Ухвала суду № 37030, 10.07.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

10.07.06 Справа № 5/2448-19/487А

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Дубник О.П.

суддів Орищин Г.В.

Якімець Г.Г.

При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.

розглянувши апеляційну скаргу державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Франківському районі м.Львова №6969/9/10 від 05.04.2006р.

на постанову господарського суду Львівської області від 09.03.2006р.

у справі №5/2448-19/487А

за позовом ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів

до Приватного підприємства (далі ПП) «Галзбутсервіс», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Долоніт», м.Київ

про визнання недійсним господарського зобов’язання

за участю представників

від позивача –не з’явився;

від відповідача 1 – Кузан Р.І. –представник (дов. у справі);

від відповідача 2 - не з’явився.

Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Права та обов’язки згідно ст.ст. 49, 51 КАС України роз’яснено, заяв про відвід суддів не поступало.

Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позивач та ТзОВ «Долоніт» належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, докази цього містяться в матеріалах справи, ухвала суду про призначення справи до розгляду направлялась сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Постановою господарського суду Львівської області від 09.03.2006р. у цій справі (суддя Левицька Н.Г.) в задоволені позовних вимог ДПІ у Франківському районі м.Львова до ПП «Галзбутсервіс», ТзОВ «Долоніт»про визнання недійсним господарського зобов’язання, укладеного між відповідачами, шляхом видачі податкової накладної №32 від 20.04.04р., на загальну суму 172740,00 грн., та застосування наслідків, які передбачені ст.208 Господарського кодексу України, відмовлено у повному обсязі.

Постанова суду мотивована ст.19 Конституції України, ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.207, 208 ГК України, ч.19 ст.8 Закону України «Про підприємництво», на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про безпідставність вимог податкового органу, так як останнім документально не доведено наявність умислу завідомо суперечного інтересам держави та суспільства, зокрема на ухилення від сплати податків, у відповідачів при здійсненні спірної господарської операції та не подано доказів втрати ТзОВ «Долоніт»статусу юридичної особи на момент укладення цієї господарської операції.

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, позивач оскаржив рішення суду, як прийняте з порушенням норм матеріального права, стверджуючи, що господарське зобов’язання відповідачів, яке підтверджується податковою накладною №32 від 20.04.04р., є таким, що вчинене з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, намір на укладення останнього наявний у обох сторін, а податки не нараховані та не сплачені, тому, в даному випадку, слід застосувати вимоги ст.ст.207, 208 ГК України.

Апелянт просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги.

Заслухавши присутнього представника відповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, судом встановлено наступне:

відповідно до позовної заяви ДПІ у Франківському районі м.Львова просить на підставі ст.207 ГК України визнати недійсним господарське зобов’язання між ПП «Галзбутсервіс»та ТзОВ «Долоніт»на загальну суму 172740 грн., як укладене при наявності наміру у обох сторін та виконання зобов’язання обома сторонами, та застосувати до відповідачів наслідки, передбачені ст.208 ГК України, а саме стягнути все одержане ними за таким господарським зобов’язанням згідно податкової накладної №32 від 20.04.04р. в доход держави.

Актом перевірки від 25.03.05р. №124/23-239/32261438 «Про результати комплексної позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПП «Галзбутсервіс»за період з 01.12.03р. по 25.03.05р.» встановлено, що ПП «Галзбутсервіс»мав взаєморозрахунки з ТзОВ «Долоніт».

Згідно вказаного акту перевірки представниками податкового органу направлено запити на проведення зустрічних перевірок по взаєморозрахунках з контрагентами ПП «Галзбутсервіс», серед них і ТзОВ «Долоніт», та зазначено, що при отриманні відповідей на ці запити, буде розглянуте питання про зняття ПП «Галзбутсервіс»з обліку, а при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, вживатимуться заходи відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу» від 12.01.05р. №2322-IV, із змінами та доповненнями.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, в підтвердження своїх вимог, надано суду першої інстанції копії запитів до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про проведення зустрічної перевірки ТзОВ „Долоніт" з питань взаєморозрахунків даного підприємства з ПП „Галзбутсервіс", копії свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Долоніт», рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.04.05р. по справі №2-148/3 про визнання установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТзОВ «Долоніт» недійсними, акт ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 14.07.05р. №980/19-4013-1 про виключення ТзОВ «Долоніт»з реєстру платників податку на додану вартість, згідно якого останній не подає звітність з податку на додану вартість лише з травня 2004р.

На підставі одержаної відповіді з ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ТзОВ «Долоніт» та згідно акту перевірки ПП «Галзбутсервіс», апелянт, стверджує, що на підставі усної угоди між відповідачами виникло господарське зобов’язання на загальну суму 172740 грн., що підтверджується податковою накладною №32 від 20.04.04р., яке завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

На неодноразові вимоги суду апеляційної інстанції про надання доказів фактичного здійснення відповідачами правочину, такі позивачем подані не були.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно із ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування ви конаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Однак, як встановлено місцевим господарським судом, позивачем не подано суду доказів проведення зустрічної перевірки ТзОВ „Долоніт" з питань взаєморозрахунків з ПП „Галзбутсервіс", не підтверджено факту заниження податкових зобов'язань ТзОВ „Долоніт" та не подано доказів наявності умислу, що суперечить інтересам держави та суспільства у ПП „Галзбутсервіс".

Спірні правовідносини у відповідачів мали місце в квітні 2004р., тобто в період, коли ТзОВ «Долоніт»був зареєстрований платником податків та належним чином звітувався з податку на додану вартість.

Крім того, як уже зазначалось, ухвалами суду апеляційної інстанції вимагалось надати суду податкову накладну №32 від 20.04.04р. та інші документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, якими зафіксовано здійснення спірної господарської операції з ТзОВ «Долоніт», однак жодних доказів здійснення такої позивачем подано не було.

Згідно ст.71 КАС України апелянт повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що, оскільки апелянтом не доведено самого факту здійснення господарської операції між відповідачами, в чому полягала суперечна інтересам держави та суспільства мета спірного господарського зобов’язання і чи була вона спрямована на ухилення від сплати податків, наявність в діях відповідачів вини у формі умислу, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, в задоволені апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –

Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Постанову господарського суду Львівської області від 09.03.2006р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.

Головуюча-суддя О.П. Дубник

суддя Г.В. Орищин

суддя Г.Г.Якімець