Постанова № 37058114, 05.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 7112/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Левицької Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,

представника відповідача Ліуша Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Гемлец» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2006 року мале приватне підприємство «Гемлец» (далі - МПП) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним рішення державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області (далі - ДПІ) від 19.07.2006 року № 0000012352/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 191838,00 грн.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 28.12.2006 року, яка була залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року, позов було задоволено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 року постанову господарського суду Закарпатської області від 28.12.2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2007 року. Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування рішення ДПА у Закарпатській області від 31.10.2006 року № 13040/10/25-055 про результати розгляду скарги МПП в частині залишення в силі застосованих рішенням ДПІ від 19.07.2006 № 0000012352/0 штрафних санкцій на суму 120557,92 грн. закрито, а у решті справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.10.2011 року у справі № 2а-1739/10/0770 у задоволенні позовних вимог МПП було відмовлено.

У своїй апеляційній скарзі МПП просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про задоволення його позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом не взято до уваги приписи 5.12. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення), якими визначено, що затверджені банками до набрання чинності цим Положенням загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням.

Також не взято до уваги приписи п. 2 постанови Національного банку України № 277 від 10.08.2005 року Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки, що були затверджені банками і на час набрання чинності Положенням не відповідали його вимогам, підприємства повинні переглянути та затвердити в порядку, визначеному Положенням, до 31.12.2005 року.

Оскільки МПП не переглядався ліміт каси після набуття чинності постанови Національного банку України № 277 від 10.08.2005 року (15 лютого 2005 року), то у позивача діяв ліміт 5000 гри., що був визначений згідно із заявою-розрахунком, додатком до договору про розрахунково-касове обслуговування № 288599 від 05.07.2001 року, який до 31.12.2005 року не змінювався.

Тому у позивача не існувало обов'язку до 31.12.2005 року визначати розмір ліміту каси відповідно до приписів п. 5.4 Положення № 637, а отже понадлімітними можна було вважати, лише кошти, які перевищували суму 5000 гри., а таких перевіркою не встановлено (стор. 18-20 Акту перевірки).

Представник ДПІ у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Представник МПП на виклик апеляційного суду не прибув, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянтів у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову МПП, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем встановленого порядку проведення операцій з готівкою, результати якої оформлені в акті від 05.07.2006р. №53/23-0112/13602255, за наслідками якої встановлено перевищення позивачем встановленого ліміту готівки у касі за період з 11.04.2005 р. по 29.12.2005 р. на загальну суму 95919,00 грн. За наведене порушення до позивача згідно з рішенням від 19.07.2006р. № 0000012352/0/1651/23-13602255/8061 ДПІ у Виноградівському районі на підставі абз.2 ч.І ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 застосовано штрафні санкції на загальну суму 191838 грн. За наслідками апеляційного оскарження рішення про застосування штрафних санкцій ДПА у Закарпатській області рішенням від 31.10.2006р. № 13040/10/25-055 про результати розгляду скарги зменшила розмір застосованих санкцій на суму 71280,08 грн. і предметом даного спору є правомірність застування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно оскарженого рішення в частині суми 120557,92 грн.

Висновки перевірки ґрунтувались на тому, що податковим органом було зафіксовано факт порушення позивачем вимог розділу 5 Положенням № 637, яким передбачено, що установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). Зазначені положення набули чинності 14.02.2005р., тобто через десять днів після офіційного опублікування Положення № 637 в Офіційному віснику України. Позивач своїм розпорядженням від 20.01.2005р. № 002 затвердив ліміт готівки в касі у розмірі 2340,00 грн., який був ним перевищений у періоді з 11.04.2005р. по 29.12.2005р.

Відповідно до пункту 5.9 Положення, якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною .

Таким чином, після набрання чинності Положенням № 637 діючий на підприємстві ліміт каси повинен відповідати вимогами пункту 5.4 цього нормативно-правового акта, яким передбачено, зокрема, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Позивачем у справі не доведено, що ліміт визначений банківською установою 20.02.2002р. не перевищує граничні розміри ліміту каси, визначені п.5.4 Положення № 637. Також не доведено позивачем, що суми коштів визначені відповідачем в розрахунку як понадлімітні залишки готівки в касі не є понадлімітними з врахуванням положень п.5.4 Положення.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено перевірку дотримання позивачем встановленого порядку проведення операцій з готівкою, результати якої оформлені в акті від 05.07.2006р. №53/23-0112/13602255, за наслідками якої зроблено висновок про перевищення позивачем встановленого ліміту готівки у касі за період з 11.04.2005 р. по 29.12.2005 р. на загальну суму 95919,00 грн.

Відповідно до п. 2 постанови Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 277 «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 р. за № 944/11224, загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки, що були затверджені банками і на час набрання чинності Положенням не відповідали його вимогам, підприємства повинні переглянути та затвердити в порядку, визначеному Положенням, до 31.12.2005 року.

При цьому суд першої інстанції правильно встановив те, що оскільки після 15.02.2005р., тобто набрання чинності Положенням № 637, позивач самостійно не установлював ліміт каси, то чинним для нього залишався ліміт, затверджений банком від 20.06.2002р., в розмірі 5000,00 грн.

Разом із тим, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із доводами апелянта про те, що у позивача не існувало обов'язку до 31.12.2005 року визначати розмір ліміту каси відповідно до приписів п. 5.4 Положення № 637, а отже понадлімітними можна було вважати, лише кошти, які перевищували суму 5000 грн., яких перевіркою не встановлено (стор. 18-20 акту перевірки від 05.07.2006 року).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що висновки контролюючого органу про перевищення позивачем встановленого ліміту готівки у касі за період з 11.04.2005 р. по 29.12.2005 р. на загальну суму 95919,00 грн. не відповідають фактичним обставинам справи, а відтак оскаржуване рішення ДПІ від 19.07.2006 року № 0000012352/0 є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Гемлец» задовольнити.

Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі № 2а-1739/10/0770 та прийняти нову, якою позов малого приватного підприємства «Гемлец» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області від 19 липня 2006 року № 0000012352/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Н.Г.Левицька

Постанова у повному обсязі складена 06 лютого 2014 року.