Постанова № 37033203, 05.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року справа №805/17033/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача: Жаботинської С.В., суддів: Лях О.П., Попова В.В., секретар судового засідання Казакова Т.М., за участю представників позивача Голенцової Л.І. Кисельової Н.А., представника відповідача Радченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 805/17033/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 000262200/16246/10/22-013 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини на 17 640,59 грн., прийнятого на підставі акту перевірки № 398/22-013/20042839 від 06 червня 2013 року.

В обґрунтування вимог позивач визначив невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення положенням Податкового кодексу України, Закону України «Про відходи». Послався на те, що згідно положень чинного законодавства екологічний податок підлягає нарахуванню та сплаті за умови постійного розміщення відходів у спеціально відведених місцях за наявності дозволу на це, виданого відповідним органом, який у позивача відсутній. Чинним законодавством не передбачено виникнення у суб'єкта господарювання обов'язку сплачувати екологічний податок при тимчасовому зберіганні відходів.

Постоновою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 805/17033/13-а позовні вимоги задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 398/22-013/20042839 від 06 червня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів, як вторинної сировини на 17 640,59 грн., з яких 15 478,11 грн. за основним платежем та 2 162,48 грн. за штрафними санкціями.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального правам, вказуючи, що з 01.01.2013 року Законом України від 24 травня 2012 року N 4834-УІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм», змінено значення поняття «розміщення відходів», яке визначено п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст.14 ПКУ.

Розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Тобто, суб'єкти господарювання, які здійснюють тимчасове розміщення (зберігання) відходів, до їх передачі на утилізацію та захоронення, не є платниками екологічного податку з 01.01.2013 року за умови наявності у них договору на видалення та утилізацію відходів з суб'єктами господарювання (комунальними або спеціалізованими підприємствами тощо). Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, встановила наступне.

В період з 15 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Межрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі направлень від 12 квітня 2013 року № 190-196 відповідно до плану-графіку на ІІ квартал 2013 року та наказу № 131 від 4 квітня 2013 року проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15 вересня 2011 року по 30 вересня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року. За наслідком проведеної перевірки відповідачем складений акт № 398/22-013/20042839 від 6 червня 2013 року (а.с. 125-176).

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення Публічним акціонерним товариством «Банк Фамільний», крім іншого, підпункту 240.1.3 пункту 240, підпункту 242.1 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, що призвели до заниження екологічного податку на суму 15 478,11 грн., у тому числі за періодами: ІІ квартал 2011 року - 8 876,25 грн., ІІІ квартал 2011 року - 1 518,75 грн., ІV квартал 2011 року - 2 362,50 грн., ІІ квартал 2012 року - 1 102,95 грн., ІV квартал 2012 року - 1 617,66 грн. та пункту 250.2 статті 250 Податкового кодексу України , внаслідок неподання податкової декларації з екологічного податку за ІІ квартал 2011 року, ІV квартал 2011 року, ІІ квартал 2012 року, ІV квартал 2012 року.

25 червня 2013 року відповідачем на підставі викладених в акті перевірки висновків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262200/16246/10/22-013 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини на 17 640,59 грн., з яких 15 478,11 грн. за основним платежем та 2 162,48 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що Публічним акціонерним товариством «Банк Фамільний» укладено договору № Л-605 від 23 липня 2008 року на утилізацію люмінесцентних ламп, між позивачем та ТОВ «Микитртуть» та договір № 210 від 21 квітня 2011 року про надання послуг з утилізації ртутевмісних відходів, між позивачем та ТОВ «Центр «Меркурій». Установою позивача передавалися відпрацьовані люмінесцентні лампи. Згідно актів про списання люмінесцентних ламп від 31 березня 2011 року, 15 вересня 2011 року, 4 січня 2012року , 23 травня 2012 року, 11жовтня 2012 року та актів приймання-передачі відпрацьованих люмінесцентних ламп № 242 від 5 квітня 2011 року, № 741 від 15 вересня 2011 року, № 01 від 4 січня 2012 року, № 362 від 23 травня 2012 року та № 785 від 11 жовтня 2012 року позивачем списано та передано ТОВ «Микитртуть» люмінесцентні лампи у кількості відповідно 212 шт., 45 шт., 70 шт., 30 шт., 44 шт. На підставі умов договору № 210 від 21 квітня 2011 року позивачем передано на утилізацію ТОВ «Центр Меркурій» люмінесцентні лампи у кількості 51 шт.

В акті перевірки відповідач, посилається на те, що розміщення позивачем побутових відходів на власній території установи є тимчасовим розміщенням відходів та відповідно підпункту 240.1.3 статті 240 Податкового кодексу України визначив наявність у позивача обов'язку щодо нарахування та сплати екологічного податку, який не залежить від укладення з іншим підприємством договору на надання послуг по вивозу та розміщенню на спеціально відведених місцях відходів. На підставі наведених висновків відповідач із врахуванням обсягів відходів (кількості списаних та переданих на утилізацію люмінесцентних ламп) та нормативу збору для люмінесцентних ламп та коефіцієнтів місця розміщення відходів та характеру місця розташування визначив збір за розміщення відходів, що мав бути нарахованим та сплаченим позивачем у розмірі 15 478,11 грн., з яких 8876,25 грн. - у 1 кварталі 2011 року, 1518,75 грн. - у 3 кварталі 2011 року, 2362,50 грн. - у 4 кварталі 2011 року, 1102,95 грн. - у 2 кварталі 2012 року, 1617,66 грн. - у 4 кварталі 2012 року.

Між сторонами не є спірними обставини, що встановлені в ході проведеної відповідачем перевірки, що стосуються списання та передачі на утилізацію позивачем люмінесцентних ламп. Спірним питанням в цій справі є наявність у позивача обов'язку щодо нарахування та сплати екологічного податку.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розділу VIIІ Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповдно до пп. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 ПК України, що об'єктом та базою оподаткування є, зокрема обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Згідно з п. 249.1. ПК України суми податку, який справляється за розміщення відходів, обчислюються платниками самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів.

З матеріалів справи вбачається, що порушення встановлено за період з 15 вересня 2011 року по 31 грудня 2012 року, тобто під час дії частини статті у попередній редакції, тобто в редакції від 14.11.2012 року. Відповідно до підпункту 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 1 січня 2013 року розміщенням відходів є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Наказом Державної податкової служби України від 16.12.2011 р. № 258 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів» якою передбачено, що місця тимчасового зберігання відходів, наприклад для тимчасового зберігання небезпечних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Відповідно до п. 250.2 ст. 250 ПК України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах - за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ПАТ «Банк Фамільний» є об'єктом та базою щоквартального оподаткування побутових відходів (люмінесцентних ламп), що тимчасово розміщуються (зберігаються), в т.ч. на кінець звітного кварталу на власній території установи (до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (спеціалізованому підприємству тощо) в місцях видалення відходів. Виняток складають обсяги та види (класи) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів, як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

Згідно статті 1 Закону України «Про відходи» розміщенням відходів є зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. У редакції абзацу 16 статті 1 цього закону, що діяла до 16 листопада 2012 року, спеціально відведеними місцями чи об'єктами є місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

З наведених норм вбачається, що платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів. Як вбачається з матеріалів справи Публічне акціонерне товариство "Банк Фамільний" здійснювало зберігання відходів у вигляді люмінесцентних ламп у кількості 51 шт., а тому, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що починаючи з 1 січня 2011 року банківська установа, незважаючи на укладений договір з іншим підприємством на послуги по вивозу та розміщенню на спеціально відведених місцях (звалищах, полігонах тощо) відходів, має об'єкт та базу щоквартального оподаткування - відходи (зокрема, люмінесцентні лампи), що тимчасово розміщуються (зберігаються) на власній території до їх передачі на утилізацію або розміщення іншому суб'єкту господарювання (спеціалізованому підприємству тощо) в місця видалення відходів, та зобов'язана нараховувати та сплачувати екологічний податок за тимчасове розміщення відходів.

Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі № 805/17033/13-а - скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 25 червня 2013 року № 000262200/16246/10/22-013 - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі постанова суду складена 06.02.2014 року.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

О.П. Лях

В.В. Попов