Ухвала суду № 37034402, 10.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р. справа № 1170/2а-4028/12 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року ПАТ «Креатив» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000680222 від 30.07.2012 року яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 304333,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000680222 від 30.07.2012 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вона винесена з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення по справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період 17.07.2012 р. по 18.07.2012 р. посадовою особою ОДПІ, було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернопостач Т» за квітень 2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2012 року №69/22-2/31146251 (а.с. 11 - 24).

В ході проведеної перевірки встановлено, порушення ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ «Креатив» з ТОВ «Зернопостач Т»в квітні 2012 року, та п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту ПДВ (ряд. 19 декларації з ПДВ) за квітень 2012 року на суму 304333 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року №0000680222, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 304333 грн. (а.с. 25).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Зернопостач -Т», підтверджена відповідними первинними документами, а тому відповідачем неправомірно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 304333 грн. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Таким чином, відповідачем не було доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до п. 198.3 ст. 193 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Зернопостач - Т", представником позивача до суду надано: договір поставки №853/П, укладений між ПАТ «Креатив»(Покупець) та ТОВ «Зернопостач - Т»(Продавець) про поставку соняшнику урожаю 2011 року. Відповідно до п.п. 3.2 п. 3 даного договору, кількість товару, що поставляється 600 тонн плюс мінус 10 %. Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 даного договору, ціна товару з показниками якості складає 4150,00 грн. за одну тону, в тому числі ПДВ (а.с. 29 -32).

На підтвердження фактичного виконання договору від 01.12.2008 р. №01/12/АР позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: реєстри накладних на прийняття зерна якості кожної партії (а.с. 33, 39, 44, 53 -54); товарно - транспортні накладні (а.с. 34, 36, 38, 40 -41, 43, 46 -48, 50, 52, 55); контрольні талони (а.с. 35, 37, 42, 45, 49, 51); накладну від 10.04.2012 р. №10 на поставку насіння соняшника в кількості 143,530 т., в загальній сумі з ПДВ 595 649,50 грн. (а.с. 56); податкову накладну від 09.04.2012 року №1, згідно якої загальна сума, що підлягає сплаті з ПДВ 1 826 000,00 грн. (а.с. 57); платіжне доручення від 09.04.2012 року №155 на суму 1826000,00 грн. (а.с. 58), складські квитанції на зерно від 10.04.2012 року №481, №482 (а.с. 59).

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції було встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків та спричинили реальні зміни майнового стану платника податків. Доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції апелянтом надано не було.

При цьому, апеляційний суд вважає безпідставними посилання апелянта на результати перевірки ТОВ «Зернопостач-Т» оскільки, відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому позивач, який не наділений правом встановлювати ознаки фіктивності операцій свого контрагента з іншими контрагентами, не може нести відповідальність за їх можливі протиправні дії.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог Податкового кодексу України а відтак і протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 23 грудня 2013 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов