Ухвала суду № 37058210, 07.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/21694/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/773/192/14 Категорія: 27 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А, Здрилюк О.І.,

при секретарі Шоцькій О.В.,

з участю представника позивача Домальчука Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Украгазбанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення боргу за апеляційною скаргою представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2013 року в задоволенні заяви ПАТ «Украгазбанк» про забезпечення позову в даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду представник позивача ПАТ «Украгазбанк» подав апеляційну скаргу, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу з постановленням нової про задоволення заяви.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи за умовами укладеного 16 липня 2008 року кредитного договору та додаткового договору від 18 серпня 2008 року ПАТ «Украгазбанк» надав ОСОБА_4 кредит в сумі 255 000 доларів США з терміном його погашення до 13 липня 2018 року (а. с. 14-18).

З метою забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному кредитному та додатковому договорах між ПАТ «Украгазбанк» та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено 16 липня 2008 договори поруки (а. с. 17-18). 8 липня 2008 року та 16 липня 2008 року між ПАТ «Украгазбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки та додатковий договір до нього (а. с. 20-23)

За умовами договору іпотеки ОСОБА_4 передав в іпотеку банку належне на праві власності нежитлове офісне та підвальне приміщення, що розташоване в АДРЕСА_1 а, яке сторонами було оцінено в 2357500 гривень.

ПАТ «Украгазбанк», звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказував, що на даний час значно зменшилась вартість іпотечного майна, а тому існує ймовірність неповернення позичальником кредиту банку за рахунок реалізації предмету іпотеки в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий суд виходив з того, що обраний банком спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими вимоги. Крім того заявник не надав доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Такий висновок є правильним, оскільки він відповідає встановленим у справі обставинам та нормам процесуального права.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно із п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Колегією суддів під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач в порушення вимог ЦПК України, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав доказів, які б свідчили про існування реальної небезпеки невиконання рішення суду в майбутньому з врахуванням тієї обставини, що виконання зобов'язань по кредитному договору забезпечено укладенням іпотечного договору та договорів поруки між сторонами по справі.

Крім того, апелянт просить суд накласти арешт на значну кількість майна, як рухомого так і не рухомого, що належать ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 при цьому не зазначає його вартості, тим самим не дотримуючись принципу співмірності заявлених вимог та вимог, що стосуються забезпечення позову.

Отже, відповідно до встановлених в судовому засіданні обставин та норм процесуального права, суд дійшов до правильного висновку про відмову у забезпеченні позову в даній справі.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника позивача Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк» відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду від 12 грудня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: