Ухвала суду № 37034362, 10.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. справа № 1111/9634/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2 (адв.дог. від 01.12.13)

відповідачів: Кривошея А.М. (дов. від 19.01.12 та від 03.08.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області та МВС України

на постанову : Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 березня 2013 року

у справі 2а/1111/968/12

за позовом: ОСОБА_1

до: Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області, МВС України

про: зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ в Кіровоградській області, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що в період проходження служби при виконанні службових обов'язків позивач внаслідок нещасного випадку, що стався 19.06.1997 і що зафіксовано актом №43 від 26.06.2012, отримав тілесні ушкодження, став інвалідом 3 групи. Подана позивачем заява про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» залишена відповідачем-1 без задоволення, проте на час визначення позивачеві ступені втрати працездатності він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, як то передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007. Посилання відповідача на порушення Правил дорожнього руху України позивач вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не зазначено, коли і у якій спосіб позивачем порушено Правила дорожнього руху України.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2013 позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідачів, зобов'язано відповідачів здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомогу у зв'язку з втратою працездатності.

Постанова суду мотивована тим, що актом повторного розслідування від 20.06.2012 відповідач УЦМВС України в області підтверджує отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.

Не погодившись з постановою суду, відповідачі подали апеляційну скаргу (а.с.102), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмова у здійсненні позивачу нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є обґрунтованою, оскільки позивач відноситься до категорії осіб, яким відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції грошова допомога не виплачується. Суд першої інстанції не прийняв до уваги висновки по факту дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 від 03.07.1997, згідно яким позивач при перетині регулюємого світлофором перехрестя на червоне світло допустив зіткнення з автомобілем «Пежо 15В»

Крім того, дана справа є справою з приводу проходження та звільнення з публічної служби, що відповідно до ст.18 КАС України виключає можливість її розгляду місцевим загальним судом як адміністративним.

В поданих апеляційному суду додаткових поясненнях відповідачі посилаються також на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду що не було враховано судом першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідачів підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 19.06.1997 з позивачем - майором міліції ОСОБА_1 в період проходження ним служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов'язків стався нещасний випадок в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджено актом про нещасний випадок № 43, затвердженим начальником УМЗ УМВС України в Кіровоградській області 21.06.2012, актом повторного розслідування нещасного випадку, що стався 19.06.1997 о 17 год 20 хв. Внаслідок нещасного випадку та отриманих тілесних ушкоджень позивачу встановлена 3 група інвалідності з 27.12.11, що підтверджено випискою із акту огляду МСЕК № 870761 від 16.04.2012.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У всіх випадках розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівника міліції не повинен бути меншим від 100-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на час виплати цих сум.

03.05.2012 ОСОБА_1 подав заяву до ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області про проведення виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707, комплект документів для погодження та призначення одноразової грошової допомоги направлений до Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України, після розгляду повернуто (лист № 15/5-2439 від 30.05.2012) у виплаті допомоги відмовлено на підставі п. 8 Порядку, про що повідомлено позивача листом ВФЗБО УМВС України в Кіровоградській області від 20.06.2012 № 12/884.

Листом ВФЗБО УМВС № 12/933 від 26.06.2012 матеріали на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (після проведення за ініціативою позивача повторного розслідування нещасного випадку, що стався 19.06.1997) вдруге направлено до ДФЗБО МВС для повторного розгляду.

Листом ВФЗБО УМВС України в області від 30.07.2012 № 12/К-16 св позивача повідомлено про відмову у виплаті на підставі поданих ним документів.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких дій відповідача.

Колегія суддів вважає помилковими твердження відповідачів про непідсудність даної справи місцевому загальному суду як адміністративному, та порушення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Відповідачі виходять з того, що оскільки позовними вимогами у даній справі є визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, дана справа є спором з приводу проходження та звільнення з публічної служби,

Як вбачається з матеріалів справи, визначеного позивачем предмету спору, в межах цієї справи правовідносини з прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби спірними не є, внаслідок чого ч.3 ст.99 КАС України в даному випадку не застосовується.

Встановлений ч.2 ст.99 КАС України шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи позивачем не пропущений з огляду на те, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, а саме: про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої у разі каліцтва працівника міліції.

Стосовно питання предметної підсудності даної справи колегія суддів вважає, що оскільки позивач в адміністративному позові ставить питання щодо зобов'язання управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із втратою працездатності, справа правомірно, з дотриманням приписів ст.18 КАС України, розглянута і вирішена Ленінським районним судом м. Кіровограда як адміністративним судом.

По суті заявлених позивачем вимог відповідачі, не заперечуючи проти факту отримання позивачем тілесних ушкоджень, вважають відсутніми підстави для нарахування та виплати позивачеві грошової допомоги з посиланням на п.8 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 707.

Відповідно до п.8 цього Порядку грошова допомога не виплачується, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) або інвалідність настали, зокрема внаслідок шкоди, яку працівник міліції заподіяв собі джерелом підвищеної небезпеки у разі, коли він особисто на відповідній правовій підставі або без неї (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володів транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом з порушенням правил їх використання, зберігання або утримання.

Судом встановлено, що фактичні обставини, за яких позивачем втрачено працездатність внаслідок нещасного випадку, не підпадають під законодавчо визначені підстави для відмови у виплаті передбаченої ст.23 Закону України «Про міліцію» № 565-XII від 20.12.1990 одноразової грошової допомоги.

Факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України, що за твердженням відповідачів стало причиною нещасного випадку, належними та допустимими доказами не підтверджений. Посилання відповідачів на висновок по факту дорожньо-транспортної пригоди з участю ОСОБА_1 від 03.07.1997, затверджений начальником УМВС України в Кіровоградській області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказаний документ не є допустимим доказом в розумінні ст.70 КАС України, не є тим документом, який у відповідному порядку встановлює склад правопорушення та вину особи в скоєнні цього правопорушення.

Також доводи відповідача спростовуються матеріалами повторного розслідування нещасного випадку, що стався 19 червня 1997 року о 17 год. 20 хв.

Зокрема, актом про нещасний випадок № 43, затвердженим начальником УМЗ УМВС України в Кіровоградській області 21.06.2012, та актом від 20.06.2012 повторного розслідування нещасного випадку, що стався 19.06.1997 о 17 год 20 хв., складеним призначеною наказом УМЗ УМВС України в Кіровоградській області від 20.06.2012 № 13/66-53 комісією, встановлено, що позивач 19.06.1997, находячись за кермом службового автомобіля, отримавши повідомлення про автомобіль, що знаходиться в розшуку, до початку руху увімкнув проблисковий маячок і звукову сигналізацію, при перетині перехрестя, яке регулювалося світлофором, на зелене миготливе світло зіткнувся з автомобілем «Пежо 15В», що рухався на одночасно включений червоний та жовтий сигнал світлофору та мав намір проїхати перехрестя не зупиняючись.

За висновками повторного розслідування нещасного випадку дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок алкогольного сп'яніння водія автомобіля «Пежо 15В» гр. ОСОБА_5 та допущених ним порушень вимог Правил дорожнього руху України.

Факт порушення позивачем Правил дорожнього руху України означеними документами не встановлений.

Отже доводи відповідачів щодо заподіяння позивачем собі шкоди джерелом підвищеної небезпеки - транспортним засобом внаслідок порушенням правил його використання є безпідставними.

Судом першої інстанції під час розгляду справи в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи, ухвалено законне і обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, внаслідок чого правові підстави для скасування постанови суду першої інстанції, задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Керуючись ст.198, ст.ст.200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління МВС України в Кіровоградській області та МВС України залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27.03.2013 у справі № 2-а/1111/968/12 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко