Рішення № 37030869, 04.02.2014, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року справа № 919/03/14

За позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради

(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 19048894,24 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Зексель О.В., довіреність від 16.03.2012 №14-341;

від відповідача - Іванов П.П., довіреність від 02.01.2014 №6-ю.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі - суду) з позовом до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (далі - відповідач, КП «Севтеплоенерго») про стягнення заборгованості у розмірі 19048894,24 грн, з яких: 15382742,96 грн - сума боргу за спожитий природний газ; 986383,07 грн - пеня; 1313155,81 грн - 3% річних; 1237116,01 грн - 7% штрафу; 129496,39 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, із посиланням на положення Цивільного та Господарського кодексів України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 №14/2582/11 в частині здійснення своєчасної та повної оплати за спожитий природний газ.

Ухвалою суду від 09.01.2014 позовна заява НАК «Нафтогаз України» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №919/03/14. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.02.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю визнав позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення суми боргу за спожитий природний газ, неустойки та річних. В частині позову про стягнення інфляційних втрат просить відмовити у зв'язку з відсутністю інфляційних процесів у відповідні періоди прострочення відповідачем оплати спожитого природного газу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

30.09.2011 між НАК «Нафтогаз України» (Продавець) та КП «Севтеплоенерго» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №14/2582/11 (далі - Договір) /арк.с. 9-14/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезенного на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.10.2011 по 31.12.2012 газ в обсязі до 132342,8 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (пункт 3.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до пункту 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ - 1309,20 грн.

В пункті 6.1 Договору сторони встановили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 Договору).

На виконання своїх зобов'язань за Договором, в період з жовтня 2011 року по грудень 2012 року Продавець передав, а Покупець прийняв природний газ на загальну суму 131053472,98 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, підписаними без зауважень представниками сторін та скріпленими їх печатками: від 31.10.2011 на суму 2670686,83 грн; від 30.11.2011 на суму 17812854,76 грн; від 31.12.2011 на суму 16823966,24 грн; від 31.01.2012 на суму 21277812,27 грн; від 29.02.2012 на суму 23364751,71 грн; від 31.03.2012 на суму 20553701,61 грн; від 30.04.2012 на суму 2630728,74 грн; від 31.05.2012 на суму 934685,01 грн; від 30.06.2012 на суму 334219,13 грн; від 31.07.2012 на суму 170697,42 грн; від 31.08.2012 на суму 170836,20 грн; від 30.09.2012 на суму 111715,34 грн; від 31.10.2012 на суму 92305,16 грн; від 30.11.2012 на суму 6899198,60 грн; від 31.12.2012 на суму 17205313,96 грн /арк.с.15-34/. Тобто, позивач виконав умови Договору належним чином.

Натомість, відповідач умови Договору порушив: плату за отриманий товар (природний газ) вносив несвоєчасно і не в повному обсязі. Наведене спричинило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості за спожитий природний газ, неустойки, 3% річних та суми інфляційних втрат.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статтею 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що 30.09.2011 між сторонами був укладений договір №14/2582/11, який за своєю правовою природою та ознаками є різновидом договору купівлі-продажу - договором поставки.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами Договору КП «Севтеплоенерго» було зобов'язано сплатити вартість отриманого природного газу до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, відповідач був зобов'язаний повністю розрахуватися за отриманий від позивача природний газ у наступні строки: за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 на суму 2670686,83 грн - до 14.11.2011; за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2011 на суму 17812854,76 грн - до 14.12.2011; за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2011 на суму 16823966,24 грн - до 14.01.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2012 на суму 21277812,27 грн - до 14.02.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 29.02.2012 на суму 23364751,71 грн - до 14.03.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2012 на суму 20553701,61 грн - до 14.04.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2012 на суму 2630728,74 грн - до 14.05.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2012 на суму 934685,01 грн - до 14.06.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2012 на суму 334219,13 грн - до 14.07.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2012 на суму 170697,42 грн - до 14.08.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 на суму 170836,20 грн - до 14.09.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2012 на суму 111715,34 грн - до 14.10.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2012 на суму 92305,16 грн - до 14.11.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 на суму 111715,34 грн - до 14.12.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 на суму 6899198,60 грн - до 14.12.2012; за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012 на суму 17205313,96 грн - до 14.01.2013.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідач не надав суду доказів повної оплати вартості отриманого за Договором природного газу, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість відповідача за Договором за спожитий природний газ (за актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2012) складає 15382742,96 грн.

З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 15382742,96 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За порушення строків оплати відповідачем отриманого природного газу позивач також просить стягнути з КП «Севтеплоенерго» пеню в сумі 986383,07 грн, 7% штрафу у розмірі 1237116,01 грн, інфляційні втрати у розмірі 129496,39 грн та 3% річних у розмірі 1313155,81 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 Договору, зокрема встановлено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору, яким встановлені строки проведення розрахунків, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що порушуючи умови Договору відповідач не своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату спожитого природного газу. Так, прострочення КП «Севтеплоенерго» за актами приймання-передачі природного газу становить: від 31.10.2011 - з 15.11.2011 по 22.12.2011; від 30.11.2011 - з 15.12.2011 по 26.11.2012; від 31.12.2011 - з 15.01.2012 по 07.12.2012; від 31.01.2012 - з 15.02.2012 по 07.12.2012; від 29.02.2012 - з 15.03.2012 по 07.12.2012; від 31.03.2012 - з 15.04.2012 по 07.12.2012; від 30.04.2012 - з 15.05.2012 по 07.12.2012; від 31.05.2012 - з 15.06.2012 по 07.12.2012; від 30.06.2012 - з 15.07.2012 по 07.12.2012; від 31.07.2012 - з 15.08.2012 по 07.12.2012; від 31.08.2012 - з 15.09.2012 по 07.12.2012; від 30.09.2012 - з 15.10.2012 по 07.12.2012; від 31.10.2012 - з 15.11.2012 по 21.12.2012; від 30.11.2012 - з 15.12.2012 по 29.12.2012; від 31.12.2012 - з 15.01.2013 по теперішній час (на суму залишку боргу у розмірі 15382742,96 грн).

На підставі викладеного, зважаючи на встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем обов'язку щодо внесення оплати за спожитий природний газ, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 7% штрафу та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки неустойки та річних, суд дійшов висновку про їх відповідність наведеним вище вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги НАК «Нафтогаз України» в частині стягнення пені у розмірі 986383,07 грн (за актами від 31.10.2012, від 30.11.2012 та від 31.12.2012 (по 13.12.2013)), 7% штрафу у розмірі 1237116,01 грн та 3% річних у розмірі 1313155,81 також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 129496,39 грн суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми за весь час прострочення платежу на момент пред'явлення позову і лише у разі наявності інфляції за такий період є підстави для стягнення збитків від інфляційних процесів.

Таку саме думку виказав Вищий господарський суд України у постанові від 08 серпня 2013 року по справі № 5023/4691/12 за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації про стягнення 9906385,92 грн.

Водночас, з розрахунків інфляційних втрат, наданих позивачем, вбачається, що вказані розрахунки здійснені НАК «Нафтогаз України» не за повні періоди допущеного відповідачем прострочення (починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому мав бути здійснений платіж, і закінчуючи місяцем виконання грошового зобов'язання або моментом пред'явлення позову), а лише вибірково - за періоди, в яких індекс інфляції становив більше одиниці, з виключенням періодів дефляції.

Судом встановлено, що за допущені періоди прострочення КП «Севтеплоенерго» оплати спожитого природного газу за Договором НАК «Нафтогаз України» не зазнало збитків від інфляційних процесів, а тому підстав для задоволення позову у цій частині не має.

Підсумовуючи викладене, позов НАК «Нафтогаз України» підлягає задоволенню частково - з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18919397,85 грн, з яких: 15382742,96 грн - сума боргу за спожитий природний газ; 986383,07 грн - пеня; 1237116,01 грн - 7% штрафу; 1313155,81 грн - 3% річних.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради про стягнення 19048894,24 грн, з яких: 15382742,96 грн - сума основного боргу; 986383,07 грн - пеня; 1313155,81 грн - 3% річних; 1237116,01 грн - 7% штрафу; 129496,39 грн - інфляційні втрати, - задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 03358357; вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (ідентифікаційний код 20077720; вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01001) суму боргу за спожитий природний газ в розмірі 15382742,96 грн (п'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят дві тисячі сімсот сорок дві грн 96 коп.), пеню у розмірі 986383,07 грн (дев'ятсот вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят три грн 07 коп.), 3% річних у розмірі 1313155,81 грн (один мільйон триста тринадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять грн 81 коп.), 7% штрафу в розмірі 1237116,01 грн (один мільйон двісті тридцять сім тисяч сто шістнадцять грн 01 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 68352,15 грн (шістдесят вісім тисяч триста п'ятдесят дві грн 15 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 07.02.2014.

Суддя О.М.Архипенко

Вих. № 919/03/14/3131/14