Ухвала суду № 37052566, 04.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 95638/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

представника відповідача Задорожнього І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Галицький промисловий альянс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.05.2011 року № 0000602350, яким йому визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 12654,00 грн., в тому числі 10123,00 грн. за основним платежем та 2531,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що позивач не надав належних документів, які б підтверджували фактичне отримання ним товару від ПП «МКМ-Сервіс» та його реалізацію або використання у власній господарській діяльності. В діяльності ПП «МКМ-Сервіс» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального товарного характеру. Також проведеною перевіркою встановлено, що у даного підприємства відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення ним господарської діяльності. Оскільки перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, такі угоди в силу ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, а нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що надав перевіряючим та суду належним чином оформлені первинні документи, які підтверджують фактичне отримання ним товару від ПП «МКМ-Сервіс» та його подальше використання у власній господарській діяльності, а також відобразив зазначені господарські операції в податковій та бухгалтерській звітності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету чи допустив інші порушення вимог законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом. Також платник податку не має повноважень і не зобов'язаний перевіряти достовірність даних, зазначених у його документах, а також контролювати сплату ним податкових зобов'язань до бюджету. А відсутність у ПП «МКМ-Сервіс» основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів за значних трудових ресурсів не можуть свідчити про відсутність реальної можливості здійснення цим підприємством господарської діяльності. Крім того, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, спростовуються висновками, зазначеними в наданих ним суду постановах Львівського окружного адміністративного суду, предметом спору в яких є рішення і дії органів державної податкової служби, прийнятих (вчинених) у правовідносинах з участю ПП «МКМ-Сервіс».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановив суд, 14-21.04.2011 року посадові особи Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області провели документальну виїзну перевірку ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «МКМ-Сервіс» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2011 року № 246/232/30477070.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 10123,00 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов на підставі того, що перевіркою не підтверджено факту реального отримання ТзОВ «Галицький промисловий альянс» товарів від ПП «МКМ-Сервіс», тому податкові накладні, виписані даним підприємством, вважаються недійсними.

Також під час перевірки позивача відповідач використав відомості, зазначені в акті перевірки ПП «МКМ-Сервіс» від 31.03.2011 року № 1111/23-209/35383180, проведеної Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, під час якої, зокрема, встановлено наступне. За наявною інформацією (відповідно до даних 1-ДФ) кількість працюючих по штатному розпису - 0 осіб, за сумісництвом - 1 особа. Розрахунок сум комунального податку подається з нульовими показниками, що свідчить про відсутність штатних працівників на підприємстві. У ПП «МКМ-Сервіс» відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності не встановлено наявність у ПП «МКМ-Сервіс» власних, орендованих по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. За наявною інформацією не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві як власних так і орендованих.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.05.2011 року № 0000602350, яким ТзОВ «Галицький промисловий альянс» за вказане порушення визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 12654,00 грн., в тому числі 10123,00 грн. за основним платежем та 2531,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час здійснення позивачем господарських операцій з ПП «МКМ-Сервіс», податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих.) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.23 п. 7.2 ст. 7 Закону).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

При цьому, на переконання колегії суддів, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцем товарів податкових накладних, не є безумовною підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до п. 2.1 цього Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. п. 2.15, 2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 року № 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивач надав суду копії видаткових накладних від 05.01.2011 року № РН1-050020 та від 10.01.2011 року № РН1-100018 та податкових накладних від 05.01.2011 року № 1050000030 та від 10.01.2011 року № 110047 на суми 47148,00 грн. (в тому числі податок на додану вартість 7858,00 грн.) та 13588,61 грн. (в тому числі податок на додану вартість 2264,77 грн.) відповідно, виписаних ПП «МКМ-Сервіс» (постачальник), про отримання ТзОВ «Галицький промисловий альянс» (одержувач) товарів (труби, кутомір, діодний міст, дрель, плата управління, силовий трансформатор, помпа, оптичний прибор).

У зазначених видаткових накладних умовою продажу вказано угоду, однак позивач не надав суду копії цієї угоди, хоч відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами вчиняються обов'язково у письмовій формі.

Також позивач не надав жодних доказів транспортування (перевезення) зазначених товарів від ПП «МКМ-Сервіс».

Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля були затверджені спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Як встановив суд, в податкових та видаткових накладних не зазначено витрат на транспортування, якби такі мали місце при проведенні операцій.

За даними бухгалтерського обліку позивача та наданих ним документів окремих розрахунків за транспортування зазначених вище товарів з постачальником не проводилось, а також позивач не надав доказів транспортування товару власним транспортом чи транспортом третіх осіб.

Також позивач не надав доказів наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (особам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару. Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданої господарської операції та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Таким чином, ТзОВ «Галицький промисловий альянс» не надало податковому органу під час проведення перевірки і суду належних і достатніх доказів фактичного отримання зазначених вище товарно-матеріальних цінностей від ПП «МКМ-Сервіс».

Крім того, як вбачається із акту від 31.03.2011 року № 1111/23-209/35383180 перевірки діяльності ПП «МКМ-Сервіс», проведеної Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова, під час даної перевірки, зокрема, встановлено, що за наявною інформацією (відповідно до даних 1-ДФ) кількість працюючих по штатному розпису - 0 осіб, за сумісництвом - 1 особа. Розрахунок сум комунального податку подається з нульовими показниками, що свідчить про відсутність штатних працівників на підприємстві. У ПП «МКМ-Сервіс» відсутні трудові ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. За результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, податкової звітності не встановлено наявність у ПП «МКМ-Сервіс» власних, орендованих по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. За наявною інформацією не подано розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища, що свідчить про відсутність транспортних засобів на підприємстві як власних так і орендованих.

Також, як вбачається із листа слідчого управління податкової міліції Державонї податкової служби у Львівській області від 10.03.2012 року № 1167/09-01, в ході розслідування кримінальної справи № 139-0668 по факту фіктивного підприємництва ПП «БК Бізон» зібрано достатньо доказів, що свідчать про те, що ОСОБА_2, будучи директором ПП «МКМ-Сервіс» жодних товарів, робіт, послуг в адресу ТзОВ «Галицький промисловий альянс» не поставляв та не надавав, оскільки в підприємства відсутні основні і транспортні засоби, робоча сила, витрати для оренди складських приміщень, оплати комунальних послуг. Допитаний в якості свідка директор ПП «МКМ-Сервіс» ОСОБА_2 по суті заданих питань щодо проведення фінансово-господарської діяльності нічого повідомити не зміг. Також проведеним аналізом руху коштів ПП «МКМ-Сервіс» встановлено, що кошти, отримані від ТзОВ «Галицький промисловий альянс», підприємство не використовувало для придбання товарів, робіт та послуг, а скеровувало на рахунки ПП «БК Бізон» для подальшої конвертації в готівку.

Колегія суддів враховує, що самі по собі факти порушення і розслідування кримінальної справи відносно посадових осіб ПП «БК Бізон», а також обставини, встановлені під час перевірки не можуть бути беззаперечним доказом відсутності фактів реального виконання спірних господарських зобов'язань.

Однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, а саме матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи, відомості, зібрані слідчими органами і матеріали надані податковим органом за місцем реєстрації контрагента позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що зазначені вище господарські операції між ТзОВ «Галицький промисловий альянс» та ПП «МКМ-Сервіс» фактично не проводились, відсутні факти реального отримання позивачем товарів від зазначеного підприємства, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на ту обставину, що зазначені вище товарно-матеріальні цінності були в подальшому використані ним в рамках здійснення його господарської діяльності, а саме реалізовані іншим юридичним особам, не спростовує наведених вище обставин, оскільки наведена обставина не дає змоги встановити джерело отримання позивачем цих товарно-матеріальних цінностей.

Також колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на постанови Львівського окружного адміністративного суду, копії яких він надав суду, предметом спору в яких є рішення і дії органів державної податкової служби, прийнятих (вчинених) у правовідносинах з участю ПП «МКМ-Сервіс», оскільки преюдиційне відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України значення мають лише обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, а надані позивачем постанови не набрали законної сили.

Враховуючи наведені вище обставини та оцінюючи зібрані докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за період, що перевірявся, сформований з порушенням вимог законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 року у справі № 2а-225/12/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Н.В. Ільчишин

Т.І. Шинкар

Ухвала складена в повному обсязі 07.02.2014 року