Постанова № 37045202, 05.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3281/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бужак Н.П.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Васильківський завод газового обладнання» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Васильківський завод газового обладнання» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Васильківський завод газового обладнання» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено виїзну документальну перевірку ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності нарахування та повноти сплати податків і зборів при взаємовідносинах з ПП «Юпіт» за грудень 2011 року, ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» за жовтень 2012 року, ТОВ «Сіятс» за серпень, вересень 2012 року, про що складено Акт перевірки № 385/22-03/13708574 від 15.03.2013 року (далі Акт перевірки).

Відповідно до висновків, викладених у Акті перевірки, на переконання посадових осіб ДПІ, ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» порушено вимоги п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено позитивне значення (р.18 декларації) на суму 86400 грн. у серпні 2012 року, що призвело до завищення залишку від'ємного значення (р. 24 декларації) за серпень 2012 року на 86400 грн.; завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 56000 грн. (р. 19 декларації) за вересень 2012 року та завищено значення (р. 20.1 декларації) за вересень 2012 року на 56000 грн.; занижено позитивне значення (р. 18 декларації) на суму 10200 грн. за жовтень 2012 року та, відповідно, завищено залишок від'ємного значення (р. 24 декларації) за жовтень 2012 року на суму 96600 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п. 138.7 ст. 138 Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на 160230 грн., у т.ч. за III кв. 2012 року на 149520 грн., за IV кв. 2012 року - на 10710 грн.

Такі висновки зроблені у зв'язку із встановленням фактів безтоварності операцій позивача за договорами із його контрагентами - ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс».

На підставі Акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000532203 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем - 160230 грн. і штрафні санкції у сумі 80115 грн. із податку на прибуток підприємств;

- №0000522203 із визначенням грошового зобов'язання у розмірі 152600 грн. з податку на додану вартість у зв'язку із завищенням від'ємного значення цього податку на 56000 грн. у вересні 2012 року та 96600 грн. у жовтні 2012 року.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів, саме - додатків до договору поставки, актів приймання - передачі товару, подорожніх листів тощо.

Однак, судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Окрім того, згідно з п.п. 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Закрите акціонерне товариство «Васильківський завод газового обладнання» є юридичною особою, основними видами його діяльності є: монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря; газопровідні роботи (т.1 а.с.11).

З метою здійснення власної господарської діяльності, у січні 2011 року позивачем укладено договори поставки із ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» та ТОВ «Сіятс».

Зокрема, за умовами договору №11/014-1 від 11 січня 2011 року, продавець (ТОВ «Будівельний дім «Асторіон») зобов'язується передати у власність покупцеві (ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання») товар (трубну продукцію) в асортименті, кількості та ціні зазначених у специфікації, а покупець - прийняти та оплатити його. Товар поставляється партіями на умовах та у строки, обумовлені сторонами у додатках до цього договору. Продавець передає покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи: рахунки-фактури, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу виробника, податкову накладну. Товар передається від продавця покупцю згідно акта приймання-передачі або іншого документа з відміткою покупця про отримання товару. Також, умовами договору встановлено, що при проведенні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж (т.1 а.с.84-87,196-199).

На підтвердження виконання умов договору та отримання продукції (труба загальною масою 3,4 тони) підприємством надано копії наступних документів:

- специфікація №1 до Договору поставки №11/014-1 від 11 січня 2011 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.200);

- податкова накладна №100303 від 3 жовтня 2012 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.201);

- видаткова накладна №100303 від 3 жовтня 2012 року (т.1 а.с.202);

- платіжне доручення №231 від 3 жовтня 2012 року у сумі 61200 грн. (т.1 а.с.203).

Окрім того, 14 січня 2011 року між позивачем та ТОВ «Сіятс» укладено договір поставки №14/01-1, згідно якого продавець (ТОВ «Сіятс») зобов'язується передати у власність покупцеві (ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання») товар (трубну продукцію) в асортименті, кількості та ціні зазначених у специфікації, а покупець - прийняти товар та оплатити його. Товар поставляється партіями на умовах та у строки, визначені сторонами у додатках до цього договору. Продавець передає покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи, а саме: рахунки-фактури, товарну накладну, товарно-транспортну накладну, сертифікат якості заводу виробника, податкову накладну. Товар передається за актом приймання-передачі або іншим документом з відміткою покупця про отримання товару. При проведенні розрахунків за цим договором сторони зобов'язуються при заповненні платіжних документів вказувати номер і дату договору, номер додатку, за яким здійснюється платіж (т.1 а.с.88-91, 168-171).

Позивачем надані наступні документи згідно такого договору на підтвердження отримання продукції (труб, регуляторів, кранів, ємкості для збирання конденсату):

- специфікація №2 до договору поставки №14/01-1 від 11 січня 2011 року на суму 758400 грн. (т.1 а.с.172) ;

- рахунок-фактура №27/08-1 від 27 серпня 2012 року на суму 518400 грн. (т.1 а.с.187, 188); видаткова накладна №82701 від 27 серпня 2012 року (т.1, а.с.76), податкова накладна №82701 від 27 серпня 2012 року на суму 518400 грн. (т.1 а.с.174), платіжне доручення №204 від 27 серпня 2012 року (т.1 а.с.189);

- рахунок-фактура №04/09-3 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.181), видаткова накладна №90302 від 3 вересня 2012 року (т.1 а.с.186), податкова накладна №90302 від 3 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.173) (платіжне доручення - відсутнє);

- видаткова накладна №90401 від 4 вересня 2012 року (т.1 а.с.185), податкова накладна №90401 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.175) (рахунок-фактура, платіжне доручення - відсутні);

- видаткова накладна №90402 від 4 вересня 2012 року (т.1 а.с.183), податкова накладна №90402 від 4 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.176) (рахунок-фактура та платіжне доручення відсутні) ;

- рахунок-фактура №07/09-4 від 7 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.183), видаткова накладна №90701 від 7 вересня 2012 року (т.1 а.с.184), податкова накладна №90701 від 7 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.180) (платіжне доручення відсутнє);

- рахунок-фактура №10/09-5 від 10 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.182), видаткова накладна №91004 від 10 вересня 2012 року (т.1 а.с.184), податкова накладна №91004 від 10 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.177), платіжне доручення №214 від 11 вересня 2012 року у сумі 240000 грн. (т.1 а.с.190) (сума вказана у платіжному дорученні відрізняється від зазначеної у рахунку-фактурі);

- рахунок-фактура №11/09-6 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.181), видаткова накладна №91101 від 11 вересня 2012 року (т.1 а.с.182), податкова накладна №91101 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.179), податкова накладна №91102 від 11 вересня 2012 року на суму 48000 грн. (т.1 а.с.178) (.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Колегія суддів вважає не обґрунтованими посилання відповідача та суду першої інстанції на той факт, що позивачем до суду не надано акту приймання - передачі товару від ТОВ «Будівельний дім «Асторіон», та щодо недостатності первинних документів для підтвердження реальності укладеного договору з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 3.3 - 3.5, 3.7 договору постачання № 11/014-1 від 11.01.2011 р. ТОВ «Будівельний дім «Асторіон» передає ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» наступні супровідні документи:

- рахунок-фактуру;

- товарну накладну;

- товаротранспортну накладну;

- сертифікат якості заводу виробника;

- податкову накладну.

Продукція передається від продавця покупцю по акту приймання-передачі чи іншому товаросупроводжуючому документу з відміткою про приймання товару. У даному випадку таким документом є накладна № 100303 від 03.10.2012 року,. яка була надана позивачем до суду.

Варто також зазначити, що відповідно до п. 6.1 договору постачання № 11/014-1 від 11.01.2011 р. приймання товарів по кількості відбувається у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості», затвердженій постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів УСРС № П-6 від 15.06.1965 р., із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № П-6 від 15.06.1965 р.), та якості у відповідності з Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного споживання по якості», затвердженій постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів УСРС № П-7 від 25.04.1966 р., із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № П-7 від 25.04.1966 р.).

Так, у Специфікації № 2 до договору постачання № 11/014-1 від 11.01.2011 р. визначений асортимент, кількість та вартість продукції, які постачалися по Договору, що дає змогу встановити зміст та обсяг господарської операції та підтверджує її реальність.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на той факт, що номер рахунку-фактури, вказаний у видатковій накладній та номер, зазначений у платіжному дорученні і банківській виписці - різниться, адже дана технічна помилка, не може свідчить про безтоварність даної господарської операції з урахуванням обсягу наданих первинних та бухгалтерських документів.

Аналогічні порушення були зазначені як судом першої інстанції так і відповідачем, стосовно господарської операції між позивачем та ТОВ «Сіятс», разом з тим, як зазначалося вище, товар від контрагента позивача передавався (п.п. 3- 7 Договору № 14/01-1 від 14.01.2011 року) на підставі акту приймання передачі або іншого товаросупровідного документу, якими в даному випадку є видаткові накладні: № 82701 від 27.08.2012 року, № 90302 від 03.09.2012 року, № 90401 та № 90402 від 04.09.2012 року, № 90701 від 07.09.2012 року, № 91004 від 10.09.2012 року, № 91101 та № 91102від 11.09.2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, висновки, викладені відповідачем в Акті документальної позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» щодо порушення позивачем п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України та п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.138.7 ст 138 ПК України такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, колегія вважає, що відповідачем необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції належної оцінки не надав.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги ЗАТ «Васильківський завод газового обладнання» щодо необхідності скасування наказу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 05 березня 2013 року № 132 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Закритого акціонерного товариства "Васильківський завод газового обладнання"» з огляду на наступне.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Так, відповідно до вимог п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

З акту перевірки вбачається, що перевірки проведена на підставі направлення на перевірку № 131/2203 від 05.03.2013 року, виданого Васильківською ОДПІ Київської області ДПС.

Копію наказу про призначення перевірки та копію направлення на перевірку вручено 05.03.2013 року під розписку керівнику позивача - Беспалову Михайлу Івановичу.

З наведено вбачається, що посадовими особами відповідача дотримано порядок проведення перевірки, передбачений ст.. 79 ПК України. Позивачем, натомість, протиправність винесення спірного наказу не доведено.

Також, колегія суддів звертає увагу на той факт, що нормами Податкового кодексу України чітко передбачено право суб'єкта господарювання не допуску посадових осіб ДПІ до проведення перевірки у разі недотримання ними процедури проведення перевірки чи у разу незгоди із підставами проведення такої.

Необхідно зазначити, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якою контролюється контролюючими органами.

Тобто, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Васильківський завод газового обладнання» - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «р» № 0000532203 від 02 квітня 2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби форми «В4» № 0000522203 від 02 квітня 2013 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Постанова складена у повному обсязі 10.02.2014 р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бужак Н.П.

Міщук М.С.