Постанова № 37058595, 15.01.2014, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 759/19020/13-а

П О С Т А Н О В А

іменем України

"15" січня 2014 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Кривов'яз А. П.

при секретарі: Тищенко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про визнання дій незаконними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, як особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

30 червня 2010 року Святошинським районним судом м. Києва позов задоволено частково: визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва щодо перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії і додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за період з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року - незаконними; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва провести перерахунок в межах трирічного строку позовної давності, в межах позовних вимог, а саме за період з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого: АДРЕСА_1, пенсію, як інваліду 2 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, за виключенням раніше здійснених виплат по вказаним пенсіям за період з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 01.05.2010 року; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва на користь позивача витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Справа розглядалась в порядку цивільного судочинства, оскільки 10.03.2010 року набрав чинності Закон України № 1691 - VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами ». Згідно з цим Законом ст. 15 ЦПК України викладена в новій редакції, згідно з п. 2 ч. 1 цієї статті суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. П. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України цим же Законом виключено.

Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 22 квітня 2011 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року залишено без змін.

05.06.2013 року Вищий адміністративний суд України ухвалив судове рішення про скасування судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року № 19 - рп / 2010 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами » від 18.02.2010 року № 1691 -VІ, суд продовжує розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. Дана правова позиція відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у листі від 13.10.2010 року № 1425 / 11 / 13 - 10.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва встановити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 4 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та зробити відповідний перерахунок, враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до внесення змін до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Відповідач заявив клопотання про закриття провадження по справі на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, мотивуючи тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач належить до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 від 26.12.2001 року і вкладкою № 611008 від 20.12.2006 року ( а. с. 11 ).

Позивач має 2 групу інвалідності безстроково, у зв'язку з роботами, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ( а. с. 13, копія довідки МСЕК ), у зв'язку з чим отримує пільгову пенсію ( а. с. 12, копія довідки ).

15.02.2010 року позивач звернувся до Управлінні Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва із заявою, у якій просив перерахувати йому пенсію, як інваліду ІІ групи через захворювання, що пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до ст. 50, ч. 1 ст. 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796 - ХІІ « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ( а. с. 14 - копія заяви ). Однак, листом УПФУ у Святошинському районі м. Києва йому було відмовлено ( а. с. 15 - копія листа ).

Відповідно до ст. 49 Закону № 796 - ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

У ст. 54 Закону № 796 - ХІІ наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та зазначено, що у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст. 50 Закону № 796 - ХІІ особам, віднесеним до категорії 1 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам ІІ групи - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 даного Закону, виплата такої пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідними критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої за ст. 28 Закону від 09.07.2003 року № 1058 - ІV « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть, якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії ( Yvonne van Duyn v. Home Office ( Case 4174 van Duyn v. Home Office ), суд вважає за можливе застосувати саме ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » для розрахунку державної та додаткової пенсії відповідно до Закону № 796 - ХІІ.

Відповідач проводив нарахування пенсії позивача виходячи із того, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається Кабінетом Міністрів України. Затверджений Постановою Кабміну від 30.05.1997 року № 523 порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи є чинним, а її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. ст. 50, 54 Закону 796 - ХІІ. Постановами від 03.01.2002 року № 1, від 28.05.2008 року № 530, від 16.07.2008 року № 654 Кабінет Міністрів України установив розмір суми, з якої проводиться розрахунок пенсії, усупереч ст. ст. 50, 54 Закону № 796 - ХІІ, причому ця сума не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.

Суд, вирішуючи спір, бере до уваги, що з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативно - правовими актами при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону № 796 - ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у Законі про Держаний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 71 Закону № 796 - ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796 - ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Крім того, при перерахунку пенсії необхідно застосовувати зміну мінімального розміру пенсії за віком. Адже, в Ухвалі Вищого Адміністративного Суду України від 14 квітня 2011 року ( Справа № К - 5768 / 10, абз. 3, 5 стор. 2 ) зазначено: « Оскільки пенсія позивачу має визначатись з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком ».

На підставі викладеного та, враховуючи загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії позивача, як інваліда ІІ групи 1 категорії, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи з 09.12.2008 року у розмірі, визначеному ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону № 796 - ХІІ, з урахуванням того, що мінімальна пенсія за віком прирівнюється до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік, а також зобов'язати відповідача у подальшому нараховувати та виплачувати пенсії у визначеному Законом № 796 - ХІІ розмірі.

В ст. 1 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.

Законом не встановлюється ані строковість, ані обмеженість у часі цих виплат. Отже, виплата основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, не є строковою, а тому не може бути призначена на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання підвищення у розмірі пенсії. Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки суперечить самому визначенню та суті пенсії.

Отже, перерахунок пенсії не може бути обмежено будь - яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежує моє право на отримання пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць, протягом невизначеного часу та без встановлення будь - якого терміну або строку.

Такої ж позиції притримується Вищий адміністративний суд України, про що зазначив у своїй Ухвалі від 04 червня 2013 року.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України « Про використання ядерної енергії та радіаційну небезпеку » № 39 / 95 - ВР від 08.02.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком позовної давності.

Таким чином, позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи », ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування » без обмеження кінцевим терміном або строком, на який призначається пенсія.

Крім того, 20 червня 2013 року Європейським судом з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі « Цибулько та інші проти України ». Європейський суд об'єднав заяву ОСОБА_1 ( № 18866 / 12 ) разом з іншими заявниками проти України ( а. с. ).

Європейський суд з прав людини у своєму Рішенні вказав на системні порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї.

Крім того, Європейський суд з прав людини відхилив заперечення Уряду, в яких він стверджував про відсутність порушень прав заявників та зазначав, що Закон України від 14 червня 2011 року « Про внесення змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік » та Постанова Кабінету Міністрів України від 06 липня 2011 року « Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету » зменшили суми, що виділяються з Державного бюджету на виконання судових рішень про сплату соціальних виплат заявникам і що права заявників на ці виплати були відповідно зменшені.

Так, в п 13 рішення у справі « Цибулько та інші проти України » Суд зазначає: « Уряд стверджував, вважаючи на кількість скарг, що ніякого порушення прав позивача не було. Вони відзначили, що Закон України від 14 червня 2011 року « Про внесення змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2011 рік » та Постанова Кабінету Міністрів України № 745 « Про забезпечення певних сум виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету », зниження обсягу коштів, виділених з державного бюджету для виконання судових рішень присудження соціальних виплат позивачам призвело до зменшення права заявників на підставі відповідного законодавства. Вони вважали, що скарги позивачів були неприйнятними як фактично необґрунтовані ».

В п. 14 рішення Суд зазначає: « Рішення з даного питання є остаточним і підлягає виконанню, але воно не було виконане державою протягом тривалого періоду часу, впродовж якого Державні органи влади залишаються відповідальними. Постанова про розподіл бюджетних коштів не впливає на це положення. Більше того, Суд нагадує про прецедентне право, яке визначає, що нездатність держави дотримуватися виконання рішення через відсутність бюджетних коштів, не може служити виправданням невиконання рішення ( « Войтенко проти України » )

Україна є стороною Конвенції « Про захист прав людини і основоположних свобод » 1950 року та протоколів до неї. Відповідно до п. 1 ст. 46 Конвенції сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини у будь - яких справах, у яких вони є стороною.

Крім того, відповідно до вимог ст 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду - не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та постановленною метою ( « Воловік проти України », № 15123 / 03 від 06 грудня 2007 року ).

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини » від 23 лютого 2006 року № 3477 - ІV визначені дії органів, які мають прийняти додаткові заходи індивідуального характеру для виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Крім того, згідно зі ст. 12 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини » від 23 лютого 2006 року № 3477 - ІV цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України.

У Постанові « Про стан здійснення правосуддя адміністративними судами у 2012 році » від 25.02.2013 року № 1 Пленум Вищого адміністративного суду України зазначає про необхідність вжиття адміністративними судами подальших заходів щодо більш ретельного вивчення та застосування практики Європейського суду з прав людини, зокрема на необхідності забезпечення доступу особи до суду, дотримання строків розгляду справ, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, повноті дослідження обставин справи для зменшення випадків повернення справ на новий розгляд.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку, у тому числі органів державної влади.

Що стосується застосування строку позовної давності, то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернувся до суду з вимогою щодо перерахунку його пенсії у квітні 2010 року на час чинності Закону України № 1691 - VI « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами ». Згідно з цим Законом ст. 15 ЦПК України викладена в новій редакції, згідно з п. 2 ч. 1 цієї статті суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. П. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України цим же Законом виключено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається виконавчий лист.

Відповідно до ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

На підставі вищенаведеного та, керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Рішенням Європейського суду з прав людини ухвалено остаточне рішення у справі « Цибулько та інші проти України ». ст. ст. 1, 3, 6, 19, 21, 22, 46, 48, 68 Конституції України, Закону України « Про використання ядерної енергії та радіаційну небезпеку » № 39 / 95 - ВР від 08.02.1995 року, ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС ", ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ст. ст. 2, 6, 18, 19, 51, 56, 58, 70, 71, 79, 81, 104, 161, 162, 163, 183 - 2, 256, 257, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії щодо призначення та перерахунку пенсії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва по призначенню та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, як інваліду 2 групи з числа ліквідаторів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, починаючи з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року - протиправними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва встановити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, державну пенсію в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до частини 4 статті 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та зробити відповідний перерахунок, враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до внесення змін до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва встановити ОСОБА_1, як інваліду 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткову пенсію в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ч. 3 ст. 67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та зробити відповідний перерахунок, враховуючи зміну розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.05.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до внесення змін до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

Допустити негайне виконання постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Суддя