Ухвала суду № 37033280, 04.02.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3381/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року № 0000101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 70383,32 грн., з яких за основним платежем - 56306,66 грн., за штрафними санкціями - 14076,66 грн., № 0000111700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 282822,51 грн., з яких за основним платежем - 226258,01 грн., за штрафними санкціями - 56564,50 грн., № 0000121700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 108968,59 грн., з яких за основним платежем - 87174,87 грн., за штрафними санкціями - 21793,72 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 27.03.2013 року №№ 0000121700, 0000111700, 0000101700.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.81), причини неприбуття не відомі.

Представник відповідача у судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.83).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 18.03.2013 року по 22.03.2013 року відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» за квітень 2010 року, ТОВ «Промекономбуд» за травень, червень 2010 року, ТОВ «Рондекс-2000» за липень, вересень, жовтень, листопад 2010 року, ТОВ «Епика» за липень, вересень, жовтень 2010 року, ТОВ «Антарес-ЮА» за вересень, жовтень, грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 26.03.2013 року № 40/170/НОМЕР_1.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого фізичною особою-підприємцем безпідставно сформовано податковий кредит у вересні-жовтні-грудні 2012 року на суму ПДВ 87174,87 грн.; пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 226258,01 грн., у тому числі: за квітень 2010 року у сумі 15125 грн., за травень 2010 року у сумі 6445,84 грн., за червень 2010 року у сумі 39148,23 грн., за липень 2010 року у сумі 72589,28 грн., за вересень 2010 року у сумі 66825 грн., у жовтні 2010 року у сумі 26123,80 грн.; на порушення пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України завищено валові витрати в 3-4 кв. 2012 року на загальну суму 435826 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2012 рік на суму 56306,66 грн.; ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ч. 1 та ч. 2 ст. 215, ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч. 2 ст. 689, ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Антарес-ЮА» при взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 27.03.2013 року № 0000101700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 70383,32 грн., з яких за основним платежем на 56306,66 грн., за штрафними санкціями на 14076,66 грн., № 0000111700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 282822,51 грн., з яких за основним платежем на 226258,01 грн., за штрафними санкціями на 56564,50 грн., № 0000121700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 108968,59 грн., з яких за основним платежем на 87174,87 грн., за штрафними санкціями на 21793,72 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішення, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Зі змісту акту спірної перевірки вбачається, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань, оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями, стали господарські операції з ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Епика», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Антарес-ЮА». При цьому, колегія суддів наголошує, що предметом спірної перевірки, в тому числі, були господарські операції позивача з ТОВ «Рондекс-2000», проте в акті, складеним за результати перевірки, податковим органом вказано, що станом на момент проведення перевірки результати зустрічної звірки відносно ТОВ «Рондекс-2000» не надійшли, а тому після надходження вказаних матеріалів, у разі необхідності, буде проведена позапланова перевірка позивача з цього питання. Тобто, визначаючи позивачу грошові зобов'язання податковий орган виходив лише з господарських операцій останнього з ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Епика», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Антарес-ЮА».

Як встановлено судом першої інстанції, 12.04.2010 року між позивачем та ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 12/04/10 (а.с.120-121 т.1).

На виконання вказаного договору ПП «Дім споживчого побуту - Бріз» поставило ФОП ОСОБА_3 дизпаливо на загальну суму 90750 грн., з яких ПДВ - 15125 грн.

Факт поставки дизпалива підтверджується накладною, податковою накладною, подорожнім листом вантажного автомобіля, товарно-транспортною накладною та платіжним дорученням щодо оплати поставленої продукції (а.с.122-127 т.1)

Також, з матеріалів справи вбачається, що 02.07.2010 року між позивачем та ТОВ «Епика» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 02/07-10, на виконання якого ТОВ «Епика» поставило ФОП ОСОБА_3 бензин А-76, А-80, дизпаливо на загальну суму 993231,66 грн., в тому числі ПДВ - 165538,94 грн. (а.с.128-131 т.1)

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується накладними, рахунками-фактурами, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, платіжними дорученнями (а.с.132-210 т.1).

Крім того, 21.05.2010 року між позивачем та ТОВ «Промекономбуд» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 21/05-10-02, на виконання якого ТОВ «Промекономбуд» поставило позивачу бензин А-76, дизпаливо на загальну суму 297023,48 грн., з них ПДВ - 45594,05 грн. (а.с.211 т.1)

Факт поставки нафтопродуктів підтверджується накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями (а.с.212-249 т.1)

10.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Антарес-ЮА» укладено договір поставки № 20 (а.с.45 т.1).

Згідно специфікацій предметом договору є поставка вугілля марки АМ, АС, АО, АК (а.с.46-47 т.1).

На виконання даного договору ТОВ «Антарес-ЮА» поставило ФОП ОСОБА_3 вугілля на загальну суму 523049,22 грн., в тому числі ПДВ - 87174,87 грн.

Факт поставки товару підтверджується рахунками-фактурами, видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, сертифікатами якості, платіжними дорученнями (а.с.48-119 т.1).

Зазначені господарські операції відображено позивачем у Книзі обліку доходів та витрат, журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС смт. Новотроїцьке Форма № 13-НП, що ведеться згідно Додатку 13 до Інструкції про порядок приймання та транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 року № 281/171/578/175 (а.с.1-27 т.2).

Також позивачем надано первинні бухгалтерські документи щодо подальшої реалізації отриманих від ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Епика», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Антарес-ЮА» нафтопродуктів та вугілля (а.с.126-250 т.2, 1-51 т.3).

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Епика», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Антарес-ЮА» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 05.09.2012 року № 659/22-820/35773735 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Епика» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ФОП ОСОБА_3 за липень, вересень та жовтень 2010 року», відповіді від 19.03.2013 року № 11750/22-5 від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про проведення зустрічної звірки ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», акту Торезької ОДПІ від 18.02.2013 року № 98/15-1/36893639 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Антарес-ЮА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Шоковіта» за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року (а.с.99-119 т.2), а також податкової інформації наявної у відповідача відносно контрагентів ФОП ОСОБА_3

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та акти перевірок, складені органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентами, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, акту Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС від 05.09.2012 року № 659/22-820/35773735, акту Торезької ОДПІ від 18.02.2013 року № 98/15-1/36893639 під час проведення вказаних звірок та перевірок правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентами не досліджувались перевіряючими. Висновки вказаних актів, з яких виходив податковий орган здійснюючи висновки акту спірної перевірки та, відповідно, які стали підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань, ґрунтуються на тому, що: ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Епика» не декларують податкові зобов'язання від ФОП ОСОБА_3, свідоцтва платників ПДВ скасовані, за рішеннями господарських судів підприємства визнано банкрутами; у ТОВ «Антарес-ЮА» відсутні виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності, в ланцюгу постачання наявні підприємства з ознаками фіктивності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності зазначених доводів податкового органу, оскільки, як Закон України «Про податок на додану вартість», так і Податковий кодекс України не ставлять право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ФОП ОСОБА_3 та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач та його контрагенти на момент укладання та виконання спірних договорів були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податковому обліку в ДПІ, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано враховано показання свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5 (водії) - підтвердили факти перевезення нафтопродуктів та вугілля від ПП «Дім споживчого побуту - Бріз», ТОВ «Епика», ТОВ «Промекономбуд», ТОВ «Антарес-ЮА», свідок ОСОБА_6 (оператор АЗС) - отримання нафтопродуктів, свідки ОСОБА_7 (інженер-технік КЗ «Новотроїцької протитублікарні»), ОСОБА_2 (начальник групи централізованого господарського забезпечення Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області) - факти поставки ФОП ОСОБА_3 нафтопродуктів та вугілля.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів зустрічних звірок та перевірок, складених органами державної податкової служби відносно контрагентів позивача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонської області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Генічеської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/