Постанова № 37027526, 30.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 914/4821/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", за № 10-111 від 08.01.2014 року

на ухвалу господарського суду Львівської області від 30.12.2013 року

у справі № 914/4821/13

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Компанія Ензим", м. Львів

до відповідача: Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал", м. Львів

про визнання недійсним дозволу на скид стічних вод (в частині).

За участю представників:

від позивача: Балаєв Ф.Д. - представник

від відповідачів: Урбанська Ф.Д. - представник

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.12.2013 року у справі № 914/4821/13 (суддя Щигельська О.І.) частково задоволено заяву ПАТ "Компанія Ензим" про вжиття заходів до забезпечення позову: вжито заходи до забезпечення позову ПАТ "Компанія Ензим", шляхом заборони ЛМКП "Львівводоканал" вчиняти дії, пов'язані з відбором проб якості стічних вод ПАТ "Компанія Ензим" у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПАТ "Компанія Ензим" №1645, що розроблений ПАТ "Компанія Ензим" і погоджений 30.03.2012р. КП "Адміністративно-технічне управління" та 26.03.2012р. ЛМКП "Львівводоканал" і відповідає вимогам "Правил приймання стічних вод" до вирішення справи по суті. В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що вжиття заходу до забезпечення позову у даній справі обґрунтовується запобіганням можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи, в даному випадку ПАТ "Компанія Ензим", які можуть випливати із дій ЛМКП "Львівводоканал" в межах виконання покладених на нього обов'язків перевіряти якість скиду стічних вод ПАТ "Компанія Ензим" відповідно до наданого останньому спірного дозволу, який вступить в дію з 01.01.2014 року. Однак, зважаючи на необхідність попередження можливих зловживань з боку ПАТ "Компанія Ензим" наданими йому правами, заява про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає до задоволення частково, шляхом зміни формулювання вказаних заходів, а саме ЛМКП "Львівводоканал" слід заборони вчиняти дії, пов'язані з відбором проб якості стічних вод ПАТ "Компанія Ензим" у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПрАТ "Компанія Ензим" №1645.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, ЛМКП "Львівводоканал" подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати. Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що у своїй позовній заяві позивач просить господарський суд визнати недійсним дозвіл на скид стічних вод реєстраційний № 4964, виданий ЛМКП «Львівводоканал», в частині зазначення даних про контрольний колодязь КК-1. Натомість, в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову № 3838 від 24.12.2013р., позивач просить господарський суд заборонити ЛМКП "Львівводоканал" здійснювати відбір проб стічних вод ПАТ «Компанія Ензим» у місці приєднання випусків ПАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації.

Зважаючи на наведене, та в порушення п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16, ні позивачем, ні господарським судом першої інстанції не надано доказів, не наведено обґрунтованих мотивів, які могли б свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким саме чином заборона здійснювати відбір проб стічних вод може утруднити або унеможливити виконання рішення суду про визнання недійсним документу - дозволу на скид.

Крім цього, апелянт вважає, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на якусь ймовірну чи гіпотетичну можливість з боку ЛМКП "Львівводоканал" застосовувати до нього можливі додаткові нарахування, якщо за результатами ймовірно зроблених аналізів ймовірно взятих проб стічних вод в них виявиться перевищення допустимих концентрацій певних речовин, в результаті чого, в майбутньому, може бути порушено право позивача. Однак, місцевий господарський суд задовольняючи заяву позивача частково не приймає до уваги те, що відповідно до положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року № 16, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, а ще й в справі з такими позовними вимогами.

Також, апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції в обґрунтування задоволення заяви ПАТ «Компанія Ензим» про вжиття заходів до забезпечення позову посилається на забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, незважаючи на те, що позов, пред'явлений позивачем, не є майновим.

Позивач у відзиві від 29.01.2014 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить ухвалу господарського суду залишити без змін. Зокрема, відповідач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони ЛМКП «Львівводоканал» вчиняти дії, пов'язані з відбором проб якості стічних вод ПАТ «Компанія Ензим» у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПАТ «Компанія Ензим» № 1645 є необхідним для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів ПАТ «Компанія Ензим», які можуть виникати із дій ЛМКП «Львівводоканал» в межах виконання покладених на нього обов'язків щодо перевірки якості скиду стічних вод ІІАТ «Компанія Ензим» відповідно до наданого останньому спірного дозволу, який вступив в дію з 01.01.2014 року.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як встановлено судовою колегією, на розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/4821/13 за позовом ПАТ "Компанія Ензим" до ЛМКП "Львівводоканал" про визнання недійсним дозволу на скид стічних вод реєстраційний №4964, виданий ЛМКП "Львівводоканал" в частині зазначення даних про розміщення контрольного колодязя (КК-1) (а.с. 3).

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву № 3838 від 24.12.2013 року (а.с. 7) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ЛМКП «Львівводоканал» здійснювати відбір проб стічних вод ПАТ «Компанія Ензим» у місці приєднання випусків ПАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт).

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями), визначено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається з поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову, ним зазначено, що оспорюваний дозвіл на скид стічних вод реєстраційний № 4964, виданий ЛМКП "Львівводоканал", містить положення про місце розташування контрольного колодязя КК-1 у місці приєднання випусків ПАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт), однак, місце розташування даного контрольного (КК-1) не погоджено у Проекті ліміту № 1645 від 30.03.2012 року, що є порушенням п. 7.1.5 Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської галізації Львова, затверджених рішенням виконкому Львівської міської ради від 18.09.2002р. № 292, в якому передбачено, що КК мають бути визначені в Проекті ліміту. Таким чином, позивач вважає, що відбір проб, як безпосередня діяльність підприємства відповідача для аналізу стічних вод у місці, визначеному у спірному дозволі, що вступить в дію з 01.01.2014р. порушить його конституційне право на судовий захист, суттєво утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову і визнання недійсним спірного дозволу, оскільки якість води, що скидається до колектору міської каналізації у місці камери гасіння напору на перехресті вул.Богданівська-Глинянський Тракт, а не в погодженому проектом ліміту місці розташування КК-1, йому невідома, а за скид стічних вод з перевищенням ліміту забруднювальних речовин в систему міської каналізації встановлюється відповідальність, згідно чинного законодавства.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 року (із змінами і доповненнями) визначено, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

Не можуть забезпечуватися заходами, зазначеними в статті 66 ГПК України, інші, крім позовних, вимоги (наприклад, пов'язані із здійсненням повороту виконання судового рішення, із зміною способу та порядку його виконання тощо).

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (абз. 3 п. 1 постанови Пленуму).

Отже, беручи до уваги обґрунтування вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову, з якими погодився місцевий господарський суд, розумним і адекватним забезпечувальним заходом, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог, є заборона відповідачу вчиняти певні дії. Вказаний вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду, що вжиття заходу до забезпечення позову у даній справі обґрунтовується запобіганням можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи, в даному випадку ПАТ "Компанія Ензим", які можуть випливати із дій ЛМКП "Львівводоканал" в межах виконання покладених на нього обов'язків перевіряти якість скиду стічних вод ПАТ "Компанія Ензим" відповідно до наданого останньому спірного дозволу.

Однак, зважаючи на те, що позивач у заяві просив вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати відбір проб стічних вод ПАТ «Компанія Ензим» у місці приєднання випусків ПАТ «Компанія Ензим» до колектору міської каналізації (камера гасіння напору на перехресті вул. Богданівська - Глинянський Тракт), що свідчило про можливість цілковитого обмеження ЛМКП «Львівводоканал» у відборі стічних вод ПАТ «Компанія Ензим» у місцях приєднання колектору, які передбачені у Дозволі на скид стічних вод реєстраційний № 4964 та Проекті ліміту № 1645 від 30.03.2012 року, місцевим господарським судом обґрунтовано вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ЛМКП "Львівводоканал" вчиняти дії, пов'язані з відбором проб якості стічних вод ПАТ "Компанія Ензим" у місцях, що не визначені проектом ліміту на скид забруднюючих речовин в систему міської каналізації ПрАТ "Компанія Ензим" №1645, що розроблений ПАТ "Компанія Ензим" і погоджений 30.03.2012р. КП "Адміністративно-технічне управління" та 26.03.2012р. ЛМКП "Львівводоканал" і відповідає вимогам "Правил приймання стічних вод" до вирішення справи по суті.

Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів вважає, що останні не спростовують висновки місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а тому не заслуговують на увагу судової колегії.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу господарського суду Львівської області від 30.12.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ЛМКП "Львівводоканал" без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Данко Л.С.