Рішення № 37050295, 03.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/4826/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Харківміськгаз", м. Харків до Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, м. Харків про стягнення коштів в сумі 453 912,32 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пушкарьова І.О.

відповідача - Лукаш К.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківміськгаз" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення коштів у сумі 453912,32 грн. як компенсацію витрат позивача по наданим за період з 2007 - 2012 рр. знижки по оплаті за газ окремим категоріям громадян. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

10 грудня 2013 року позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог в яких зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми боргу. Так, загальна сума пред'явлена позивачем до стягнення складає 449788,19 грн.

Положеннями ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 29.01.2014 року було оголошено перерву до 03.02.2014 року.

У призначеному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, з урахуванням зменшення їх розміру з підстав, викладених в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача просить суд в задоволенні позову відмовити, оскільки, як зазначено ним в запереченнях на позовну заяву Харківська міська рада не зобов'язувала Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради здійснювати перерахування підприємствам-надавачам послуг у повному обсязі витрат підприємств за надання додаткових соціальних гарантій, а лише в межах бюджетних призначень, встановлених рішенням міської ради в міському бюджеті на відповідний рік. Відповідно до цього, визначаються зобов'язання лише на суму, яка передбачена в міському бюджеті на певний рік. Договір про зобов'язання Управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради повністю відшкодувати позивачу фактично понесені ним затрати по компенсації пільг, наданих громадянам у м. Харкові, між зазначеними сторонами не укладався.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням 10 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27 грудня 2006 року №253/06 була затверджена "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2007-2010 роки" (надалі - Програма на 2007-2010 p.p.), а Рішенням 2 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 22 грудня 2010 року №58/10 - "Програма сприяння безпечній життєдіяльності у сфері соціального захисту населення м. Харкова на 2011-2012 роки" (надалі - Програма на 2011-2012рр.), якими були встановлені додаткові соціальні гарантії (пільги) окремим категоріям громадян міста щодо оплати житлово-комунальних послуг, в тому числі, послуг з газопостачання, шляхом перерахування грошової компенсації підприємствам - надавачам послуг в порядку, передбаченому вказаними Програмами.

Згідно Рішення, Програми на 2007-2010 pp. та Програми на 2011-2012 рр додаткові соціальні гарантії окремим соціальним категоріям громадян міста за послуги надають підприємства-надавачі як комунальної, так і не комунальної власності міста на підставі затверджених (узгоджених) тарифів міськвиконкомом за місцем реєстрації пільговиків.

Рішеннями Харківської міської ради про затвердження міського бюджету на 2010, 2011 та 2012 роки передбачалися видатки на виконання вищезазначених Програм (витяги містяться в матеріалах справи). Головним розпорядником цих коштів у 2007-2010 pp. було визначено Управління праці та соціального захисту населення Департаменту охорони здоров'я та соціальних питань Харківської міської ради, а з грудня 2010 року -Управління праці та соціальних питань Департаменту та соціальної політики Харківської міської ради, яке є правонаступником останнього відповідно до п. 1.2 Положення про управління праці та соціальних питань Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради (витяг додається), затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24 листопада 2010 року №07/10.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання затверджених програм позивачем надавались знижки по оплаті за газ окремим категоріям громадян м. Харкова.

Щомісяця сторонами проводилась звірка розрахунків за надані додаткові соціальні гарантії та підписувався відповідний акт звірки відповідно до норм чинного законодавства - форма №3-пільга.

Зазначені вище акти були підписані відповідачем з розбіжностями, в результаті чого відповідачем не визнано заборгованість перед позивачем-постачальником послуги з газопостачання у результаті надання знижки по оплаті за газ за 2010 рік - в сумі 72362,03 грн., за 2011 рік - в сумі 377979,66 грн., за 2012 рік - в сумі 3570,63 грн.

Причиною невизнання наведеної заборгованості стало посилання відповідача на п.6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, згідно якої взяті розпорядниками бюджетних коштів зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази надані сторонами на підтвердження своєї правової позиції, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 48 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов'язання, взяті розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань є недійсними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Статтею 70 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначений статтями 88-91 цього Кодексу.

Компенсація підприємствам - надавачам послуг за рахунок коштів міського бюджету за надані додаткові соціальні гарантії здійснюється в межах витрат, передбачених кошторисом на виконання Програм.

Таким чином, Управління здійснює перерахування певної суми на розрахунковий рахунок підприємств згідно наданих ними запитів в межах бюджетних призначень, встановлених рішенням Харківської міської ради в міському бюджеті на відповідний рік. Відповідно до цього визначаються зобов'язання лише на суму, яка передбачена в міському бюджеті на певний рік.

Згідно ст.43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів, що передбачає здійснення Державним казначейством України ряду функцій, в т.ч. контролю за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.

Позивачем не надано до суду доказів укладання договору про зобов'язання Управління повністю відшкодовувати ПАТ "Харківміськгаз" фактично понесені ним затрати по компенсації пільг, наданих громадянам у м. Харкові.

Пунктом 2.5 Положення про Управління, затвердженого рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 24 листопада 2010 року №07/10 "Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання" встановлено, що Управління фінансується за рахунок коштів міського бюджету.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Харківська міська рада не зобов'язувала Управління здійснювати перераховування підприємствам - надавачам послуг у повному обсязі в розмірі витрат підприємств за надання додаткових соціальних гарантій, а лише в межах бюджетних призначень, установлених рішенням міської ради в міському бюджеті на відповідний рік.

Крім того, вищезазначені видатки, відповідно до Бюджетного кодексу України, мають фінансуватись за рахунок субвенцій з державного бюджету, але при дослідженні матеріалів справи встановлено, що кошти на погашення вказаної заборгованості з Державного бюджету України не передбачались. За таких обставин, стягнення спірної суми грошових коштів з відповідача за умови відсутності фінансування з Державного бюджету є неправомірним з точки зору бюджетного законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не доведено належними доказами, що кошти в розмірі 449788,19 грн. на відповідні призначення були виділені місцевим бюджетом, але не відшкодовані у встановленому законом порядку, суд відмовляє у стягненні з відповідача 449788,19 грн. невідшкодованої компенсації по наданим додатковим соціальним гарантіям у вигляді пільг по оплаті за газ окремим категоріям громадян м. Харкова.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено 05.02.2014 р.

Суддя Лаврова Л.С.