Рішення № 37027442, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23223/13 29.01.14

За позовомПриватного підприємства «Видавництво «Махаон - Україна»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет»простягнення 123 056,85 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Грюканов Ю.О.від відповідача:Азізян Л.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Видавництво «Махаон - Україна» (надалі - ПП «Видавництво «Махаон - Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (надалі - ТОВ «Фудмаркет») про стягнення 123 056,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки № NF4600031068 від 14.06.2010 р. та за договором про переведення боргу від 01.02.2011 р. неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 123 056,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.01.2014 р.

08.01.2014 р. через канцелярію суду представником позивача було подано докази на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2013 р. В свою чергу, представником відповідача подано клопотання про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні, яке відбулось 08.01.2014 р. судом оголошено перерву до 29.01.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в судовому засіданні, 29.01.2014 р. представник позивача надав пояснення по суті спору, позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2010 р. між ПП «Видавництво «Махаон - Україна» та ТОВ «Фудмаркет» було укладено договір поставки № NF4600031068 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість товарів, що поставляються, вказується в специфікації і накладних, що з моменту їх підписання є невід'ємними частинами договору.

14.06.2010 р. між позивачем і відповідачем укладено протокол розбіжностей до договору поставки № NF4600031068 від 14.06.2010 р. відповідно до п. 1 якого, сторони домовились прийняти редакцію постачальника, а редакцію продавця відмінити.

Згідно з п. 6.1 Договору при поданні постачальником всіх належним чином оформлених накладних і товаросупровідних документів, покупець оплачує поставлений товар через 30 (тридцять), але не пізніше 40 (сорока) календарних днів з моменту реалізації товару.

На виконання умов Договору ПП «Видавництво «Махаон-Україна» поставило, а ТОВ «Фудмаркет» прийняло товар на загальну суму 869 027,20 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами у період з вересня 2010 р. по грудень 2012 р.

01.02.2011 р. між ТОВ «Квіза-Трейд» (первісний боржник), ТОВ «Фудмаркет» (новий боржник) та ПП «Видавництво «Махаон-Україна» укладено договір про переведення боргу, відповідно до п. 2 якого первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов'язання, що виникло на підставі основного договору та усіх інших підписаних раніше договорів поставки / купівлі-продажу або підписаних видаткових накладних, що передували основному договору, укладених між первісним боржником ТОВ «Квіза-Трейд» та кредитором ПП «Видавництво «Махаон-Україна», у розмірі 190 135,04 грн. (сто дев'яносто тисяч сто тридцять п'ять гривень чотири копійки) і стає грошовим зобов'язанням за договором поставки № NF4600031068 від 14.06.2010 р., що укладений між новим боржником та кредитором, що продовжує діяти на умовах, передбачених в ньому, у повному обсязі.

Відповідач частково оплатив суму заборгованості у розмірі 936 105,42 грн., що підтверджується банківськими виписками з розрахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків з січня 2011 р. по вересень 2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 123 056,85 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору визначено, що строк оплати товару настає через 30 (тридцять), але не пізніше 40 (сорока) календарних днів з моменту реалізації товару.

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з діями третіх осіб, які не є сторонами вказаного договору - споживачами товару, що мають придбати товар та сплатити кошти.

При цьому, за змістом ст. 511 Цивільного кодексу України зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Укладений сторонами Договір не створює обов'язку у третіх осіб придбавати та оплачувати поставлений позивачем товар.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 Цивільного кодексу України навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також суд відзначає, що сторонами в п. 6.1 Договорів узгоджено не умови виникнення у замовника вказаного обов'язку, а порядок та строки здійснення розрахунків, тобто строки виконання зобов'язання.

При цьому ст. 530 Цивільного кодексу України передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка має неминуче настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його негайного виконання у будь-який час.

Суд відзначає, що Договір не містить і посилання на подію, як встановлено судом, з настанням якої зобов'язання з оплати відповідних послуг підлягає виконанню.

Подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично Договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за поставлений товар пов'язано з діями споживачів, а саме придбанням та оплатою коштів за товар щодо яких невідомо чи будуть вони вчинені і у якому обсязі.

Разом з тим, як вже вказувалось, зобов'язання не може створювати обов'язку для особи, яка не є стороною такого зобов'язання; зобов'язаною особою за Договором є відповідач, а не споживачі товару.

Таким чином, Договір не містить визначення строку виконання грошового зобов'язання в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому підлягає застосуванню частина друга вказаної статті, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналогічні висновки щодо застосування положень ст. 530 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.07.2010 р. у справі № 7/728, від 13.07.2010 р. у справі № 17/307 та від 21.04.2010 р. у справі № 11/343.

19.11.2013 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 18.11.13 від 18.12.2013 р. про сплату заборгованості за Договором.

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З урахуванням положень ст. 520 Цивільного кодексу України та умов Договору про переведення боргу до відповідача перейшли зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 190 135,04 грн. і стали грошовим зобов'язанням за договором поставки № NF4600031068 від 14.06.2010 р.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фудмаркет» частково оплатило поставлену продукцію на суму 936 105,42 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актом звірки взаєморозрахунків з січня 2011 р. по вересень 2013 р. При цьому вказаний акт вважається визнаним та узгодженим відповідачем з огляду на відсутність зауважень у встановлений п. 6.4 Договору строк.

Враховуючи часткову сплату, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 123 056,82 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 123 056,82 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ПП «Видавництво «Махаон-Україна» в частині стягнення з ТОВ «Фудмаркет» заборгованості у розмірі 123 056,82 грн. є правомірними та обґрунтованими.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 0,03 грн. боргу необхідно відмовити з підстав недоведеності позивачем факту здійснення поставки товару відповідачу на вказану суму.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України не може бути прийнятий судом входячи з наступного.

Згідно із ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого

обов'язку.

Частиною 3 статті 264 ЦК України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до

нового строку не зараховується.

Із матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2010 р. по грудень 2012 р. відповідачем здійснювалась часткова оплата за Договором, що в розумінні приписів в ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про визнання ним свого боргу за таким Договором та має наслідком переривання строку позовної давності.

Із матеріалів справи вбачається, що останнє перерахування грошових коштів відповідачем було здійснено 11.12.2012 р., а позовну заяву було подано 29.11.2013 р., що підтверджується вхідним штампом канцелярії господарського суду міста Києва, а відтак підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності у суду відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Фудмаркет» на користь ПП «Видавництво «Махаон - Україна» заборгованості у розмірі 123 056,82 грн.

В частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 0,03 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Видавництво «Махаон - Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудмаркет» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код 36387233) на користь Приватного підприємства «Видавництво «Махаон - Україна» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12; ідентифікаційний код 30677602) заборгованість у розмірі 123 056 (сто двадцять три тисячі п'ятдесят шість) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 14 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.02.2014 р.

Суддя В.П. Босий