Рішення № 37055916, 05.02.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.02.2014 Справа № 920/2044/13

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Нікополь

Дніпропетровської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК",

с. Сакуниха Недригайлівського району Сумської області

про стягнення 245 038 грн. 85 коп.

та

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес ТСК",

с. Сакуниха Недригайлівського району Сумської області

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 51 061 грн. 95 коп.

Суддя Джепа Ю. А.

Представник сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 (довір. б/н від 28.10.13 р.)

від відповідача за первісним позовом: Александровіч В.В.(довір. № 465 від 23.10.13 р.)

Ткаченко А. О. (довір. № 553 від 11.12.13 р.)

при секретарі судового засідання Лєпковій О.О.

Під час розгляду справи в судовому засідання оголошувалася перерва з 21.01.2014 р. по 05.02.2014 р.

Суть спору: позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 245 038 грн. 85 коп. заборгованості, з яких: 17 201 грн. 43 коп. збитків, 227 837 грн. 42 коп. упущеної вигоди, звільнити від обов'язку сплачувати невиплачені кошти в сумі 34 000 грн. 00 коп. за отриману насіннєву картоплю сорту "Розара" неналежної якості, згідно договору поставки № 59 від 05.04.2013 р., а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

17.12.2013 року було прийнято зустрічну позовну заяву до розгляду, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідача за зустрічним позовом) суму основного боргу по Договору поставки № 59 від 05 квітня 2013 року в розмірі 49314 грн. 00 коп., пеню у розмірі 7782 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 1747 грн. 95 коп. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні подав заперечення на зустрічний позов, заявлені позовні вимоги за первісним позовом підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання надав додаткові пояснення у письмовій формі, проти задоволення позову заперечував, також надав заяву про зменшення заявлених у зустрічному позові вимог, а саме на розмір пені. Заявлені в зустрічному позові вимоги, з урахуванням зменшення, підтримав в повному обсязі.

Враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, суд приймає до уваги зменшення позовних вимог за зустрічним позовом.

Під час розгляду справи сторони подавали додаткові пояснення та письмові докази, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

05.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» (Постачальник - відповідач за первісним позовом) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець - позивач за первісним позовом) укладено договір поставки № 59.

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язаний за заявкою Покупця у порядку та строки, встановлені договором передати у власність Покупця картоплю насіннєву: сорт «Розара» першої репродукції в кількості 62,5 тони, вартість однієї тони - 4000 грн., вищезазначені дані вказуються у рахунках на оплату та накладних, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених договором (том 1, а.с.11).

Згідно з п. п. 1.3. та 1.4. договору загальна вартість товару згідно цього договору 250 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, вартість доставки товару не враховується у вартість товару.

Відповідно до п. 2.2. договору, покупець здійснює розрахунки з постачальником за отриманий товар на умовах відстрочення платежів, остаточний розрахунок за отриманий товар покупець здійснює у строк не пізніше 1 жовтня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 09.04.2013 р. відповідно до накладної № 0904 та рахунку-фактури № 0904 була поставлена картопля сорту «Розара» 1 репродукції в кількості 10 200,00 кг. на суму 34 000 грн. 00 коп. та картопля сорту «Міранда» 1 репродукції в кількості 52300,00 кг. на суму 174 333 грн. 33 коп. (том 1, а.с. 12, 13).

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом пояснює, що під час поставки та висаджування насіннєвої картоплі у позивача за первісним позовом виникли деякі сумніви щодо якості поставленої насіннєвої картоплі сорту «Розара». Позивач за первісним позовом звернувся до управління агропромислового розвитку Апостолівської райдержадміністрації з проханням провести моніторинг та консультативне і методологічне супроводження процесу вирощування картоплі в сезоні 2013 року на полях, що належать позивачеві. 16 квітня 2013 року комісією у складі директора ПП «Агро-Доля» Долі О.А., заступника директора ПП «Агро-Доля» Романій Д.В., директора ПП «ОСОБА_1» ОСОБА_1, начальника управління агропромислового розвитку Апостолівської райдержадміністрації Горбунова О.В., начальника відділу - головного агронома управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Мельниченко В.М., головного спеціаліста відділу насіннєвого контролю державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області Шкуропата В. А. проведене обстеження садивного матеріалу картоплі сорту «Розара», отриманого згідно договору поставки № 59 від 05.04.2013 року та № 58 від 05.04.2013 року.

За результатами перевірки, проведеної 16 квітня 2013 року, комісія дійшла висновку, що обстежена партія картоплі в кількості 72,7 тони не відповідає вимогам ДСТУ по враженості хворобами (кільцевою та сухою гниллю), та розміру фракції і не є садивним матеріалом, про що складено відповідний акт (том 1, а.с. 18- 19).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач за первісним позовом зазначає, що цього ж дня - 16 квітня 2013 року картопля була висаджена повністю.

З матеріалів справи вбачається, що 30 серпня 2013 року (після збору врожаю) Дніпропетровською торгово - промисловою палатою було здійснено експертизу якості картоплі. З висновку експерта № ГО-4873/2 від 30 серпня 2013 року на підставі проведених обстежень, досліджень, спостережень та лабораторних випробувань встановлено, що садивний матеріал картоплі сорту «Розара» був некондиційним і не міг використовуватися як садивний матеріал. Картопля, що вирощувалась на земельній ділянці, яка належить ПП «Агро-Доля», заражена хворобами і її неможна використовувати як картоплю свіжу продовольчу заготівельну та постачальну (том 1, а.с. 72- 77).

Тому, посилаючись на норми статей 216, 224, 225 Господарського кодексу України, позивач за первісним позовом вважає, що відповідачем за первісним позовом завдані йому збитки, які підлягають відшкодуванню.

Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти первісного позову, у своєму зустрічному позові, з урахуванням заяви про зменшення вимог, просить суд стягнути з Покупця - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу по Договору поставки № 59 від 05 квітня 2013 року в сумі 49314 грн. 00 коп., та 3% річних у розмірі 1747 грн. 95 коп.

В обґрунтування свого зустрічного позову відповідач посилається, зокрема, на ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов до вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач за зустрічним позовом зазначає, що ним належним чином дотримано зобов'язань, щодо поставки товару, однак відповідачем за зустрічним позовом в порушення договірних зобов'язань не здійснено в повному обсязі оплати за отриманий товар та не оплачено в повному обсязі транспортні послуги по перевезенню картоплі до пункту призначення. При тому, що сторони в договорі обумовили в п. 2.2.1., що поставка товару до пункту поставки не враховується у вартість товару та оплачується покупцем згідно окремо виставленого рахунку-фактури, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем. Окрім цього, позивач за зустрічним позовом зазначає, що з товаросупровідних документів (сертифікату, протоколів, висновку державної експертизи) під час приймання картоплі продовольчої від ТОВ «Агробізнес ТСК» відповідачеві за зустрічним позовом - ФОП ОСОБА_1 було відомо, що отримано картоплю продовольчу, а отже згідно частини другої статті 678 Цивільного кодексу України, відповідач за зустрічним позовом, мав право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Відповідач за зустрічним позовом не відмовився від договору поставки і не вимагав заміни товару, жодних звернень з претензіями щодо отриманого від ТОВ «Агробізнес ТСК» товару не було, а на власний ризик свідомо використав продовольчу картоплю в якості садивного матеріалу, внаслідок чого власними діями заподіяв собі збитки.

Детально проаналізувавши вищезазначене господарський суд не погоджується з позицією позивача за первісним позовом, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до статі 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно пункту 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.1. договору поставки, укладеного між сторонами, визначено, що предметом поставки є картопля насіннєва. Законом України «Про насіння і садивний матеріал» передбачено, що насіння і садивний матеріал вводять в обіг після їх сертифікації. Як вбачається з матеріалів справи і пояснень представників сторін, у постачальника - відповідача у справі були відсутні сертифікати на картоплю як насіннєвий матеріал. Натомість були надані документи: 1) сертифікат відповідності серії ВВ № UA1.036.Х001580-13 на продукцію: «Картопля свіжа продовольча» термін дії з 13 лютого 2013 року до 01 липня 2013 року, виданий органом з сертифікації продукції ДП «Сумистандартметрологія», 40007, м. Суми, вул. Харківська, 101, призначений наказом Держспоживстандарту України від 02.08.2011 № 294, свідоцтво № UA.Р. 036 від 02.08.2011; 2) протокол випробовувань № 21-24 від 25 січня 2013 року, виданий ТОВ «Агробізнес ТСК» на продукцію: Овочі свіжі: № 21- картопля, № 22-капуста, № 23- морква, № 24 - буряк., місцезнаходження партії: ТОВ «Агробізнес ТСК», Недригайлівський р-н., с. Сакуниха, овочесховище, дата виготовлення продукції - Урожай 2012 року; 3) висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.02.2013 року № 05.03.02.-04/6240 на продукцію - «Картопля свіжа згідно ГОСТ 7176-85 «Картофель свежий продовольственный заготовляемый и поставляемый. Технические условия». За наданим заявником зразком відповідає вимогам діючого санітарного законодавства України і за умови дотримання вимог цього висновку може бути використаний в заявленій сфері застосування; 4) протокол № 33 досліджень проб харчових продуктів на вміст ГМО від 01 лютого 2013 року, виданий Державною Установою «Сумський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України», замовник - ТОВ «Агробізнес ТСК» найменування зразка: овочі свіжі: картопля, урожай 2012 року, місцезнаходження партії ТОВ «Агробізнес ТСК», Недригайлівський р-н., с. Сакуниха, овочесховище. Дата відбору зразків - 30.01.2013, дата проведення досліджень - 01.02.2013 року; 5) протокол Державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 58 від 06.02.2013 року, на проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продукцію: картопля свіжа згідно ГОСТ 7176-85 «Картофель свежий продовольственный заготовляемый и поставляемый. Технические условия» - харчовий продукт (том 1, а. с. 69).

Товарно - транспортні накладні свідчать про поставку картоплі без зазначення про те, що це є насіннєва картопля. Отже, поставка відбулась не відповідно до умов договору, предметом якого було постачання насіннєвої картоплі. Разом з тим, позивач прийняв цю картоплю і почав висаджувати. Він посилається на акт обстеження садивного матеріалу картоплі від 16.04.2013 року, складений комісією у складі керівництва підприємства позивача та фахівців управління промислового розвитку.

В цьому акті зазначено, що обстежена партія картоплі в кількості 72, 7 тонн не відповідає вимогам згідно ДСТУ по враженості хворобами (кільцевою та сухою гниллю) та розміру фракції і не є садивним матеріалом, про що теж свідчать такі документи; Сертифікат відповідності виданий Міністерством економічного розвитку і торгівлі України державної системи сертифікації УкрСЕПРО, висновку державної санітарно - епідеміологічної експертизи виданий Міністерством охорони здоров'я України державною санітарно - епідеміологічною службою, протоколу № 33 від 01.02.2013 року досліджень проб харчових продуктів на вміст ГМО від 1 лютого 2013 року виданий державною установою «Сумський обласний лабораторний центр держсанепідслужби України».

При цьому вся партія картоплі була висаджена, будь-яких претензій відповідачу позивач не направив, в матеріалах справи відсутні будь-які докази переписки чи претензійної роботи. Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо - технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, яка є чинною на даний час, регламентовано порядок і дії отримувача неякісної продукції. Так, згідно пункту 16 Інструкції, при виявлені невідповідності якості, комплектності маркування продукції вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у супровідних документах, що підтверджують якість продукції, отримувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної в умовах запобігання погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією. Якщо представник постачальника не викликається, перевірка якості здійснюється представником відповідної контролюючої установи або експертом. Одностороння прийомка допускається лише у випадку, коли відправник дав на це згоду. Згідно пункту 22 Інструкції для участі в прийомці продукції повинні виділятись особи, компетентні в питаннях визначення якості і комплектності продукції, але не матеріально відповідальні, не керівники і їх заступники, не бухгалтера, не працівники, пов'язані з обігом та зберіганням матеріальних цінностей. В акті складеному за результатами прийомки зазначаються відомості, передбачені п. 29 Інструкції (найменування отримувача, його адреса, місце прийомки, учасники прийомки; дані про виклик постачальника, якщо такий мав місце; номера і дати договорів та документів, які посвідчують якість продукції; кількість неякісної продукції і т. і.). Цей акт завіряється керівником і разом з претензією направляється постачальнику. Позивач не тільки не дотримав порядку прийомки, але, як зазначено вище, не направив будь-яких претензій і зауважень постачальнику.

Щодо посилань позивача за первісним позовом, на акт обстеження садивного матеріла картоплі від 16.04.2013 року то, по - перше, як вже зазначалось, ним отримано не садивний матеріал. А по - друге, згідно статті 23 Закону України «Про насіння і садивний матеріал», арбітражне (експертне) визначення якості насіння і садивного матеріалу може проводитися на вимогу споживача у лабораторіях, визначених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Правила експертного визначення якості насіння і садивного матеріалу та порядок оформлення відповідних заяв встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику.

В порушення вимог пункту 20 Інструкції № П-7 отримання продукції по якості не здійснювалось представником відповідача галузевої інспекції по якості продукції. Акт обстеження садивного матеріалу картоплі в ПП «Агро - Доля», ПП «Доля» від 16.04.2013 року взагалі не є актом отримання продукції (садивного матеріалу) по якості, а є актом візуального обстеження картоплі свіжої продовольчої, яка є харчовим продуктом, а не садивним (насіннєвим) матеріалом, про що позивачеві було відомо задовго до обстеження з товаросупровідних документів при отриманні продукції від відповідача, зокрема, з сертифікату відповідності картоплі свіжої продовольчої № UA1.036.Х001580-13, протоколу № 33 від 01.02.2013 року досліджень проб харчових продуктів на вміст ГМО, які зазначені в акті обстеження «садивного матеріалу» від 16.04.2013 року та на підставі яких комісія дійшла висновку, що обстежена картопля не є садивним матеріалом.

В акті обстеження садивного матеріалу картоплі від 16.04.2013 року в порушення вимог пункту 29 Інструкції № П-7 не зазначено: місце приймання продукції; час початку та закінчення приймання продукції; номери та дати транспортних документів, за якими доставлена продукція; дата прибуття продукції на склад (на поле) отримувача; умови зберігання продукції (картоплі) до складання акту; при вибірковій перевірці якості продукції -порядок відбору продукції для вибіркової перевірки з зазначенням підстав вибіркової перевірки.

В акті обстеження садивного матеріалу картоплі від 16.04.2013 року зазначена кількість обстеженої партії картоплі сорту «Розара» -72, тони при тому, що позивач отримав від відповідача партію картоплі сорту «Розара» у кількості лише 10,2 тони. Це свідчить про те, що партія продукції (картопля сорту «Розара»), отримана позивачем від відповідача, не зберігалась позивачем до її приймання по якості відокремлено від інших партії картоплі, що не належали позивачеві. За таких обставин неможливо визначити яка саме кількість не якісної (враженої хворобами ) картоплі була серед усієї (загальної) кількості обстеженої візуально картоплі сорту «Розара» у кількості 72, 7 тони.

Висновок експерта від 30.08.2013 року Дніпропетровської торгово - промислової палати зроблений за результатами дослідження картоплі, вирощеної позивачем і в цьому висновку зазначено, зокрема, що насіннєвий матеріал картоплі сорту «Розара» був некондиційним і не міг використовуватись як насіннєвий матеріал.

Висновок експерта щодо некондиційності насіннєвого матеріалу картоплі сорту «Розара» є недостовірним, оскільки експерт не здійснював 30.08.2013 року дослідження насіннєвого матеріалу, висадженого позивачем 16.04.2013 року, а вивчав надані йому позивачем документи, нормативно - технічну документацію, наукові посібники та інформацію з мережі Інтернет. Крім того, досліджуючи документи позивача експерт взагалі не звернув уваги, що ні поставки насіннєвого матеріалу, ні висадки насіннєвого матеріалу не було, оскільки позивач отримав від відповідача свіжу товарну картоплю, яка відповідала вимогам ГОСТ 7176-85 до картоплі свіжої продовольчої як до харчового продукту (том 1, а.с 72-77).

За таких обставин, як свідчать матеріали справи, позивачем свідомо (достеменно знаючи з дня отримання картоплі свіжої продовольчої, яка не є і не може бути насіннєвим матеріалом) використав картоплю свіжу продовольчу в якості садивного (насіннєвого) матеріалу, чим і заподіяв власними свідомими діями собі шкоду (збитки).

Оскільки, з товаросупровідних документів (сертифікату, протоколів, висновку державної експертизи) під час приймання картоплі продовольчої від відповідача і потім з акту обстеження «садивного матеріалу», який не є садивним матеріалом, позивачеві було відомо, що ним отримано всупереч умовам договору поставки не картоплю насіннєву, а картоплю продовольчу, то згідно частини другої статті 678 Цивільного кодексу України, він мав право за своїм вибором: 1) відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Позивач не скористався своїми правами, не відмовився від договору і не вимагав заміни товару (картоплі продовольчої на картоплю насіннєву), а на власний ризик свідомо використав продовольчу картоплю в якості садивного матеріалу, внаслідок чого власною бездіяльністю (щодо можливості відмови від договору та щодо можливості вимоги замінити товар) та власними діями (щодо використання картоплі продовольчої в якості садивного матеріалу) заподіяв собі збитки

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вище зазначено, позивач за первісним позовом на власний ризик використовував картоплю, як насіннєвий матеріал, яка за документами не була насіннєвою.

Також позивач за первісним позовом посилається на частину 8 статті 69 Господарського кодексу України, відповідно до якої позови, що випливають з поставки товару неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених товарів. Як вже зазначалось вище, позивач прийняв товар і використав його, не направивши постачальнику будь - яких зауважень. Згідно статті 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

Акт експертизи торгово - промислової палати стосується не якості отриманої картоплі, а врожаю, отриманого після її висадки і вирощування.

У відповідності з нормами пункту 4 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

В той же час, господарський суд вважає вимоги за зустрічним позовом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1. Пропорційного зменшення ціни; 2. Безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3. Відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що факт отримання відповідачем товару від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме накладною № 0904 від 09.04.2013 р., проте в порушення умов укладеного договору та вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару та оплати за надані транспортні послуги, у зв'язку з чим, його заборгованість перед позивачем складає 49 314 грн. 00 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим розрахунком, розмір 3 % річних складає 1747 грн. 95 коп.

Враховуючи, що право позивача за зустрічним позовом на стягнення з відповідача за зустрічним позовом 3 % річних передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1747 грн. 95 коп. 3% річних.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем за зустрічним позовом договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару та надані транспортні послуги, позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача за зустрічним позовом 49 314 грн. 00 коп., 1747 грн. 95 коп. 3% річних.

Позивачем за зустрічним позовом в судовому засіданні подано заяву № 42 від 05.02.2014 р. про зменшення суми зустрічної позовної заяви на суму пені - 7782 грн. 20 коп.

За юридичною природою дана заява є фактично відмовою від позовних вимог в частині стягнення пені.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Оскільки позивач за зустрічним позовом відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, та з матеріалів справи вбачається, що така відмова не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів осіб, в тому числі сторін, господарський суд приймає відмову від позову і відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення пені за зустрічним позовом припиняє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Позивачем за зустрічним позовом за подачу позову було сплачено 16.12.2013 р. 1827 грн. 00 коп. судового збору, при тому що розмір та ставки судового збору встановлюються згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та розраховуються відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. Мінімальна заробітна плата на 1 січня 2013 року затверджена Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 р. № 5515-VI у розмірі 1147 грн. Беручи до уваги зазначене на 16.12.2013 р. за подання позову з вимогами майнового характеру в розмірі 58 844 грн. 15 коп. належало до сплати 1720 грн. 50 коп. Тому, враховуючи вищенаведене з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені первісного позову - відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес ТСК» (42142, Сумська область, Недригайлівський район, с. Сакуниха, вул. Рябова, 105, код 32807457) 49 314 грн. 00 коп. боргу, 1747 грн. 95 коп. 3 % річних, 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

4. Провадження у справі в частині стягнення пені за зустрічним позовом - припинити

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.02.2014 року.

Суддя (підпис) Ю.А. Джепа