Ухвала суду № 37058101, 05.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 4512/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Левицької Н.Г.,

з участю секретаря судового засідання Луки Х.М.,

представника позивача Красуцької Ж.М.,

представника відповідача Остапюка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Луцький картонно-рубероїдний комбінат» до з Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2011 відкрите акціонерне товариство «Луцький картонно-рубероїдний комбінат» (далі - ВАТ «ЛКРК») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) від 03.11.2011 року № 0003392301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) ) у розмірі 174460 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2011 року у справі № 2а/0370/3195/11 позов було задоволено повністю.

У своїй апеляційній скарзі ОДПІ просить вказану постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ВАТ «ЛКРК» у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перевіркою позивача було встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів з 01.07.2011 року по 30.07.2011 року, які підпадають під визначення ст. 185, п 186.1 ст. 186, п.198.1, п. 198.6 ст. 198, п 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого ним завищено податковий кредит з ПДВ на 174460,30 грн.

Так, перевіркою встановлено, що від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі - СПД ОСОБА_3) було отримано товару (макулатури) на загальну суму 1046761,80 грн., у тому числі ПДВ - 174460,30 грн. У ході проведення оперативних заходів податковий орган прийшов до висновку про те, що у СПД ОСОБА_3 відсутні складські приміщення, транспортні засоби для транспортування даного товару, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльно. Тому, на думку апелянта, правочин між СПД ОСОБА_3 та ВАТ «ЛКРК» були здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з недійсністю.

Відтак у порушення ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України ВАТ «ЛКРК» завищено податковий кредит з ПДВ на суму 174460,30 грн. і його позовні вимоги є безпідставними.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОДПІ підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, та просив скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову.

Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення з мотивів, викладених у письмовому запереченні на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ВАТ «ЛКРК», суд першої інстанції виходив із того, що ОДПІ 20.10.2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ЛКРК» з питань правомірності формування податкового кредиту то податкових зобов'язань по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_3 за липень 2011 року, за результатами якої складено акт за №8532/23-2/00292652. У ході перевірки ОДПІ зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування при придбані товарів з 01.07.2011 року по 30.07.2011 року та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 174460,30 грн.

За наслідками перевірки 03.11.2011 року ОДПІ складене оспорюване податкове повідомлення-рішення за №0003392301, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 174460 грн.

Як встановлено судом, між ВАТ «ЛКРК» та СПД ОСОБА_3 03.01.2010 року було укладено договір купівлі-продажу № 01-М, на виконання умов якого СПД ОСОБА_3 протягом липня 2011 року поставлено товар (макулатуру) на загальну суму 1046761,80 грн. За отриманий товар позивачем здійснено оплату в повному обсязі.

При цьому СПД ОСОБА_3 протягом липня місяця 2011 року, коли ним були виписані податкові накладні, відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 був зареєстрований платником ПДВ. Згідно з даними з сайту ДПА України вказане свідоцтво платника ПДВ станом на 01.08.2011 року не анульовано.

Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ - відсутність податкової накладної ( абз. 2 п.198.6 ст. 198 ПК України)

На думку суду першої інстанції, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із СПД ОСОБА_3 носили реальний характер. Досліджені судом першої інстанції первинні документи відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

При цьому судом було відхилено доводи ОДПІ щодо відсутності у СПД ОСОБА_3 матеріальних та трудових ресурси, оскільки відповідачем не представлено доказів на підтвердження таких обставин, а його висновки ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку.

Одночасно, на думку суду першої інстанції, не можуть вважатися підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ дані податкової звітності його контрагента, оскільки ОДПІ не враховано, що СПД ОСОБА_3 не був позбавлений можливості використовувати у господарській діяльності орендовані основні засоби, техніку, устаткування, використовувати найману працю шляхом укладення не трудових, а цивільно-правових договорів з фізичними особами на виконання тих чи інших робіт, укладати договори з перевізниками про надання послугу з перевезення вантажів.

Також суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності зазначеного правочину з огляду на приписи ст.ст. 203, 215, 216,228 ЦК України, ст. 207 ГК України.

При цьому суд прийшов до висновку, що відповідно до матеріалів справи договір, укладений між позивачем та СПД ОСОБА_3, виконаний обома сторонами, а податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та СПД ОСОБА_3 вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Даючи оцінку рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, що викладені у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку та вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п.п. 184.1, 184.5. ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом, ОДПІ провела позапланову виїзну перевірку ВАТ «ЛКРК» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинах з СПД ОСОБА_3 за липень 2011 року (акт перевірки №8532/23-2/00292652 від 20.10.2011 pоку), прийшла до висновку про завищення позивачем податкового кредиту на суму 174460,3 грн. та зменшення залишку від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 174460,3 грн., отримано товариством 24.10.2011 року.

За результатами перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 03.11.2011 року № 0003392301, яким визначено завищення від'ємного значення ПДВ в сумі 174460,3 грн. з огляду на порушення ВАТ «ЛКРК» ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин.

Суть спору зводиться до правомірності висновку податкового органу про те, що господарські операції між позивачем та СПД ОСОБА_3 у липні 2011 року носили безтоварний характер, а відтак не могли впливати на показники податкового обліку ВАТ «ЛКРК». При цьому контролюючим органом ставиться під сумнів факт транспортування товару по договору купівлі-продажу № 01-М від 03.01.2011 року, укладеному між ВАТ «ЛКРК» та СПД ОСОБА_3

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу №01-М від 03.01.2011 року, поставка товару здійснюється на умовах СРТ - перевезення оплачені до місця знаходження покупця: м. Луцьк, вул. Карбишева, 3.

01.05.2011 року до договору купівлі-продажу №01-М від 03.01.2011 року укладено додаткову угоду, за якою сторони домовились змінити п. 3.1. договору №01-М від 03.01.2011 року, виклавши його у такій редакції: 3.1. Товар передається Покупцю по частково (товарними партіями) на умовах FCA - склад продавця м. Київ, автомобільним транспортом за рахунок ВАТ «ЛКРК».

Пунктом 3.4. договору встановлено, що при передачі кожної товарної партії Продавець зобов'язується надати Покупцю всі необхідні товарно-супровідні документи та у встановлені законодавством терміни податкову накладну.

Відповідно до пояснень перевізника ПП ОСОБА_4, на які покликається апелянт у обґрунтування своїх вимог, ним було здійснено перевезення макулатури з смт. Бортничі (база СПД ОСОБА_3) до м. Луцька на територію ВАТ «ЛКРК» з отриманням розрахунку за послуги з перевезення від позивача у повному обсязі. При цьому замовником перевезення згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) № 470658 від 07.07.2011 року виступав ВАТ «ЛКРК».

Згідно з поясненнями водія ОСОБА_5, що працював у ПП ОСОБА_6, ним було здійснено перевезення макулатури (ТТН № 470663 від 16.07.2011 року) з м. Києва до м. Луцька. При цьому ОСОБА_5 завантажувався в Київській обл. смт. Бортничі (база СПД ОСОБА_3), СПД ОСОБА_3 зазначений у ТТН № 470663 від 16.07.2011р. як вантажовідправник продукції, що підтверджує факт поставки продукції до позивача.

Одночасно апеляційний суд погоджується із доводами позивача про помилковість посилання ОДПІ у акті перевірки на пояснення перевізника ОСОБА_7 (ТТН № 470657 від 06.07.2011 року) який стверджує, що водій ОСОБА_8 йому не відомий, оскільки відповідно до ТТН № 470657, яка датована 07.07.2011 року, перевізником зазначений Дарницький, а водієм ОСОБА_9

Окрім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що автоперевізник ОСОБА_3 не міг здійснювати перевезень товару для позивача, оскільки на нього не зареєстровано вантажних автомобілів, оскільки перевізником - графа «Автопідприємство» по ТТН від 22.07.2011 року (а.с. 63) зазначений не ОСОБА_3 як вказано в акті перевірки, а ОСОБА_10, тобто зовсім інша особа.

При цьому апеляційний суд погоджується із доводами позивача про те, що у контролюючого органу відсутні докази того, що договір купівлі-продажу №01-М від 03.01.2011 року, укладений між ВАТ «ЛКРК» та СПД ОСОБА_3, не був направлений на реальне настання правових наслідків, а сам по собі він не суперечать вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України та не містять ознак нікчемного правочину.

Додатково про реальність зазначених господарських операцій свідчить проведення ВАТ «ЛКРК» розрахунків з СПД ОСОБА_3, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що Рокитнянською МДПІ в Київській області було проведено зустрічну звірку СПД ОСОБА_3 з ВАТ «ЛКРК» (а.с. 37-38) з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за липень 2011 року та порушень податкового законодавства не виявлено.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року у справі № 2а/0370/3195/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Н.Г.Левицька

Ухвала у повному обсязі складена 06 лютого 2014 року.