, 232 ГК України), положень договору (п. 6.2) та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 192,85 грн., 1009,20 грн. пені та 13589,33 грн. штрафу. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору (п. 6.8, 6.9) та фактичних обставин справи.

Оцінюючи твердження відповідача про те, що позивачем безпідставно нарахована пеня, колегія суддів зазначає, що з такими твердженнями погодитись не можна, оскільки п.4.4. договору вказано лише про зазначення в призначенні платежу рахунку-фактури, однак не встановлено, що надання такого рахунку є обов'язковою умовою оплати товару. Напроти, відповідно до п.4.3. договору, оплата проводиться протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня поставки партії товару, яка відповідно до п.3.6. договору вважається датою зазначеною в видаткових накладних на товар, передача товару за видатковими накладними засвідчує також перехід права власності товару до відповідача.

Згідно листа Вищого господарського суду «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 підписання Покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Крім того, в матеріалах справи містяться видаткові накладні, за яким відбулась поставка товару та прийняття кожної партії товару відповідачем, дані видаткові накладні були підписані відповідачем та видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про згоду на отримання товару, а , в свою чергу, і його оплату.

Заперечення відповідача проти нарахування та стягнення 3% річних зводяться до того, що на його думку, відповідальність відповідача чітко закріплена п. 6.2. укладеного між сторонами договору поставки № ПКП-01/1204-17 від 17.04.2012р., в цей пункт не передбачає нарахування 3% річних.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки ст. 625 ЦК України передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені даною статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Таку позицію займає і судова практика (див. напр., постанову Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 19 серпня 2003 року).

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.13 у справі № 922/4247/13 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.13 у справі № 922/4247/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 31.01.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.