Постанова № 37034532, 29.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2013 р. справа № 2а-2751/10

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - Сергач К.О. дов від 12.08.2013

відповідача: - Крошка В.В. дов від 02.07.2013

відповідача-3: - Міщенко О.В. дов від 08.10.2013

прокурора: - Зубова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика», Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

у справі № 2а-2751/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області

про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення коштів,-

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізька кондитерська фабрика» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі, Головного управління Державного казначейства України в Запорізькій області, в якому (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог від 18.09.2010 та зменшення позовних вимог від 02.11.2010) просило:

- визнати неправомірною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі стосовно надання висновку ГУ ДКУ у Запорізькій області щодо відшкодування податку на додану вартість за вересень-грудень 2008 року, січень, липень-вересень 2009 року у розмірі 752272 грн. та за період жовтень-грудень 2009 року у розмірі 1 580 777 грн., а всього у розмірі 2333049 грн.;

- стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ «ЗКФ» суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2333049 грн., зокрема: за вересень 2008 року 76 518 грн., за жовтень 2008 року 21 442 грн.; за листопад 2008 року 39 786 грн.; за грудень 2008 року 33 809 грн., за січень 2009 року 40 545 грн., за липень 2009 року 41 224 грн., за серпень 2009 року 183 487 грн., за вересень 2009 року 315 634 грн., за жовтень 2009 року 656 119 грн., за листопад 2009 року 525 580 грн., за грудень 2009 року 399078 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подані до СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі податкові декларації з податку на додану вартість, розрахунки сум бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях за вересень-грудень 2008 р., за січень, липень-вересень 2009 р. щодо відшкодування на рахунки Товариства 2 333 049 грн. податку на додану вартість. В порушення діючого законодавства відповідачами не надано висновок про відшкодування податку на додану вартість та ГУ ДКУ у Запорізькій області не здійснено відшкодування податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач просить визнати неправомірною бездіяльність відпвідача-1 та стягнути вказану суму ПДВ з Державного бюджету.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі і ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя стосовно ненадання висновку ГУ ДКУ у Запорізькій області щодо відшкодування ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика» податку на додану вартість за вересень грудень 2008 р., січень, липень вересень 2009 р. у сумі 2 333 049 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду в частині, якою задоволено позовні вимоги, мотивована тим, що відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" передбачена певна процедура відшкодування платнику податків сум ПДВ з Державного бюджету. При цьому, посилання відповідачів на те, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування, що пов'язано з неотриманням результатів зустрічних перевірок, не прийнято до уваги, оскільки законодавство не передбачає, що строк надання висновку може бути продовжений до отримання результатів зустрічних перевірок та не передбачає можливість продовження строку для проведення перевірки і надання висновку, в зв'язку з чим судом першої інстанції бездіяльність відповідача-1 щодо ненадання висновку відповідачу-2 на відшкодування позивачу податку на додану вартість за вказані періоди у сумі 2333049 грн. є протиправною.

В частині відмовлених позовних вимог постанову суду мотивовано тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права платника податку, як стягнення з бюджету належної такому платникові суми бюджетного відшкодування, з чого судом першої інстанції зроблено висновок про невірно обраний позивачем спосіб захисту права, оскільки належним способом захисту права позивача на бюджетне відшкодування є позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності органу державної податкової служби та зобов'язання його прийняти рішення відповідно до результатів проведених перевірок платника податків.

Не погодившись з постановою суду, ВАТ «ЗКФ» подано апеляційну скаргу (т.4, а.с.104), в якій просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. ВАТ «ЗКФ» вважає, що суд першої інстанції не врахував того, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника податків порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути саме вимога про стягнення з Державного бюджету суму податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу (т.4, а. с.89), в якій просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог. ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя зазначає, що матеріали справи свідчать про подачу позивачем відповідачу-1 заяв про оформлення відшкодування сум податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики, у зв'язку з чим ВАТ «ЗКФ» просить відшкодувати 781718 грн. за рахунок облігацій внутрішньої державної позики відповідно до ст.25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», при цьому змінюється форма здійснення бюджетного відшкодування. Крім того, сума у розмірі 1513851,77 грн. не може бути предметом спору, оскільки не отримані результати зустрічних перевірок і ця сума на момент розгляду справи в суді залишилась не підтвердженою перевірками.

Не погодившись з постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі подано апеляційну скаргу (т.4, а.с.91), згідно якої скаржник просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог. СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі зазначає, що податкові органи не можуть бути відповідачем у позовах про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, оскільки відповідно до п.4.1. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України та ДКУ від 02.07.97 р. № 209/72, відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів, тобто законодавством не передбачене право органів державної податкової служби виступати від імені держави у питаннях, що стосуються розпорядження бюджетними коштами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «ЗКФ» з 2011 року перейшло на облік до ДПІ у Жовтневі районі м.Запоріжжя, тому остання залучена у якості співвідповідача по даній справі.

Матеріали справи підтверджується, не заперечується сторонами дотримання позивачем вимог пп.7.7.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо подачі відповідному податковому органу податкових декларацій та заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Визначення позивачем суми податку на додану вартість, яка належить до бюджетного відшкодування, в розмірі 2333049 грн. пов'язано з наступними обставинами.

В декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку визначена в розмірі 433965,00 грн. (т.1 а.с.48).

18.11.2008 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якому позивачем зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за вересень 2008 року на 173965,00 грн. (т.1 а.с.130).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2008 року (довідка від 15.12.2008 № 519/08-04/00382094 - т.1 а.с.187).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 183482,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на суму 76518,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Фактично 31.07.2009 відшкодовано суму бюджетного відшкодування 183482,00 грн., що підтверджено матеріалами справи,ю сторонами не заперечується.

За розрахунком позивача станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 76518,00 грн.

Податковим органом з цього приводу зазначено, позивачем не спростовано, що позивачеві відшкодовано суму ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету за вересень 2008 року, у розмірі 71965,23 грн. в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів відповідно до облікової картки платника податку.

Залишок невідшкодованого ПДВ за вересень 2008 року складає 4552,77 грн. За поясненнями податкового органу вказана сума не відшкодована у зв'язку з її визначенням в податковому повідомленні-рішенні № 0001882302.

В декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 260000,00 грн. (т.1 а.с.60).

17.12.2008 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якому позивачем зменшено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за жовтень 2008 року на 10000,00 грн. (т.1 а.с.69).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року (довідка від 13.01.2009 № 9/08-04/00382094 - т.1 а.с.199).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 164428,00 грн.

Одночасно в довідці зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року на суму 85572,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Фактично 31.07.2009 відшкодовано суму бюджетного відшкодування 179263,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 70737,00 грн.

Уточнюючи позовні вимоги в цій частині, позивач посилався на те, що 15.06.2010 ним подано до відповідача-2 заяву про оформлення відшкодування ПДВ облігаціями на загальну суму 781000,00 грн.. в тому числі за жовтень 2008 року - на суму 49295,00 грн.

Решта суми 21442,00 грн. за даними податкового органу відповідно до облікової картки платника податку відшкодована позивачу в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів, що позивачем не спростовується.

В декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 190000,00 грн. (т.1 а.с.73).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року (довідка від 06.02.2009 № 36/08-04/00382094 - т.1 а.с.205).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 123905,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2008 року на суму 66095,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Фактично 31.07.2009 відшкодовано суму бюджетного відшкодування 150214,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 39786,00 грн.

Вказана сума 39786,00 грн. за даними податкового органу відповідно до облікової картки платника податку відшкодована позивачу в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів, що позивачем не спростовується.

В декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 114084,00 грн. (т.1 а.с.83).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року (довідка від 27.02.2009 № 58/08-04/00382094 - т.1 а.с.209).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 68247,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року на суму 45837,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Фактично 24.04.2009 відшкодовано суму бюджетного відшкодування 6052,00 грн., 31.07.2009 - 74223,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 33809,00 грн.

Вказана сума 33809,00 грн. за даними податкового органу відповідно до облікової картки платника податку відшкодована позивачу в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів, що позивачем не спростовується.

В декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 350000,00 грн. (т.1 а.с.95).

Фактично 31.07.2009 відшкодовано суму бюджетного відшкодування 291349,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 58651,00 грн.

Із вказаної суми ПДВ у розмірі 18106,00 грн. заявлений позивачем до відшкодування шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики згідно поданої ним заяви від 15.06.2010.

Решта суми ПДВ 40545,00 грн. відшкодована позивачу в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів відповідно до облікової картки платника податку, що позивачем не спростовується.

В декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 117887,00 грн. (т.1 а.с.104).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року (акт від 27.02.2009 № 306/08-04/00382094 - т.1 а.с.217).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 76663,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2009 року на суму 41224,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 117887,00 грн.

Із вказаної суми ПДВ у розмірі 76663,00 грн. заявлений позивачем до відшкодування шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики згідно поданої ним заяви від 15.06.2010.

Решта суми ПДВ 41224,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року.

В декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 380000,00 грн. (т.1 а.с.113).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2009 року (довідка від 02.11.2009 № 349/08-04/00382094 - т.2 а.с.1).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 196513,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2009 року на суму 183487,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 380000,00 грн.

Відповідно до заяви позивача від 15.06.2010 суму ПДВ 196513,00 грн. відшкодовано шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики.

Решта суми 183487,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року.

В декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 551472,00 грн. (т.1 а.с.122).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2009 року (довідка від 02.12.2009 № 399/08-04/00382094 - т.2 а.с.38).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 233931,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2009 року на суму 317541,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 551472,00 грн.

Відповідно до заяви позивача від 15.06.2010 суму ПДВ 235838,00 грн. відшкодовано шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики.

Решта суми 315634,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року.

В декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 802862,00 грн. (т.2 а.с.144).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2009 року (довідка від 30.12.2009 № 427/08-04/00382094 - т.2 а.с.178).

Перевіркою підтверджено відображене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 132519,00 грн.

Одночасно в акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 670343,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Станом на момент звернення позивача до суду залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 802862,00 грн.

Відповідно до заяви позивача від 15.06.2010 суму ПДВ 146743,00 грн. відшкодовано шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики.

Решта суми 656119,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року.

В декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 584140,00 грн. (т.2 а.с.159).

Відповідачем-2 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2009 року (акт від 04.02.2010 № 36/08-04/00382094 - т.2 а.с.192).

В акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року на суму 584140,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Одночасно за результатами перевірки суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року збільшено на суму 4442,00 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 588582,00 грн.

Відповідно до заяви позивача від 15.06.2010 суму ПДВ 57842,00 грн. відшкодовано шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики, сума ПДВ - 718,00 грн. відшкодована грошовими коштами.

Решта суми 525580,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року.

В декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, визначена в розмірі 399078,00 грн. (т.2 а.с.168).

Відповідачем-2 проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 (акт від 31.03.2010 № 108/08-04/00382094 - т.2 а.с.208).

В акті перевірки зазначено, що неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 року на суму 399078,00 грн., що пов'язано з неотриманням матеріалів зустрічних перевірок.

Станом на момент звернення позивача до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог залишився не відшкодованим ПДВ у розмірі 399078,00 грн.

Вказана сума 399078,00 грн. залишилась невідшкодованою у зв'язку з прийняттям податковим органом податкового повідомлення-рішення №00001882302/10/3314 від 29 березня 2011 року..

Виходячи з наведених обставин, позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.250) визначені позовні вимоги, які полягають в оскарженні бездіяльності податкового органу щодо ненадання Головному управлінню Державного казначейства України в Запорізькій області висновку щодо відшкодування суми ПДВ у загальному розмірі 2 333 049 грн., зокрема: за вересень 2008 року 76518 грн., за жовтень 2008 року 21442 грн.; за листопад 2008 року 39786 грн.; за грудень 2008 року 33809 грн., за січень 2009 року 40545 грн., за липень 2009 року 41224 грн., за серпень 2009 року 183487 грн., за вересень 2009 року 315634 грн., за жовтень 2009 року 656119 грн., за листопад 2009 року 525580 грн., за грудень 2009 року 399078 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з Державного бюджету України означену суму податку на додану вартість.

Колегія суддів з огляду на норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, фактичні обставин справи, не погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Суд першої інстанції, дослідивши та встановивши передумови для отримання позивачем бюджетного відшкодування, дійшов помилкового висновку про те, що, пред'являючи позовні вимоги про стягнення з бюджету належної платнику податків суми бюджетного відшкодування, позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушених прав.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 - ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до наведених норм процедура бюджетного відшкодування встановлює обов'язок податкового органу подати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, до Держказначейства, яке протягом 5 операційних днів після отримання висновку перераховує таку суму на рахунок платника.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України 02.07.97 209/72, який втратив чинність згідно з наказом ДПА України, Державного казначейства України від 21.12.2010 № 960/495, бюджетною заборгованістю з податку на додану вартість є суми, не відшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування.

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, п. п. 6.1, 6.2, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Стосовно позовних вимог про оскарження бездіяльності податкового органу колегія суддів також не погоджується з судом першої інстанції.

За правилами пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередніх періодах постачальникам таких товарів.

Відповідно до пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 вказаного Закону платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до встановленого п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп.7.7.5 пп.7.7 ст.7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.6 ст.7 Закону).

За правилами пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Відповідно до пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на наведені правові норми, колегія суддів вважає, що у податкового органу виникає обов'язок надати органу державного казначейства відповідний висновок стосовно суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок платника податку.

В даному випадку судом встановлено, що частина з заявленої позивачем до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість в загальному розмірі 207547,23 грн. відшкодована в рахунок податку на додану вартість майбутніх періодів відповідно до облікової картки платника податку.

Такі дії в установленому порядку позивачем не оскаржені, внаслідок чого колегія суддів вважає відсутніми підстави для визначення факту ненадання висновку органу державного казначейства як протиправної бездіяльності.

Також як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Жовтневому районі прийнято означене вище податкове повідомлення-рішення № 00001882302/10/3314 від 29.03.2011, яким ВАТ «ЗКФ» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 2125675,00 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення є висновки акту перевірки від 23.03.2011 №71/23-2/00382094, згідно яким встановлено, що підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 2125674,77 грн. по періодам: квітень 2008 року - на загальну суму 4552,77 грн.; квітень 2009 року - на загальну суму 41224,00 грн.; серпень 2009 року - на загальну суму 183487,00 грн.; вересень 2009 року - на загальну суму 315634,00 грн.; жовтень 2009 року - на загальну суму 656119,00 грн.; листопад 2009 року - на загальну суму 525580,00 грн.; грудень 2009 року - на загальну суму 399078,00 грн.

Питання правомірності прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення № 00001882302/10/3314 від 29.03.2011 було предметом судового дослідження в межах справи Запорізького окружного адміністративного суду № 2а-0870/2555/11.

Постановою від 01.11.2011 у справі 2а-0870/2555/11 позов ВАТ «ЗКФ» задоволено, податкове повідомлення-рішення № 00001882302/10/3314 від 29.03.2011 скасовано.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 01.11.2011 у справі № 2а-0870/2555/11 оскаржена податковим органом в апеляційному порядку.

Виходячи з наведених обставин, приписів пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з 01.01.2011 - п.200.15 ст.200 ПК України, колегія суддів вважає, що в даному випадку також відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідачів -1, 2 у ненаданні відповідного висновку органу державного казначейства.

Відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету на користь ВАТ «ЗКФ» суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 2333049 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду від 21.03.2011 у даній справі з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, задоволенню підлягають апеляційні скарги СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя і не підлягає задоволенню апеляційна скарга ВАТ «ЗКФ».

Крім того, позивачем надано клопотання про заміну Відкритого акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика" правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Запорізька кондитерська фабрика", яке колегія суддів, на підставі наданих позивачем документальних доказів (т.4, а.с.138-143) та згідно ст.55 КАС України вважає таким, що підлягає задоволенню.

Водночас, відповідачем-2 надано клопотання про заміну Головного управління державного казначейства України у Запорізькій області правонаступником - Управлінням державної казначейської служби України у м.Запоріжжі Запорізької області (т.4, а. с.152, 153), яке колегія суддів, на підставі наданих відповідачем-2 документальних доказів (т.4, а.с.154-157) та згідно ст.55 КАС України вважає таким, що підлягає задоволенню.

Також колегія суддів, на підставі наданих відповідачем-1 документальних доказів (витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та згідно ст.55 КАС України вважає за необхідне допустити заміну Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі на правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Керуючись ст.94, ст.195, ст.196, ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика» залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі № 2а-2751/10/0870 скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко