Рішення № 37040361, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24168/13 03.02.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва простягнення 93783 грн. 81 коп.Представники: від позивача: Кравчик С.М.-представник за довіреністю № 91/2013/12/25-2 від 25.12.2013 від відповідача: Петруньок І.В. - представник за довіреністю б/н від 01.01.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12.12.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 8774002 у розмірі 93783 грн. 81 коп., в тому числі 90394 грн. 43 коп. основного боргу та 3389 грн. 38 коп. 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 8774002 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.12.2011 по 01.11.2013 у розмірі 90394 грн. 43 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 3389 грн. 38 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24168/13 та справу призначено до розгляду на 27.12.2013.

26.12.2013 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/24168/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/24168/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

У судове засідання 17.01.2014 з'явились представники сторін та надали документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 17.01.2014 оголошено перерву до 24.01.2014.

У судове засідання 24.01.2014 з'явились представники сторін та надали документи на виконання вимог суду.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 24.01.2014 оголошено перерву до 03.02.2014.

31.01.2014 до відділу діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення по суті справи.

У судове засідання 03.02.2014 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти розміру заявлених позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача посилається на те, що відповідно до платіжного доручення № 36 від 27.09.2013 з урахуванням листа № 1120 від 01.10.2013, відповідачем частково погашено заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 8774002 у розмірі 77974 грн. 35 коп.

У судовому засіданні 03.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством «Галагани» (споживач за договором) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8774002, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (далі - договір).

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2 Рішення Святошинської районної у місті Києві ради V скликання дев'ятнадцятої сесії № 302 від 19.03.2009 встановлено, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва є правонаступником усіх прав і обов'язків реорганізованого Комунального підприємства «Галагани».

Положеннями розділу 4 договору встановлено термін дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору споживач зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов якого розрахунки з споживачами за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації, затвердженими Розпорядженням КМДА від 20.06.2002 № 1245, за кожну відпущену Гігокалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ для розрахунків із житловими організаціями у розмірі 54 грн. 42 коп. (опалення 84,83%), із госпрозрахунковими організаціями у розмірі 80 грн. 00 коп. (опалення 16,97%).

В період дії договору можливе змінення тарифів (пункт 12 додатку 2 до договору).

Розрахунки із споживачем за відпущену теплову енергію у період з 01.11.2011 по 31.10.2013 проводяться енергопостачальною організацією згідно з тарифами, затвердженими Постановою НКРЕ № 1729 від 14.12.2010.

Відповідно до пункту 8 додатку 2 до договору у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Пунктом 9 додатку 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в МВРТ № 7 за адресою: вул. Горького, 29 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до пункту 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03.10.2007 № 1198, у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, за період з 01.12.2011 по 31.10.2013 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 394068 грн. 48 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 87774002. Факт, обсяги, вартість наданих послуг та факт здійснення відповідачем часткової оплати підтверджується доданими до позовної заяви копіями облікових карток за період з грудня 2011 року по жовтень 2013 року та довідкою про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з грудня 2011 року по жовтень 2013 року за номером особового рахунку: 8774002.

Судом встановлено, що споживач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за період з 01.12.2011 по 31.10.2013, у зв'язку з чим станом на 01.11.2013 в останнього виникла заборгованість перед постачальником за спожиту теплову енергію у розмірі 90394 грн. 43 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої в період з 01.12.2011 по 31.10.2013 теплової енергії на суму 90394 грн. 43 коп.

Доводи відповідача щодо здійснення часткової оплати заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 8774002 у розмірі 77974 грн. 35 коп. відповідно до платіжного доручення № 36 від 27.09.2013 з урахуванням листа № 1120 від 01.10.2013 не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до платіжного доручення № 36 від 27.09.2013 Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва на рахунок Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перерахувало кошти у розмірі 9332466 грн. 00 коп., з призначенням платежу: погашення заборгованості за теплову енергію перед ПАТ «Київенерго», згідно узагальненого розрахунку Роз№382 від 23.03.2013 в т.ч. ПДВ - 1555411 грн.

Як вбачається з письмових пояснень позивача б/н від 31.01.2014, кошти, перераховані згідно з платіжним дорученням № 36 від 27.09.2013, надійшли від Управління Державного казначейства, як відшкодування різниці в тарифах, відповідно до вимог статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статті 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", Закону України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 - 2010 роки", Рішення Київської міської Ради III сесія VI скликання від 9 липня 2009 року N 767/1823 «Про затвердження Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам - виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування» (втратило чинність), та Рішення Київської Міської Ради V сесія V скликання від 18 жовтня 2007 року N 1027/3860 «Про питання відшкодування різниці в тарифах на житлово-комунальні послуги житлово-будівельним кооперативам, об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків та іншим житловим організаціям незалежно від форм власності».

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва звернулось до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з листом від 01.10.2013 № 1120 про зарахування коштів у розмірі 9332466 грн. 00 коп., сплачених згідно з платіжним дорученням № 36 від 27.09.2013, в рахунок погашення заборгованості по договорам, відповідно до наданого переліку.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція), реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Згідно з пунктом 2.22. Інструкції визначено, що якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості:

у першу чергу списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення аліментів;

у другу - списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

у третю - списуються кошти на підставі інших рішень суду», отже списання цих коштів було проведено на підставі рішення.

Таким чином, враховуючи лист Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва № 1120 від 01.10.2013 та зважаючи на те, що відповідачем не зазначено період, за який необхідно провести зарахування, кошти у розмірі 77974 грн. 35 коп. зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача, встановленої рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 у справі № 22/325, за спожиту теплову енергію за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2004 № 8774002 в період 01.10.2009 - 01.07.2011.

Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, суд вважає його обґрунтованим та документально підтвердженим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за використану теплову енергію за період постачання теплової енергії з 01.12.2011 по 31.10.2013 підлягають задоволенню у розмірі 90394 грн. 43 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у розмірі 3389 грн. 38 коп. за період прострочення вказаний у розрахунку (з 01.12.2011 по 31.10.2013).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховані 3 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок 3 % річних у розмірі 3398 грн. 38 коп., нарахованих за період з 01.12.2011 до 31.10.2013, суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3398 грн. 38 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 90394 (дев'яносто тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 43 коп., три проценти річних у розмірі 3389 грн. (три тисячі триста вісімдесят дев'ять) грн. 38 коп. та 1875 (одна тисяча вісімсот сімдесят п'ять) грн. 68 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 08.02.2014

Суддя І.М. Отрош