Ухвала суду № 37049381, 05.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року справа №812/9634/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Куленка О.Д., за участі представника відповідача № 1 Вінари К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 812/9634/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за січень 2008 року в сумі 46733,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 20.11.2013 року звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем № 1 було проведено виїзну позапланову документальну перевірку, задекларованих даних у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз», за результатами якої складено акт від 07 квітня 2008 року № 201/08-3/05763797, яким було встановлено, що позивач у декларації за січень 2008 року завищив суму бюджетного відшкодування на суму 46733,00 грн. у зв'язку з реалізацією металобрухту, що утворився в результаті переробки металу та виготовлення продукції - вантажних тепловозів та дизель-поїздів. На підставі зазначеного акта відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2008 року № 00010208013/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 46733,00 грн. Податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2008 року № 00010208013/0 оскаржено позивачем у судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі № 2а-8687/08, яка ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2012 року, залишена без змін, адміністративний позов задоволено частково, податкове повідомлення - рішення від 18 квітня 2008 року № 00010208013/0 визнано недійсним, в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

З огляду на що позивач вважає, що сума 46733,00 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню. Оскільки після закінчення процедури судового оскарження відповідач № 1 в порушення приписів пункту 200.15 статті 20 Податкового кодексу України не подав до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46733,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107, р/р 260000661206 у ЛФ ПАТ «Укрексімбанк», МФО 304289, код 05763797) суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 46733,00 грн. (сорок шість тисяч сімсот тридцять три гривні нуль копійок).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить відмовити у задоволені позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на ст.ст. 14, 200 Податкового кодексу України, ст.ст. 69, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що судом першої інстанції не були досліджені у повній мірі матеріали справи та наявність порушень з боку контрагентів позивача, що могло вплинути на формування податкового кредиту ПАТ «Луганськтепловоз» та суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Представник відповідача № 1 у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач № 2 на адресу суду надіслав заяву про приєднання до апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Справу просив розглянути без участі його представника.

Позивач на адресу суду надіслав заперечення на апеляційну скаргу та телеграму, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача.

Позивач та представник відповідача № 2 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. За нормами пункту другого частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України їх неприбуття не є перешкодою для судового розгляду.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заяви про приєднання до апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Відкритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» (ВАТ «ХК «Луганськтепловоз») 20 лютого 2008 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подана податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2008 року. Відповідно до рядку 25 та 25.1 вказаної податкової декларації позивачем була заявлена сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 1668565,00 грн. (а.с. 53-56).

Податковим органом у період з 19.03.2008 року по 01.04.2008 року було проведено виїзну позапланова перевірка ВАТ «ХК «Луганськтепловоз» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2008 року. За результатами перевірки відповідачем №1 складено акт від 07 квітня 2008 року № 201/08-3/05763797 (а.с. 58-110).

Згідно висновків акту від 07 квітня 2008 року № 201/08-3/05763797 перевіркою, серед іншого, встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2007 року в сумі 31273,00 грн. та у січні 2008 року в сумі 15460,00 грн., в результаті чого завищена сума бюджетного відшкодування у січні 2008 року у розмірі 46733,00 грн. внаслідок невірного застосування пільги при реалізації відходів та брухту власного виробництва.

На підставі акту перевірки від 07 квітня 2008 року податковим органом було винесене податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2008 року № 00010208013/0, в результаті чого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану за січень 2008 року у розмірі 46733,00 грн. (а.с. 57).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно визначено коло нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини, повно встановлені обставини у справі.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування-це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 вказаного Закону № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) .

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Вищенаведені норми не ставлять у залежність право платника податку на отримання бюджетного відшкодування від фактичної сплати контрагентами такого платника сум ПДВ до бюджету та можливістю податкового органу здійснити перевірки таких контрагентів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року у справі № 2а-8687/08, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року, адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 18 квітня 2008 року № 00010208013/0, прийняте відносно Відкритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Луганськтепловоз», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, буд. 107, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2008 року на 46733,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. (а.с. 111-116, 117-121).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2012 року у справі № К-12204/09 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі № 2а-8687/08 залишено без змін (а.с. 123-125).

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що стосується доводів, які заявлені відповідачем № 2 в заяві про приєднання до апеляційної скарги податкового органу, про те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України органи державної казначейської служби повинні відшкодовувати податок на додану вартість виключно на підставі відповідних висновків податкових органів.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пунктом 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі Порядок № 845) , безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пп. 6 п. 16 Порядку № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, відповідно до пункту 23 Порядку № 845, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби. Орган Казначейства надсилає після надходження таких документів до органу державної податкової служби запит щодо визначення розміру залишку невідшкодованих з державного бюджету сум податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування такого податку. У разі коли на дату надходження або у процесі виконання виконавчого документа розмір такого залишку зменшився, орган державної податкової служби узгоджує протягом п'яти робочих днів такий розмір із стягувачем, про що повідомляє орган Казначейства за встановленою формою. Після закінчення строку узгодження розміру зазначеного залишку орган Казначейства передає виконавчий документ та інші документи, необхідні для його виконання, до Казначейства. Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету у розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної податкової служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів.

Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів зазначає, що доводи Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у справі № 812/9634/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 812/9634/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за січень 2008 року в сумі 46733,00 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 10 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Юрко

А.А. Блохін