Постанова № 37036156, 29.01.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29 січня 2014 року (14 год. 20 хв.) Справа № 808/333/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Киселя Р.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

15.01.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького обласного військового комісаріату (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу у зв'язку із виключенням із 13.12.2013 із списків особового складу відповідача одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 38 повних календарних роки без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (в редакції постанови КМУ від 13.03.2013 №161); зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 38 повних календарних роки з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 (в редакції постанови КМУ від 13.03.2013 №161), з урахуванням виплачених сум.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивача з військової служби безпідставно не включено до її складу додаткову грошову винагороду у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Ухвалою від 16.01.2014 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 28.01.2014.

У судове засідання, призначене на 28.01.2014, представник позивача не прибув.

28.01.2014 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи в письмовому провадженні, без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За приписами ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, та враховуючи те, що представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у порядку письмового провадження, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 01.09.1975 по 13.12.2013 безперервно проходив військову службу у Збройних силах СРСР та України та перед звільненням займав посаду заступника військового комісара - начальник відділу територіальної оборони Запорізького обласного військового комісаріату, військове звання перед звільненням - полковник.

Наказом Міністра оборони України від 15.11.2013 №372 позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).

Наказом військового комісара Запорізького обласного військового комісаріату від 13.12.2013 №250 з 13.12.2013 позивача виключено зі списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату м. Запоріжжя, наказано виплатити: позивачу премію у розмірі 90 відсотків від посадового окладу, за період служби з 01.12.2013 по 13.12.2013, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби у розмірі 50%, за період з 01.12.2013 по 13.12.2013, надбавку за роботу з таємними документами у розмірі 20% від посадового окладу з 01.12.2013 по 13.12.2013, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 40% місячного грошового забезпечення за період з 01.12.2013 по 13.12.2013, одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Під час проходження військової служби з квітня 2013 року позивач отримував щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Вислуга позивача на момент звільнення з військової служби складала 38 повних календарних років.

У зв'язку із звільненням з військової служби відповідачем перераховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 87952,90 грн.

Сторонами визнається той факт, що до складу одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахованої та виплаченої відповідачем позивачу, не увійшла сума щомісячної грошової винагороди у розмірі 40% місячного грошового забезпечення позивача.

Позивач, не погодившись з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою для звернення із позовом до суду стала виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 38 повних календарних років служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Згідно ст. 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивача звільнено з Запорізького обласного військового комісаріату на підставі п. «б» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я). На момент звільнення календарна вислуга років позивача складає 38 років, а відтак відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій. Так, відповідно до пункту 2 ч. 1 вказаної постанови, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Судом встановлено, що відповідачем додаткову грошову винагороду в розмірі, передбаченому постановою Кабінетом Міністрів України №889 від 22.09.2010, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу позивачу, не включено. Цей факт відповідачем визнається.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем грошову допомогу позивачу обчислено, виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу з таємними документами, премії без врахування положень ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідач посилається на пункт 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008, який передбачає, що військовослужбовцям, які звільняються, зокрема, за станом здоров'я, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включається звільненим з посад, на які вони були призначені: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського забезпечення).

Проте, суд не приймає посилання представника відповідача на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністерства оборони України №260 від 11.06.2008, відповідно до якої до складу одноразової грошової допомоги не включаються одноразові види грошового забезпечення, а також винагороди та морське грошове забезпечення, оскільки виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, яка звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Суд не приймає посилання представника відповідача на п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджену наказом Міністра оборони України №595 від 15.11.2010, оскільки вказаною Інструкцією врегульовано склад грошового забезпечення з якого обчислюються одноразові додаткові види грошового забезпечення, а не склад одноразової грошової допомоги при звільненні.

Крім того, суд зазначає, що ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

Відтак, Міністру оборони України не надано право визначати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовця та враховуються при визначенні суми одноразово грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Таким чином, відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, при звільненні, діяв необґрунтовано та при помилковому розумінні норм чинного законодавства.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Запорізького обласного військового комісаріату про визнання протиправним дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії про скасування вимоги про сплату недоїмки задовольнити.

Визнати неправомірними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо виплати ОСОБА_1 у зв'язку із виключенням із 13.12.2013 із списків особового складу Запорізького обласного військового комісаріату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 38 повних календарних років без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889.

Зобов'язати Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за 38 повних календарних років з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення ОСОБА_1, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, з урахуванням виплачених сум.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль