Ухвала суду № 37027253, 27.01.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 р.Справа № 820/9375/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Зеленського В.В. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 820/9375/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства доходів і зборів України треті особи Головне управління Міністерства доходів і зборів України в Харківській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

04.10.2014 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), третя особа - Головне управління Міністерства доходів і зборів України у Харківській області, в якому просить після зменшення позовних вимог, визнати неправомірними дії відповідача виражені у відмові знищити з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків персональні дані ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2013 року було відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою задовольнити позов.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Законів України «Про звернення громадян", "Про захист персональних даних", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 19 січня 2011 року позивач є батьком неповнолітньої - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

27.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням про знищення персональних даних ОСОБА_2, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, та повідомлення його про це.

23.09.2013 року відповідачем була надана відповідь-відмова.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України "Про захист персональних даних"

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1.ч.2 статті 15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.

Персональні дані підлягають знищенню у разі:

закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб"єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;

припинення правовідносин між суб"єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником бази, якщо інше не передбачено законом;

набрання законної сили рішенням суду щодо вилучення даних про фізичну особу з бази персональних даних.

Позивач як на підставу для знищення персональних даних своєї неповнолітньої доньки, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків зазначає на неврахування його релігійних поглядів та протиправність дій податкового органу під час внесення даних відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про вичерпний характер переліку випадків знищення персональних даних, передбачений Законом України "Про захист персональних даних" та відсутності в даному переліку релігійних поглядів батька неповнолітньої дитини.

Апеляційна скарга не містить підстав для спростувань наведених висновків.

Стосовно положень Податкового кодексу України, які кажуть про право платника податків, який через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки плтаника податків, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.70.5 ст.75 ПК України встановлено, що фізична особа - платник податків, яка через свої релеігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов"язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім"ям та по-батькові і серією та номером паспорта, а також пред"явити паспорт.

Для заповнення облікової картки фізичної особи-платника податків, використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Згідно до п.5 Розділу УП Положення №1147 "Облікові картки фізичних осіб у віці до шістнадцяти років або неповнолініх осіб, які не не отримали паспорта, подаються одним із батьків (усиновителя, опікуна, піклувальника). Якщо свідоцтво про народження дитини видане не українською мовою, необхідно подати засвідчений у встановленому законодавству порядку переклад такого свідоцтва українською мовою.

Пунктом 2 Розділу УШ згаданого вище Положення №1147 передбачено, що облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру у тому числі за серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Матеріали справи свідчать про те,що персональні дані ОСОБА_2 до Державного реєстру фізичних осіб платників податків були внесені за заявою її матері.

Виходячи із аналізу наведених вище норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність протиправності в діях податкового органу по відмові у знищенні персональних даних його неповнолітньої доньки.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані дії відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2013р. по справі № 820/9375/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Зеленський В.В. Мельнікова Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.01.2014 р.