Ухвала суду № 37056389, 06.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

06 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/7294/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «ОДЕСБУД»» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року товариство з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «ОДЕСБУД»» (надалі - позивач, ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД»») звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси) від 07 жовтня 2013 року № 0003012240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11 459 грн., з яких за основним платежем - 9 167 грн., за штрафними санкціями - 2 292 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що відповідач безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ), оскільки ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД»» не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентами по ланцюгу постачання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Суд скасував податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07 жовтня 2013 року № 0003012240, яким ТДВ «ВБМО «Одесбуд»» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11 459 грн.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що відсутність реально вчинених господарських операцій між ТДВ «ВБМО «Одесбуд»» та МП у вигляді ТОВ «ГАМАЛАС», відповідно до приписів податкового законодавства не дозволяє формувати дані податкового обліку, незалежно від спрямованості умислу платника податку, а тому, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2012 року суми ПДВ у розмірі 9 167 грн.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД»» зареєстроване 27 березня 2012 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15561050004040418.

Видами діяльності, якими займається підприємство є: вантажний автомобільний транспорт; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування; будівництво житлових і нежитлових будівель (основний).

ТДВ «ВБМО «Одесбуд»» перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м. Одеси як платник податку на додану вартість.

У період із 30 серпня 2013 року по 05 вересня 2013 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси провела позапланову невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Гамалс» їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період вересень 2012 року.

За результатами цієї перевірки 23 вересня 2013 року відповідач склав акт № 1761/15-53-22-4/31768648, яким встановлені порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що виразилося в заниженні позивачем податку на додану вартість в загальному розмірі 9167,00 грн.

Так, в акті перевірки зроблено висновки про те, що позивач у періоді, що перевірявся, по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Гамалс» включив ПДВ по цим операціям до складу податкового кредиту, у зв'язку з здійсненням операцій з придбання послуг у постачальника ТОВ «Гамалс» (код ЄДРПОУ 13918998).

В обґрунтування таких висновків, відповідач зазначив, що матеріалами проведеної ДПІ у Київському районі м. Одеси перевірки ТОВ «Гамалс» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків ТОВ «Дока-групп» за вересень 2012 року, що спростовує реальність проведення господарських операцій, на підставі яких, ТОВ «Гамалс» визначені суми податкового кредиту.

Враховуючи, виявлені у позивача порушення податкового законодавства, відповідач 07 жовтня 2013 року прийняв податкове повідомлення - рішення № 0003012240, яким збільшив товариству суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 11 459,00 грн., в тому числі за основним платежем 9 167 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 292 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що товариством зі своєї сторони, було виконано податкові зобов'язання в повному обсязі. Законодавством не передбачено відповідальність платників податків за дії інших суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі підприємств, установ, організацій, з якими товариство мало господарські відносини.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач зазначив, що неможливо встановити підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гамалс» у вересні 2012 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками, керуючись наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 14 липня 2011 року виконавчий комітет Одеської міської ради виніс рішення № 529, яким затверджено договір участі замовника у соціально-економічному розвитку м. Одеси між виконавчим комітетом Одеської міської ради та ТДВ «ВБМО «ОДЕСБУД»» (а.с. 115).

В п.5.2 ч.5 Договору зазначено, що в строк до 15 квітня 2012 року позивач повинен здійснити за власні кошти капітальні роботи по відновленню забудови колишнього дитячого садка, загальною площею 2188,5 кв.м, з інженерними мережами, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Космонавтів, 29/4, на суму 4 409 421,70 грн. (а.с. 118).

На виконання умов цього договору, між ТДВ «ВБМО «Одесбуд»» і ТОВ «Гамалс» було укладено договір №184/1 від 20 серпня 2012 року (а.с. 12-15).

В п.1.1. р.1 Договору вказано, що замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання наступних послуг: монтаж та комплекс пусконалагоджувальних робіт системи технічних засобів сигналізації.

Згідно з п.3.1 р.3 Договору строк повного виконання робіт - 10 вересня 2012 року.

Відповідно до п.4.1.5 р.4 Договору вартість робіт по договору становить 55 000 грн. в тому числі ПДВ 9 166,66 грн.,, місце виконання послуг - об'єкт замовника: дитячий садок за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів, 29/4, його підключення на пульт централізованої охорони.

З урахуванням діяльності позивача та з огляду на те, що відповідно до укладеної угоди ТОВ «Гамалс» надавав позивачеві послуги з монтажу та комплексу пусконалагоджувальних робіт системи технічних засобів сигналізації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що діяльність позивача реально пов'язана з здійсненням фінансово-господарської операції з ТОВ «Гамалс».

Також, даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи локальними кошторисами (а.с. 16-19), актами здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 24), податковими накладними (а.с. 23, 25).

Окрім того, за отримання послуг від МП у вигляді ТОВ «Гамалс» позивач з своїм контрагентом розрахувався, тобто сторони договору зазнали змін майнового стану.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.4 п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.198.6 ст.198, цього ж кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо включення до складу валових витрат отриманих та сплачених сум вартості виконаних МП у вигляді ТОВ «Гамалс» робіт та має документальні підтвердження їх фактичного здійснення та розміру.

Доводи апелянта щодо нікчемності правочинів є, на думку суду апеляційної інстанції такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, презумпцію правомірності правочину встановлює стаття 204 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).

Зважаючи на це, лише законом чи судом має бути встановлено недійсність господарського правочину.

Порядок і підстави визнання правочину недійсним повинні визначатись відповідно до ст. 228 ЦК України, 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тільки у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За нормами ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Статтею 83 ПК України визначено вичерпний перелік документів та відомостей, які можуть бути використані податковими органами під час проведення перевірок платників податків. До них, зокрема, належать: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Крім того, п.2 р. І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, визначено, що документальні перевірки проводяться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському обліку. Відповідно до п.4-6 р. 1 цього Порядку результати перевірки викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Вказане твердження співвідноситься, зокрема, і з положеннями КАС України та й взагалі з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість особи, що підтверджується і закріпленим ст. 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

До винесення судом вироку, що вступив у законну силу, не можна однозначно стверджувати про доведеність вчинення тих чи інших дій, що призвели до порушення кримінальної справи за ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, так як кримінальна справа порушується за наявності ознак вчинення того чи іншого злочину, і лише вирок суду дає чітке визначення винуватості чи невинуватості особи, відносно якої порушено кримінальну справу.

Згідно з вимогами п. 2 ст. З Закону України від 16 липня 1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт проведення сторонами господарської діяльності підтверджується наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами.

Окрім того, до суду першої інстанції суду були надані документи підтверджують здійснення оплати за надані послуги в безготівковій формі.

В матеріалах справи відсутні обвинувальні вироки стосовно ТОВ «Гамалс».

Таким чином, з наведених законодавчих норм випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання бюджетного відшкодування, є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю «Виробниче будівельно-монтажне об'єднання «ОДЕСБУД»» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова