Ухвала суду № 37026637, 04.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Агевич К.В.

Суддя-доповідач - Карпушова О.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року справа №812/9398/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Карпушової О.В., суддів Василенко Л.А., Гімона М.М., розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2013р. позивач звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб відповідача щодо не притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25000 грн. за порушення умов договору згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»; зобов'язання відповідача притягнути фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 25000 грн. за порушення умов договору згідно п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звертався до відповідача зі скаргою щодо неправомірних дій фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 з приводу невиконання умов договору щодо виготовлення металевих виробів, та просив притягнути останнього до відповідальності у вигляді штрафу за порушення умов договору відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що відповідач при розгляді скарги проявив бездіяльність яка є неправомірною.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідач під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 діяв на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачені діючим законодавством.

Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, апелянт зазначив, що відповідач порушив вимоги ст.ст.19, 21, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач при укладенні договору не надав його необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, в договорі не зазначено якісних та родових ознак товару.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 19.08.2013 на адресу відповідача надійшла скарга позивача від 08.08.2013р., в якій заявник повідомив, що ФОП ОСОБА_3, з яким він 23.05.2013р. уклав договір на виготовлення виробів з металу, заказ № 11 від 23.05.2012р., не виконав умови договору, а саме не здійснив до 23.07.2013р. доставку та установку металевих кованих виробів, тому просить притягнути ФОП ОСОБА_3 до відповідальності (а.с.6).

Відповідачем 05.09.2013р. за адресою вказаною позивачем у його скарзі від 08.08.2013р. - Луганська область, Старобільський район, с. Половінкіно, вул. Горького, 58-а, проведена позапланова перевірка, за результатами якої встановлено, що підприємець за вказаною адресою не знаходиться, складено акт № 525/525 (а.с.35).

13.09.2013р. відповідач листом № 2092/1-5/4 повідомив позивача про результати проведеної перевірки (а.с.(а.с.8).

07.10.2013 року на адресу інспекції надійшло повторне звернення позивача від 01.10.2013р., в якому він повідомив, що ФОП ОСОБА_3 зареєстрований за іншою адресою - Старобільською районною державною адміністрацією за адресою: 92700 м. Старобільськ, вул. Старотаганрозька, 109/44, та зазначив, що відповідач повинен був згідно умов домовленості доставити та установити металеві вироби, але відмовляється це зробити.

22.10.2013р. відповідачем проведено перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів та складено акт (а.с.29).

В акті зафіксовано, що 23.05.2013 року між ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було підписано замовлення № 11 на виготовлення металевих прозорих воріт, вставку паркану, решітки на вікна, перил для ґанку. Загальна вартість робіт складала 33124 грн. Позивачем була здійснена передплата в розмірі 75% від загальної вартості робіт у сумі 25000 грн. ФОП ОСОБА_3 під час проведення перевірки надав інспекції замовлення № 11 від 23.05.2013, яке суттєво відрізнялося від замовлення, що надав заявник зі скаргою. Від ФОП ОСОБА_3 перевіряючими відібрано пояснення, згідно яких ФОП ОСОБА_3 вважає, що умови договору ним виконані, а доставка та установка металевих виробів не входила до умов договору та ціни товару (а.с.26).

28.10.2013р. відповідач надав позивачу відповідь № 2528/1-5/4, в якій повідомив про результати перевірки, пояснив, що питання встановлення який із наданих сторонами документ є дійсним виходить за межі компетенції Інспекції, та роз'яснив право звернення до суду за захистом прав та інтересів (а.с.9).

Вказані обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року N 1023-XII (надалі Закон № 1023) врегульовано відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Розділом IV Закону № 1023 врегульовано питання щодо повноважень органів влади у сфері захисту прав споживачів, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів, зокрема проводити перевірки щодо додержання суб'єктами господарювання законодавства про захист прав споживачів.

Частиною 1 статті 22 Закону № 1023 встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі кожного звернення позивача проводив перевірку, за наслідками перевірки складався акт, і результати перевірки повідомлялись заявнику.

Отже, з урахуванням зазначених норм закону та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв в межах наданих йому законодавством повноважень, оскільки, відповідач проводив перевірку кожної скарги позивача, і дійшовши висновку, що спірне питання щодо умов договору (доставка, установка металевих виробів) може бути вирішено тільки в судовому порядку, повідомив про це заявника, а саме інспекцією було роз'яснено позивачу його право на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Колегія суддів вважає, що решта доводів апелянта не заслуговують уваги, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, крім того, скарги позивача до інспекції були з іншого приводу, а саме з приводу невиконання ФОП ОСОБА_3 умов договору.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб визначених законом.

На підставі вказаного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р., залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів О.В. Карпушова

Л.А. Василенко

М.М. Гімон