Ухвала суду № 3704595, 13.04.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2009р. м. Дніпропетровськ Справа № 13/360/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий суддя: Мірошниченко М.В.,

суддя: Баранник Н.П.

суддя: Добродняк І.Ю.

при секретарі:  Дубова К.С.

за участю представників :

позивача: Слюсар С.А. дов. від 09.04.2009р.

відповідача: Тимашенко О.В. дов. від 12.06.2008р. № 26,

Кравченко Р.М. дов. від 30.09.2008р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області, м.

Енергодар Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р.

у справі  № 13/360/08-АП (категорія статобліку - 6.6.6)

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача-1:  ОСОБА_2

до відповідача-2: ОСОБА_3

Запорізької області

про визнання угоди недійсною

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов про визнання недійсною угоди між ОСОБА_2іОСОБА_3 по перерахуванню ОСОБА_202.06.2006р. на рахунокОСОБА_3 грошових коштів в сумі 210 000,00 грн. згідно рахунку № МА-000242 від 01.06.2006р. (призначення платежу: оплата за кран ДЕК-251 та про стягнення в доход держави з відповідачів усього одержаного за угодою.

Розглянувши справу № 13/360/08-АП по суті, постановою господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. (суддя Серкіз В.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2на момент укладання договору купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р., мало необхідну господарську компетенцію (спеціальну правосуб'єктність) на здійснення даної угоди, оскільки на момент підписання угоди сторони були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були зареєстровані в ОСОБА_1як платники податків і угода між сторонами була підписана у відповідності з статутними цілями сторін угоди.

Згідно вироку Енергодарського міського суду № 1-178/2006 від 10.08.2006р., вина ОСОБА_4 була встановлена за злочинні діяння у вигляді безпідставного заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в період з 01 квітня по 31 грудня 2005р., а не за період з 01 червня 2006р., коли між ОСОБА_2іОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 19.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій зокрема зазначено, що судом порушено норми матеріального права, а саме - не прийнято до уваги ст. 207 ГК України та обставини справи, згідно з якими господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також укладено учасником господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), повинно бути визнано недійсним.

Укладення угоди між ОСОБА_2іОСОБА_3 по перерахуванню ОСОБА_202.06.2006р. на рахунокОСОБА_3 грошових коштів в сумі 210 000,00 грн. згідно рахунку № МА-000242 від 01.06.2006р. є угодою укладеною стороною (ОСОБА_2) з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), так як у директора ОСОБА_2ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення та досягнення цілі по цій угоді, і ОСОБА_4. відповідно до вироку Енергодарського міського суду № 1-178/2006 від 10.08.2006р. підписував фінансово-господарську документацію без волевиявлення на настання цілі цієї угоди, отримання прибутку підприємства та сплати податків до бюджету.

Просить скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. у справі № 13/360/08-АП, позовОСОБА_1 задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач-1 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав на законність постанови суду першої інстанції. Вказує, що за результатами здійснення господарської операції відповідач 2 нарахував та сплатив податок на додану вартість та податок на прибуток. Угода є виконаною сторонами. На момент укладення договору купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р., відповідач 1 мав необхідний обсяг господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Вироком Енергодарського міського суду вина ОСОБА_4. була встановлена за дії, вчинені в інший період, ніж в період часу, в якому була укладена та виконана угода купівлі-продажу крану.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. у справі № 13/360/08-АП залишити без змін.

Відповідач-2 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вказав на законність постанови суду першої інстанції. Вказує, що договір купівлі-продажу № 19 не підпадає під ознаки ст. 207 ГК України. за результатами здійснення господарської операції відповідач 2 нарахував та сплатив податок на додану вартість та податок на прибуток, що підтверджується документально. Угода є виконаною сторонами. На момент укладення договору купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р., відповідач 1 мав необхідний обсяг господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Вироком Енергодарського міського суду вина ОСОБА_4. була встановлена за дії, вчинені в інший період, ніж в період часу, в якому була укладена та виконана угода купівлі-продажу крану.

Просить постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. у справі № 13/360/08-АП залишити без змін.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Справу призначено до розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя), Добродняк І.Ю. (суддя).

Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Оберіг».

В судовому засідання 13.04.2009р. за результатами розгляду справи було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р., який було укладено між ОСОБА_2іОСОБА_3,ОСОБА_3 зобов'язано передати у власність ОСОБА_2кран ДЕК-251, 1982р. вип., заводський № 3348, а ОСОБА_2зобов'язано оплатити 210 000,00 грн. за кран ДЕК-251 шляхом перерахування даної суми на розрахунковий рахунокОСОБА_3.

Згідно з видатковою накладною № МА-0000211 від 02.06.2006р.ОСОБА_3 передало у власність ОСОБА_2кран ДЕК-251.

Згідно з банківською випискою Філії ПІБ в м. Енергодар від 02.06.2006р., ОСОБА_2перерахувало на розрахунковий рахунокОСОБА_3 суму 210 000,00 грн. за кран ДЕК- 251, 1982р. вип., заводський № 3348.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» № 1056 від 25.07.2002р., вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересами держави та суспільства, тобто які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до п. 11 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» № 02-5/111 від 12.03.1999р., Роз'яснення, Вищий арбітражний суд України, необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України, розділ II Закону України «Про власність», на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

Зазначений в договорі купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р. укладеного між ОСОБА_2іОСОБА_3 товар - кран ДЕК-251, не належить до предметів, що вилучені з обігу та не відноситься до переліку предметів обіг яких обмежено, не є об'єктом права власності українського народу - землею яка є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до декларації з податку на додану вартість за червень 2006р., декларації з податку на прибуток підприємства за 2-ий квартал 2006р. за результатами здійснення зазначеної господарської операції,ОСОБА_3 були нараховані та сплачені податок на додану вартість та податок на прибуток. Вказаний факт також підтверджується Актом перевірки ОСОБА_1 від 28.12.2007р. № 22/23-0/22161235, згідно з яким податковим органом не виявлено порушень щодо укладення, виконання та оподаткування господарської операції за договором купівлі-продажу № 19.

Таким чином, угода між ОСОБА_2іОСОБА_3 не була направлена на приховування від оподаткування .

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», правоздатність будь-якої юридичної особи є спеціальною, оскільки визначається встановленими цілями її діяльності відповідно до закону та/або установчих документів даної юридичної особи. Під цілями юридичної особи треба розуміти не лише її основні виробничо-господарські, соціальні та інші завдання, але також і не заборонені законом допоміжні операції, необхідні для досягнення основних цілей, що стоять перед юридичною особою.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ОСОБА_2на момент укладання договору купівлі-продажу № 19 від 01.06.2006р., мало необхідну господарську компетенцію (спеціальну правосуб'єктність) на здійснення даної угоди, оскільки на момент підписання угоди сторони були включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були зареєстровані в ОСОБА_1як платники податків і угода між сторонами була підписана у відповідності з статутними цілями сторін угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вироку Енергодарського міського суду № 1-178/2006 від 10.08.2006р. директора ОСОБА_2ОСОБА_4, 10.09.1977р.н. визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 (Службова халатність).

Посилання податкового органу на те, що з вироку Енергодарського міського суду № 1-178/2006 від 10.08.2006р. вбачається наявність прямого умислу у ОСОБА_2на укладення угоди поставки товару без мети її виконання та отримання прибутку від підприємницької діяльності, оскільки директор ОСОБА_4., який від імені ОСОБА_2підписував фінансово господарську документацію ОСОБА_2без її перечитування, до уваги колегією суддів не приймається. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що як вбачається з зазначеного вироку суду, вина ОСОБА_4 була встановлена за злочинні діяння у вигляді безпідставного заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в період з 01 квітня по 31 грудня 2005р., а договір купівлі-продажу між ОСОБА_2іОСОБА_3 укладено 01 червня 2006р . Тобто, вирок суду не має істотного значення для правовідносин по укладенню та виконанню відповідачами договору купівлі-продажу крану № 19 .

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вироку Енергодарського міського суду № 1-178/2006 від 10.08.2006р., було засуджено ОСОБА_4 за злочинні діяння у вигляді безпідставного заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток в період з 01 квітня по 31 грудня 2005р., , тобто будучі директором ОСОБА_2він як посадова особа не виконав свої обов'язки щодо подання звітності і сплати податків чим порушив законодавство про ополдаткування.

Відповідно до п.1.1 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними» № 01-8/481 від 20.04.2001р., невиконання стороною угоди обов'язків щодо подання звітності і сплати податків не є підставою для визнання угоди недійсною.

Відповідно до п.1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними», порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Оскільки відсутні підстави для визнання угоди недійсною, отже відсутні підстави щодо стягнення в доход держави з ОСОБА_2іОСОБА_3 всього одержаного ними за даною угодою.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198 (п.1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 10.11.2008р. у справі № 13/360/08-АП залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.

Ухвала виготовлена в повному обсязі - 21.04.2009р.

  Головуючий суддя М.В. Мірошниченко

Суддя Н.П. Баранник

Суддя І.Ю. Добродняк